Перейти до вмісту

Михайлівка (Драбівська селищна громада)

Координати: 49°55′27″ пн. ш. 32°10′41″ сх. д. / 49.92417° пн. ш. 32.17806° сх. д. / 49.92417; 32.17806
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Михайлівка
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Золотоніський район
Тер. громада Драбівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA71040070100054705
Облікова картка gska2.rada.gov.ua 
Основні дані
Засноване 17 століття
Населення 890 осіб (на 2023 рік)
Територія 20,863 км²
Поштовий індекс 19850
Телефонний код +380 4738
Географічні дані
Географічні координати 49°55′27″ пн. ш. 32°10′41″ сх. д. / 49.92417° пн. ш. 32.17806° сх. д. / 49.92417; 32.17806
Середня висота
над рівнем моря
108 м[1]
Водойми річка Золотоношка
Відстань до
обласного центру
66,8 км[2]
Відстань до
районного центру
5 км
Найближча залізнична станція Драбове-Барятинське
Відстань до
залізничної станції
16 км
Місцева влада
Адреса ради смт. Драбів
Карта
Михайлівка. Карта розташування: Україна
Михайлівка
Михайлівка
Михайлівка. Карта розташування: Черкаська область
Михайлівка
Михайлівка
Мапа
Мапа

Миха́йлівкасело в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Драбівської селищної громади. Розташоване на лівому березі річки Золотоношці за 5 км від центру громади — селища Драбів та за 16 км від залізничної станції Драбове-Барятинське.

Історія

[ред. | ред. код]

Наприкінці XVII століття золотоніський козак оселив над річкою хутір і продав його сотнику Трохиму Шафару. Після смерті сотника цей хутір у спадщину перейшов до його дочок Агафії (по чоловіку Михайлиха Ружицька) і Марії. Свій хутір вони продали генеральші Марії Кантакузен за 300 карбованців. Ім’я Михайла Ружицького так і збереглося за хутором, а потім за селом. Пізніше селом Михайлівкою володів київський полковник Юхим Дараган. У 1762 році Василь Дараган (син полковника) передав Михайлівку своїй сестрі Катерині, яка стала дружиною Івана Галагана і в посаг передала йому Михайлівку. На пам’ять про сина Павла Григорій Галаган збудував у Києві колегію під назвою «Колегія Павла Галагана», відписавши на її утримання маєток «Михайлівський». У 1889 році на кошти Галагана було відкрито початкову школу.

Селище є на мапі 1826-1840 років.[3]

У селі не пізніше 1856 року була Троїцька церква[4][5]

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного радянським окупаційним урядом 1932-1933 та 1946-1947 роках.

На фронтах Радянсько-німецької війни воювали 231 житель села, з них 152 нагороджені орденами й медалями Радянського Союзу. В пам'ять про 136 односельців, загиблих у боях проти гітлерівців, та червоноармійцям, що загинули, відвойовуючи село, споруджено пам'ятник Слави.

Станом на 1972 рік в селі мешкало 1 178 осіб, на території села містилася садиба колгоспу ім. Чапаєва, що мав в користуванні 3,4 тисяч га землі, у тому числі 2,9 тисяч га орної. Напрям господарства був зерново-буряковий з розвинутим м'ясо-молочним тваринництвом.

На той час у селі працювали восьмирічна школа, де навчалося 179 учнів, будинок культури на 450 місць, 2 бібліотеки з книжковпм фондом 14,6 тисяч примірників, 2 фельдшерсько-акушерські пункти, 2 дитячих ясел, 2 магазини.

Сучасність

[ред. | ред. код]

У селі функціонують: ЗОШ І-ІІ ступенів, Будинок культури, дитяча дошкільна установа «Сонечко», Філія районної бібліотеки, фельдшерсько-акушерський пункт, поштове відділення, ТОВ Баришівська зернова компанія відділення імені Чапаєва, ФГ «Наташа», ФГ «Темп», ФГ «Валентина», два продовольчі магазини і кафе-бар приватних підприємців.

Населення

[ред. | ред. код]

Мовний склад

[ред. | ред. код]

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Чисельність, осіб Доля
Українська 1 071 97,72 %
Російська 21 1,92 %
Інше 4 0,36 %
Разом 1 096 100,00 %

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Відомі люди

[ред. | ред. код]

В селі народився Ластовський Максим Онопрійович (* 20 травня 1905 — † 1 червня 1988) — Герой Радянського Союзу[7].

В Михайлівці народилась Праведниця народів світу Шулежко Олександра Максимівна (1903—1994), вихователька дитячого притулку, яка врятувала від смерті і голоду 102 безпритульних дітей під час німецької окупації Черкас.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Погода в Україні. Архів оригіналу за 26 березня 2008. Процитовано 3 жовтня 2007.
  2. maps.vlasenko.net [Архівовано 23 жовтня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
  3. Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021.
  4. Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 630 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницький інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021.
  5. Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.3, ст. 481 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницький інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 18 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021.
  6. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  7. www.warheroes.ru. Архів оригіналу за 13 травня 2011. Процитовано 20 листопада 2008.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]