Перейти до вмісту

Безбородьки (село)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Безбородьки
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Золотоніський район
Тер. громада Великохутірська сільська громада
Код КАТОТТГ UA71040010020042050
Облікова картка gska2.rada.gov.ua 
Основні дані
Засноване 16 століття
Населення 1211 чоловік (на 2001 рік)
Територія 32,04 км²
Площа 4,02 км²
Густота населення 249 осіб/км²
Поштовий індекс 19835
Географічні дані
Географічні координати 49°53′58″ пн. ш. 31°59′08″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
121 м[1]
Водойми річка Кавраєць
Відстань до
обласного центру
51 (фізична) км[2]
Відстань до
районного центру
25 км
Найближча залізнична станція Золотоноша
Відстань до
залізничної станції
36 км
Місцева влада
Адреса ради с. Великий Хутір
Карта
Безбородьки. Карта розташування: Україна
Безбородьки
Безбородьки
Безбородьки. Карта розташування: Черкаська область
Безбородьки
Безбородьки
Мапа
Мапа

CMNS: Безбородьки у Вікісховищі

Безборо́дьки — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Великохутірської сільської громади.

Село розташоване за 25 км від селища Драбів, за 36 км від залізничної станції 3олотоноша та 24 км від залізничної станції Пальміра.

Історія

[ред. | ред. код]

Безбородьки виникли у XVI столітті. У 1720 році генеральний писар Андрій Безбородько почав скуповувати за безцінь у першопоселенців хуторці, сіножаті, прихопив землі вільного військового степу, поля над річкою Кавраєць та хутір Кавраєць. З часом хутір розрісся до повноцінного села з одноіменною назвою Кавраєць, яке згодом було переназвано у Безбородьки.

Під час революції 1905—1907 років селяни розділили поміщицьку землю.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР 1932—1933 та 1946–1947 роках.

У роки радянсько-німецької війни 427 чоловік захищали Батьківщину та сталінський режим від гітлерівської навали, з них 347 нагороджено орденами і медалями. Для увічнення пам'яті 222 загиблих односельців споруджено обеліск Слави.

Станом на 1972 рік в селі проживало 1 488 осіб. На території села містилося відділення радгоспу «Черкаський», земельний фонд якого становив 11,8 тисяч га, у тому числі орної землі — 4,3 тисяч га. Основний напрям господарства був — відгодівля свиней. Допоміжні галузі — вирощування зернових культур та цукрових буряків.

Працювала восьмирічна школа, де навчалося 190 учнів, 2 бібліотеки з книжковим фондом 16 тисяч примірників, 2 клуби на 200 місць кожний, лікарня, аптека, дитячий садок, відділення зв' язку, ощадна каса, 7 торговельних точок.

Населення

[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року в селі мешкало 1211 осіб.

Мовний склад

[ред. | ред. код]

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Чисельність, осіб Доля
Українська 1 159 95,71 %
Російська 49 4,05 %
Інше 3 0,24 %
Разом 1 211 100,00 %

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Погода в Україні
  2. maps.vlasenko.net(рос.)
  3. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Література

[ред. | ред. код]

Ресурси інтернету

[ред. | ред. код]