Очікує на перевірку

Катування та вбивства військовополонених під час війни на сході України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Катування та вбивства українських полонених під час війни на сході України)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Катування та вбивства полонених під час війни на сході України — воєнні злочини, скоєні проросійськими бойовиками маріонеткових ДНР та ЛНР, військовослужбовцями Збройних сил РФ, а також українськими військовими щодо захоплених у полон осіб. Особлива жорстокість проросійських бойовиків була спрямована проти українських добровольців та волонтерів.

Правовий статус військовополонених

[ред. | ред. код]

3-тя Женевська конвенція регулює питання забезпечення прав військовополонених протягом усього періоду їх перебування у полоні. Система захисту військовополонених включає положення про порядок їх інтернування, їх права на приміщення, одяг і харчування, на виконання гігієнічних вимог і надання медичної допомоги, забезпечення релігійних прав, надання можливості для інтелектуальної та фізичної діяльності. Забороняються щодо полонених різні акти насильства і залякування та будь-яка дискримінація полонених. Вони мають право на повагу своєї особистості й честі.

Загальні звіти

[ред. | ред. код]
Розслідування щодо випадків страт полонених.
«Мирний берег», червень 2017 року.[1]
ДНР: 49 страт (51.6%)ЛНР: 30 страт (31.6%)Україна: 11 страт (11.6%)не встановлено: 5 страт (5.3%)
  •   ДНР: 49 страт (51.6%)
  •   ЛНР: 30 страт (31.6%)
  •   Україна: 11 страт (11.6%)
  •   не встановлено: 5 страт (5.3%)

Згідно доповіді правозахисників громадської організації «Мирний берег», оприлюдненої у червні 2017 року, ними зафіксовано 95 випадків страт військовополонених та цивільних осіб під час конфлікту. Із 95 страчених 50 були цивільними. 63 людей загинули від вогнепальної зброї, 18 – від тортур. Серед вбитих – 84 чоловіки та 11 жінок. У стратах 49 людей правозахисники звинувачують НЗФ Донеччини, у 30 – НЗФ Луганщини, в 11 випадках – українських військових, винуватців смертей ще 5 людей не вдалось встановити.[1][2]

2 червня 2017 відбулась презентація звіту «Незаконні затримання та катування, здійснені українською стороною в зоні збройного конфлікту на Сході України», підготованого правозахисними організаціями Українська Гельсінська спілка з прав людини, неурядовою організацією Truth Hounds та Харківською правозахисною групою. Звіт документує випадки затримання 23 осіб у 2014—2015 роках, 19 з яких зазнали катування та жорстокого поводження. Серед задокументованих арештів лише у трьох випадках арештовані особи брали участь у насильницьких діях, спрямованих на повалення української влади. У решті випадків заарештовані були колишніми учасниками ненасильницьких мітингів або цивільними особами, що не мали жодного стосунку до політичних подій.[3][4]

19 червня 2017 Генеральна прокуратура України повідомила, що має свідків 134 епізодів страт військовиків і цивільних полонених. На причетність до вчинення цих злочинів слідчим шляхом перевіряють понад 10 осіб із числа проросійських бойовиків та військовослужбовців Збройних сил РФ.[5][6]

Злочини проти українських полонених

[ред. | ред. код]

2014

[ред. | ред. код]

17 квітня 2014 року до полону російських диверсантів у Слов'янську потрапили три активісти «Правого сектора». Юрій Поправка та Юрій Дяковський були страчені після важких тортур.[7]

9 травня 2014 року потрапив до засідки старший лейтенант Національної гвардії Ігор Гейсун. Після визволення Слов'янська був знайдений у братській могилі із слідами тортур.

Увечері 10 червня 2014 року Олександр Решетняк був викрадений терористами «ЛНР» з власного дому, доправлений до захопленої будівлі обласного управління СБУ, де від нього намагалися отримати інформацію про місця дислокації батальйону «Айдар». 12 червня його з численними травмами було знайдено біля будівлі Луганської ОДА та доправлено до обласної лікарні з вогнепальним пораненням тулуба, зламаним хребтом, відбитими нирками. 15 червня від отриманих у полоні травм Олександр помер у лікарні після кількох операцій.

17 червня 2014 року у бою під Металістом був захоплений у полон Микола Чепіга, боєць батальйону «Айдар». Був страчений того ж дня бойовиками батальйону «Лєший».[8][9]

23 червня 2014 року в районі Донецька зникли безвісти волонтери Микола Чорний і Андрій Романенко. Чорний був убитий пострілом у голову, на тілі Романенка були численні поранення.[10]

14 липня 2014 року рядовий міліції Олексій Кудрявцев був взятий в полон бандою Безлера в районі міста Горлівка — зупинили рейсовий автобус, у якому перебував Олексій, що прямував до міста Артемівськ, де проходив службу. Під час перевірки документів та обшуку речей пасажирів бойовики знайшли у Олексія міліцейську форму та посвідчення співробітника батальйону міліції. За попередньою інформацією, розстріляний в полоні.

17 липня 2014 року зник безвісти в районі Красногорівки майор НГУ Андрій Величко. 6 вересня 2017 року Павло Нетьосов, керівник організації «Цитадель», повідомив про ідентифікацію решток майора. Його тіло було виявлене ще у вересні 2015 року разом з двома іншими — всі троє були застрелені в голову.[11]

У липні 2014 року, за свідченням полоненого тоді Максима Яроша, диверсантка Лариса Чубарова з Росії, позивний Тереза, стратила двох українських полонених військовослужбовців в Мар'їнці.[12][13]

10 липня 2014 року в полон у м. Сєвєродонецьк потрапив волонтер Дмитро Гончаренко. Був страчений за кілька днів під час втечі бойовиків, які покидали місто через наступ української армії.[14][15][16]

29 липня 2014 року в Луганській області бойовиками був страчений після тортур підполковник СБУ Ткаченко Олег Анатолійович.[17]

На початку серпня був страчений у полоні у Сніжному підполковник 72-ї механізованої бригади Олександр Шкурко.[18][19][20]

У боях за Новосвітлівку 26 серпня в полон потрапив Василь Пелиш, якому бойовики відтяли руку за татуювання «Слава Україні».[21] З Василем їхав Сергій Кононко, який загинув. Тіло Сергія було передане 23 грудня 2014 року, травми на тілі його й кількох інших свідчили про те, що військових брутально добивали важкими предметами.

Існує багато свідчень щодо страт полонених українських військовослужбовців під час виходу з оточення під Іловайськом.

5 вересня 2014-го поблизу села Шишкове було взято в полон військовиків 3 БТрО і 1 ОТБр. Щонайменше четверо були страчені: Дмитро Власенко, Андрій Малашняк та Андрій Норенко (раніше похований як неідентифікований № 6417), а також не ідентифікований станом на лютий 2017 вояк, похований в могилі № 6418.

Докладніше: Бої під Щастям (2014)

5 вересня в засідку потрапила колона батальйону «Айдар», що складалася з групи Грізлі і групи Термінатора. Колону «Айдару» зупинили на блокпосту навпроти автобусної зупинки «Весела гора», і, дізнавшись назву батальйону, російські формування відкрили вогонь на ураження. За словами Олексія Мільчакова, російського нациста і учасника засідки, шістьох поранених українських бійців стратили на місці.[22]

Докладніше: Засідка під Веселою Горою

2 жовтня 2014 року в Луганській області бойовиками був страчений після тортур старший лейтенант СБУ Ткачов Олександр Васильович.[23]

7 жовтня 2014

7 жовтня 2014 у місті Зугрес біля міського Палацу Культури до стовпа було прив'язано полоненого 53-річного українця Ігоря Кожому , над яким кілька годин знущалися місцеві сепаратисти [24] [25], цей випадок знайшов відображення у фільмі Донбас.

15 жовтня 2014 у бою за 32-й блокпост були взяті в полон бійці Айдару. У тому бою було вбито старшого лейтенанта Збройних сил РФ Євгена Трундаєва. Максим Відецьких, росіянин, учасник бою і член російського збройного формування, розповів, що у якості помсти за загибель Євгена вони стратили щонайменше командира Айдару.[26][27] Юрій Бутусов у 2015 році назвав ім'я страченого — Олександр Піскіжов (Італієць).[28]

Докладніше: Бої за 32-й блокпост

Наприкінці 2014 року майор НГУ Анатолій Боженко був свідком того, як у луганську лікарню доправили полоненого бійця Айдару, якому перед тим відрізали вухо.[29] Ним виявився Іван Яретик (Ваня Полтава), якого було взято в полон 15 жовтня, і невдовзі після потрапляння в полон йому відрізали вухо.[30][31]

2015

[ред. | ред. код]

У січні в боях за Донецький аеропорт був захоплений у полон Ігор Брановицький. За повідомленнями очевидців, після тортур і знущань у полоні над побратимами добровільно визнав себе кулеметником, якого розшукували бойовики. Після катування був застрелений двома пострілами у голову російським терористом з Ростова-на Дону Павловим («Моторола»)[32].

1 лютого 2015 року було страчено танкіста Дмитра Головіна під час атаки окупаційних військ на ВОП «Саша» під Троїцьким. Український бліндаж бойовики почали закидати гранатами, після чого Дмитро вийшов з бліндажа без зброї, спробувавши врятувати 19-річного солдата. З бойовиками він мав коротку розмову, після чого Дмитра стратили.[33] Розстріл Дмитра підтвердив і проросійський бойовик на прізвисько «Чечня», що брав участь у бою, у своєму інтерв'ю.[34]

9 лютого 2015 року трьох бійців 30-ї механізованої бригади — Олександра Бердеса, Павла Плацинського і Василя Демчука, що потрапили у полон у боях за Дебальцеве у Логвиновому, — було піддано катуванням, а потім страчено.[35][36][37] Відео катувань було викладене в Інтернет. У січні 2017 року спільнота ІнформНапалм оприлюднила деякі подробиці щодо особистостей, причетних до військового злочину — це бойовики бандформування «Легіон», одним з яких був громадянин РФ Назаров Роман, позивний «Назар».[38] Інший фігурант злочину, Сергій Завдовєєв, через деякий час після публікації розслідування публічно почав заперечувати участь.[39][40]

15 лютого 2015 року у боях за Широкине загинув боєць полку «Азов» Олександр Кутузакій. Російська сторона познущалася над трупом. Під час поховання у Одесі, Олександр, на прохання матері, був у відкритій труні.[41]

Члени батальйону «СССР Брянка», що діяв у місті Брянка на Луганщині, здійснювали терор місцевих жителів. За свідченням колишнього учасника батальйону, полонених піддавали нелюдським тортурам, відрізали частини тіл, розчленовували, страчували. У липні 2015 року було виявлено 17 тіл.[42]

Докладніше: 15-й батальйон територіальної оборони «СССР Брянка»

У грудні 2015 після жорстоких катувань помер солдат 28 ОМБр Роман Капацій, доведений тортурами до коми, після чого був переданий терористами українській стороні.

2016

[ред. | ред. код]

У другій половині грудня під час боїв на Світлодарській дузі проросійськими бойовиками були захоплені в полон троє українських військових. Двоє з них були закатовані на смерть, третього збирались обміняти, але також убили[43].

2022

[ред. | ред. код]

З 16 по 20 травня українські бійці гарнізону Маріуполь покинули завод Азовсталь та вийшли в полон за наказом вищого військового керівництва з заводу Азовсталь.

Попри те, що під час виходу в полон українські захисники отримали від РФ гарантії збереження свого життя й повного дотримання Женевських конвенцій, в ніч з 28 на 29 липня в Оленівській виправній колонії росія спричинила теракт під час якого загинув щонайменше 53 український військовополонений бригади Азов і поранено щонайменше 130.

Представники Міноборони РФ заявили, що по СІЗО завдано удару з американської системи M142 HIMARS. Натомість генеральний штаб ЗСУ повідомив про «російський обстріл» у районі колонії в Оленівці, а також те, що знищення українських бійців росіянами, ймовірно, мало на меті звинувачення у злочині Україну та приховування тортур над військовополоненими.

В офіційному звіті Верховний комісар ООН з прав людини встановив, що обстріл в Оленівці «не був спричинений ракетою HIMARS». Ні ООН, ні МКЧХ не були допущені до місця злочину, натомість офіційної заяви про те, що їх не допускає саме РФ ці організації не зробили. [44]

2023

[ред. | ред. код]

6 березня 2023 року в мережі Інтернет та ЗМІ з'явилося відео з розстрілом невідомого, ймовірно, українського військовополоненого, страченого росіянами за слова «Слава Україні». На записі тривалістю 12 секунд було видно беззбройного чоловіка у військовій формі, схожій на однострій ЗСУ, який стояв під прицілами автоматів серед лісу у виритій ямі і курив, дивлячись на того, хто веде зйомку. Голос за кадром російською вигукнув: «Знімай його», солдат говорить «Слава Україні», через мить у нього стріляють кількома автоматними чергами. Після кількох влучань чоловік падає, але його продовжують розстрілювати, а голос за кадром вимовляє лайки[45]. Перед вбивством його, ймовірно, змусили викопати собі могилу, на відео він у ямі, а ззаду лежить лопата[46].

За твердженням бійців 163-го батальолну ТРО і родичів на цьому відео був Олександр Мацієвський[47]. Згодом інформацію, що на відео саме Олександр Мацієвський, підтримало Регіональне управління Сил територіальної оборони «Північ» ЗСУ — на відео воїна впізнали його рідні та побратими[48][49][50].

12 березня 2023 року Служба безпеки України остаточно підтвердила — розстріляним бійцем є Олександр Мацієвський[51]. Слідчі дії зі встановлення причетних до відповідальності за розстріл військовополоненого тривають.

2 грудня 2023 року оприлюднено відео ймовірного розстрілу росіянами двох українських полонених під Авдіївкою, біля Степового — росіяни зайшли на позиції 45-го ОСБ. Під час зачистки окупанти наткнулися на бліндаж, в якому перебували українські бійці. Вони були вимушені здатися через нестачу БК. Відразу як вийшов другий військовослужбовець, росіяни їх обох розстріляли.[52]

В околицях Роботиного Запорізької області 234-й десантно-штурмовий полк армії РФ атакує українські позиції, прикриваючись українськими військовополоненими. На відео російський військовий стріляє з автомата в напрямку одного з полонених, після цього полонені починають бігти в протилежному від позицій ЗСУ напрямку. Один з полонених біжить і відривається від росіян, солдат армії РФ стріляє з автомату в його бік. Згодом видно, що тіло бійця у формі ЗСУ вже лежить на землі.[53]

На Запоріжжі у страті трьох українських військовополонених у грудні 2023 року ймовірно причетні — військові 76-ої десантно-штурмової дивізії РФ («Псковська десантна дивізія»), відома воєнними злочинами під час повномасштабного вторгнення в Україну, зокрема під час окупації Київщини. На відео видно, як трьох українських військових, які стоять на колінах, розстрілюють з відстані в кілька метрів.[54]

На грудень 2023 року за даними українських правоохоронців, зафіксовано десятки випадків убивства росіянами українських військовополонених. Схожі випадки траплялися у Чернігівській, Харківській, Донецькій, Запорізькій областях.

Наруга над тілами загиблих воїнів

[ред. | ред. код]

У серпні-вересні 2014 російський нацист Мільчаков (скандально відомий за відео катувань та вбивств тварин) відзначився наругою над тілами загиблих бійців батальйону «Айдар»[55].

29 грудня 2016 в бою під Крутою Балкою загинув український воїн Леонід Проводенко. Бойовики здійснили наругу над тілом загиблого і виклали відео в інтернет[56].

Наслідки

[ред. | ред. код]

28 квітня 2017 року у польському Дорогуську, неподалік польсько-українського кордону, був затриманий громадянин Австрії, що підозрювався у стратах полонених.[57] 25-річний чоловік брав участь у вбивстві полонених у Донецькому аеропорту військових, а також цивільних осіб.[58] Він перебував у австрійському розшуку.[57] Згідно повідомлення Reuters, затриманий був бійцем української, а не проросійської сторони.[59] Згідно повідомлення WashingtonPost від 30 травня 2017, ім'я підозрюваного — Бенджамін Ф., і він ймовірно був причетний до страт етнічних росіян, що воювали у лавах проросійських бойовиків і здалися до полону українським силам.[60]

12 травня 2017 року СБУ повідомило про затримання військовиками ЗСУ проросійського бойовика, ймовірно причетного до катувань українських військовополонених.[61][62]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б 95 страт на Донбасі. Human Rights (ua) . Архів оригіналу за 2 липня 2017. Процитовано 9 червня 2017.
  2. ↑ «Убивали кистенем, снимали с живых кожу»: как российские садисты казнили наших солдат. ФОТО 18+. Информационное сопротивление (рос.). 7 червня 2017. Архів оригіналу за 11 червня 2017. Процитовано 9 червня 2017.
  3. ↑ Правозахисники розповіли про незаконні затримання та катування, здійснені українською стороною в зоні АТО – Українська Гельсінська спілка з прав людини. helsinki.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 6 червня 2017. Процитовано 9 червня 2017.
  4. ↑ «Незаконні затримання та катування, здійснені українською стороною в зоні збройного конфлікту на Сході України» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 червня 2017.
  5. ↑ ГПУ має свідків 134 страт, вчинених на Донбасі. Українська правда. Архів оригіналу за 21 червня 2017. Процитовано 21 червня 2017.
  6. ↑ ГПУ має свідків 134 страт, вчинених бойовиками на Донбасі (укр.). Архів оригіналу за 19 червня 2017. Процитовано 21 червня 2017.
  7. ↑ Исповедь выжившего в Славянске пленника (рос.). 2 червня 2014. Архів оригіналу за 20 березня 2017. Процитовано 17 квітня 2017.
  8. ↑ Невдовзі Савченко повернеться на українську землю, – полтавський "айдарівець". poltava.depo.ua. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 30 грудня 2016.
  9. ↑ «Я ее взял и лично передал Плотницкому»: Боец ЛНР рассказал «Медузе», как задерживали Надежду Савченко — Meduza. Meduza (ru-RU) . Архів оригіналу за 23 березня 2016. Процитовано 30 грудня 2016.
  10. ↑ Андрій Романенко. (Не)відомий герой. tyzhden.ua (укр.). Архів оригіналу за 22 лютого 2019. Процитовано 22 лютого 2019.
  11. ↑ Павел Нетесов. www.facebook.com (укр.). Процитовано 6 вересня 2017.
  12. ↑ "Тереза могла сначала "заботливо" вытереть кровь на лице пленного, а потом хладнокровно его... Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 18 вересня 2017.
  13. ↑ Цензор.НЕТ. Террористку "ДНР" с позывным Тереза, задержанную контрразведкой, признали виновной по трем статьям. ВИДЕО+ФОТО. Цензор.НЕТ (ru-RU) . Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 18 вересня 2017.
  14. ↑ Гончаренко Дмитро Валерійович. www.ukrgeroes.com.ua. Архів оригіналу за 5 листопада 2019. Процитовано 15 жовтня 2019.
  15. ↑ Президент присвоїв звання Герой України військовому Андрію Соколенку та активісту Дмитру Гончаренку посмертно // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 9 травня 2019 р. (архівовано на archive.org)
  16. ↑ Гончаренко Дмитро Валерійович [Архівовано 15 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
  17. ↑ ТКАЧЕНКО Олег Анатолійович :: Служба безпеки України. ssu.gov.ua. Архів оригіналу за 1 березня 2019. Процитовано 28 лютого 2019.
  18. ↑ ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ! ЙОГО ВАЖКО ВІДДАВАЛА ЗЕМЛЯ, АЛЕ ЛЕГКО ПРИЙНЯЛО НЕБО - Герої нашого краю - Розповіді про земляків - Каталог статей - Краснопілля. Край Слобожанський. krasnews.at.ua. Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 23 грудня 2016.
  19. ↑ Медиа Информ (10 грудня 2015), Черный тюльпан. Выпуск 6. Олександр Шкурко, процитовано 23 грудня 2016
  20. ↑ Lesya Shkurko - Його лікували 9 днів, а потім посповідавши... | Facebook. www.facebook.com. Процитовано 23 грудня 2016.
  21. ↑ Gazeta.ua (2 жовтня 2014). "Потягнув мене за руку, став на неї ногою й рубанув майже по саме плече". Gazeta.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 13 травня 2017.
  22. ↑ ZLOY6969 (4 грудня 2015), Ублюдок Мильчаков .Айдар помнит о нем.., процитовано 20 жовтня 2016
  23. ↑ ТКАЧОВ Олександр Васильович :: Служба безпеки України. ssu.gov.ua. Архів оригіналу за 1 березня 2019. Процитовано 28 лютого 2019.
  24. ↑ Террористы привязали мужчину с украинским флагом к столбу в Зугрэсе
  25. ↑ В Зугрэсе поймали карателя и привязали к «позорному столбу»
  26. ↑ Пушкарев, Игорь. Чем занимаются ополченцы на юго-востоке Украины. Интервью-покаяние. www.znak.com. Архів оригіналу за 16 вересня 2017. Процитовано 15 вересня 2017.
  27. ↑ Цензор.НЕТ. СЕНСАЦИОННОЕ ИНТЕРВЬЮ МАКСИМА ВИДЕЦКИХ - ПРИЗНАНИЕ В УБИЙСТВЕ ПЛЕННОГО "АЙДАРОВЦА", ПРАВДА О МОТОРОЛЕ, БЭТМАНЕ, ХУЛИГАНЕ. Цензор.НЕТ (ru-RU) . Архів оригіналу за 16 вересня 2017. Процитовано 15 вересня 2017.
  28. ↑ Цензор.НЕТ. Памяти защитников 32-го блокпоста. Цензор.НЕТ (укр.). Процитовано 18 вересня 2017.
  29. ↑ Три рази чечени виводили на розстріл комбата з Вінниці - 20 хвилин. vn.20minut.ua (укр.). Архів оригіналу за 16 вересня 2017. Процитовано 16 вересня 2017.
  30. ↑ Цензор.НЕТ. ДОБРОВОЛЕЦ МАКСИМ ВАКУЛЕНКО: "СЕПАРЫ ЗАСТАВИЛИ ПОЛЗТИ С ПРОСТРЕЛЕННЫМИ НОГАМИ. Я ТЕРЯЛ СОЗНАНИЕ, НО ДУМАЛ: "ФИГ ВАМ, Я ХЕР СДОХНУ"". Цензор.НЕТ (ru-RU) . Архів оригіналу за 21 вересня 2017. Процитовано 18 вересня 2017.
  31. ↑ Боєць Золотої сотні: Якби не «Айдар», то Щастя вже в України не було б. Процитовано 18 вересня 2017.[недоступне посилання з липня 2019]
  32. ↑ Як «Моторола» стратив «кіборга» — розповідь очевидця // «ВВС Україна», 16 квітня 2015. Архів оригіналу за 19 квітня 2015. Процитовано 23 грудня 2016.
  33. ↑ Володимир-Волинський Герой Дмитро Головін увіковічнений на меморіальній дошці в рідній школі | БУГ - bug.org.ua. БУГ - інформаційний сайт Західної Волині (укр.). 13 жовтня 2015. Архів оригіналу за 13 лютого 2018. Процитовано 13 лютого 2018.
  34. ↑ Цензор.НЕТ. 1 февраля 2015 года – сражение на опорном пункте "Саша" глазами участников: 36 боевиков уничтожено 17-й танковой бригадой. Цензор.НЕТ (ru-RU) . Архів оригіналу за 1 лютого 2018. Процитовано 13 лютого 2018.
  35. ↑ Бойовики вбивають українських полонених. Gazeta.ua. Архів оригіналу за 10 лютого 2017. Процитовано 23 грудня 2016.
  36. ↑ Через секунду их застрелят. Дождь собрал новые доказательства убийств пленных в «ДНР» | АТН. АТН. 10 квітня 2015. Архів оригіналу за 24 грудня 2016. Процитовано 23 грудня 2016.
  37. ↑ Громадське телебачення: Черкаси (24 квітня 2015), Убитий у полоні. Олександр Бердес, архів оригіналу за 11 січня 2017, процитовано 23 грудня 2016
  38. ↑ Ідентифікація причетних до несудової страти під Дебальцевим - InformNapalm.org (Українська). InformNapalm.org (Українська) (укр.). 11 січня 2017. Архів оригіналу за 11 січня 2017. Процитовано 11 січня 2017.
  39. ↑ Anton Pavlushko - На пути в Гаагу Недавно у нас вышла... | Facebook. www.facebook.com. Процитовано 16 січня 2017.
  40. ↑ Wall. archive.is. 13 січня 2017. Архів оригіналу за 12 вересня 2018. Процитовано 16 січня 2017.
  41. ↑ «Его лицо – лицо Украины». В Одессе похоронен боец, которому боевики отрезали уши. www.depo.ua (англ.). Архів оригіналу за 12 лютого 2018. Процитовано 11 лютого 2018.
  42. ↑ Боевики "ЛНР": В Брянке найдены 17 тел жертв бандита Лютого. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 4 грудня 2017.
  43. ↑ Российские боевики убили третьего пленного захваченного на Светлодарской дуге. Архів оригіналу за 28 грудня 2016. Процитовано 23 грудня 2016.
  44. ↑ В ООН назвали брехнею твердження Москви, що українські полонені в Оленівці були вбиті ракетою HIMARS. www.radiosvoboda.org (українська) . 25 липня 2023.
  45. ↑ Розстріл українського полоненого за слова «Слава Україні». Що відомо (укр.). BBC News | Україна. 6 березня 2023. Процитовано 12 березня 2023.
  46. ↑ Заставили копать себе могилу: в сети обратили внимание на жуткие детали с расстрелом оккупантами украинского воина
  47. ↑ Герой, який став символом незламності (укр.). Цензор.нет. 7 березня 2023. Процитовано 12 березня 2023.
  48. ↑ "Я аж крикнула: «Саша!»": мати Олександра Мацієвського впізнала свого сина на відео росіян з його розстрілом (укр.). Суспільне | Новини. 8 березня 2023. Процитовано 12 березня 2023.
  49. ↑ У 119-й бригаді вважають, що росіяни після слів «Слава Україні» розстріляли їхнього бійця з Ніжина (укр.). Суспільне | Новини. 8 березня 2023. Процитовано 12 березня 2023.
  50. ↑ «Я бачив, як убили мого батька!» Бійцем, якого росіяни розстріляли за слова «Слава Україні», виявився тероборонівець Олександр Мацієвський (укр.). Новинарня. 8 березня 2023. Процитовано 8 березня 2023.
  51. ↑ «Остаточно підтвердили». СБУ назвала прізвище військового, якого розстріляли після слів «Слава Україні» (укр.). Радіо Свобода. 12 березня 2023. Процитовано 12 березня 2023.
  52. ↑ Катерина Тищенко, Валентина Романенко (2 грудня 2023). З'явилося відео розстрілу українських військових, які здавалися в полон. Українська правда (англ.).
  53. ↑ Олександр Кравченко (13 грудня 2023). Російські солдати атакують українські позиції, прикриваючись українськими військовополоненими, — Радіо Свобода. Лівий берег.
  54. ↑ Розстріл українських полонених на Запоріжжі: в ОГП назвали ймовірних підозрюваних росіян. Новинарня. 28 грудня 2023.
  55. ↑ Алексей Мильчаков из Санкт-Петербурга прославился нечеловеческой жестокостью к украинским солдатам. 12 фото. 18+. Архів оригіналу за 1 січня 2017. Процитовано 31 грудня 2016.
  56. ↑ У бою під Крутою Балкою загинув український воїн Леонід Проводенко, бойовики поглумилися з його тіла. Похорон Героя відбудеться 2 січня в Києві. ФОТО. Архів оригіналу за 1 січня 2017. Процитовано 31 грудня 2016.
  57. ↑ а б Austrian suspected of killings in Ukraine detained on Polish border. Polskie Radio dla Zagranicy. Архів оригіналу за 30 квітня 2017. Процитовано 1 травня 2017.
  58. ↑ Austrian suspected of war crimes in Ukraine is detained in Poland. euronews. 1 травня 2017. Архів оригіналу за 5 травня 2017. Процитовано 1 травня 2017.
  59. ↑ (www.dw.com), Deutsche Welle. Austrian arrested over Ukraine conflict | News | DW.COM | 30.04.2017. DW.COM (англ.). Архів оригіналу за 1 травня 2017. Процитовано 1 травня 2017.
  60. ↑ War crimes suspect in Ukraine conflict extradited to Austria. Washington Post. Архів оригіналу за 30 травня 2017. Процитовано 9 червня 2017.
  61. ↑ На Луганщині СБУ спільно з військовими затримала озброєного бойовика «ЛНР»  :: Служба безпеки України. ssu.gov.ua. Архів оригіналу за 16 травня 2017. Процитовано 13 травня 2017.
  62. ↑ Necro Mancer. Похоже у ВСУ и @ServiceSsu на днях случился хороший улов. Надеюсь, Антохе понравится в гостях. Twitter (укр.). Процитовано 13 травня 2017.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Катування_та_вбивства_військовополонених_під_час_війни_на_сході_України&oldid=43359776