Перейти до вмісту

Оксиморфон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Оксиморфон
Систематична назва (IUPAC)
4,5α-Epoxy-3,14-dihydroxy-17-methylmorphinan-6-one
Ідентифікатори
Номер CAS 76-41-5
Код ATC N02AA11
PubChem 5284604
DrugBank DB01192
Хімічні дані
Формула C17H19NO4 
Мол. маса 301,342 г/моль
SMILES eMolecules & PubChem
Фармакокінетичні дані
Біодоступність 10% (перорально), 28% (буккально), 37,5% (сублінгвально), 43% (інтраназально)[1]
100% (в/в, в/м, інтратекально)[2]
Метаболізм гепатичний
Період напіврозпаду 10–12 год.[3]
Виділення сеча, фекалії[2]
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

?

Лег. статус

Controlled (S8) (AU) Class A (UK) ? (US)

Шляхи введення перорально, в/в, в/м, сублінгвально, інтратекально

Оксиморфон (англ. Oxymorphone), який випускається під низкою торгових назв, зокрема Нуморфан і Опана — дуже сильний опіоїдний анальгетик, який застосовується для лікування сильного болю. Зменшення болю після ін'єкції оксиморфону розпочинається приблизно через 5–10 хвилин, після перорального прийому — приблизно через 30 хвилин, і триває приблизно 3–4 години для таблеток із негайним вивільненням і 12 годин для таблеток із пролонгованим вивільненням.[5] Період напіввиведення оксиморфону набагато менший при внутрішньовенному введенні, тому препарат найчастіше використовують перорально.[6] Як і оксикодон, який метаболізується до оксиморфону, оксиморфон є препаратом, яким часто зловживають.[7]

Оксиморфон був уперше синтезований у Німеччині в 1914 році. Він був запатентований в 1955 році, і схвалений для медичного використання в 1959 році.[8] У червні 2017 року FDA звернулося до компанії «Endo Pharmaceuticals» з проханням виключити свій продукт з ринку США.[9] Частково це було пов'язано з епідемією опіоїдів у США та тим фактом, що зміна формули 2012 року не змогла зупинити незаконне ін'єкційне введення наркотику. Компанія прислухалась до звернення, та добровільно припинила постачання свого продукту «Опана ER» до США через місяць.[10] Частина аптечних форм оксиморфону з пролонгованим вивільненням, зокрема, які виробляє «Amneal Pharmaceuticals», все ще доступні в США.[11]

Медичне використання

[ред. | ред. код]

Оксиморфон негайного вивільнення показаний для послаблення помірного та сильного болю, зокрема для лікування гострого післяопераційного болю.[12] Для будь-якого хронічного лікування болю лікарям слід розглядати тривале використання препарату лише за умови значної користі від його застосування, яка переважує будь-який потенційний ризик. Лікування хронічного болю першої лінії — це нефармакологічні та неопіоїдні засоби.[13]

Таблетки оксиморфону з пролонгованим вивільненням показані для лікування хронічного болю та лише для осіб, які вже регулярно приймають сильні опіоїди протягом тривалого періоду. Таблетки оксиморфону з негайним вивільненням рекомендуються для лікування проривного болю особам, які приймають версію пролонгованого вивільнення. Порівняно з іншими опіоїдами, оксиморфон має близьку знеболювальну ефективність.[14] У США оксиморфон є контрольованою речовиною Списку II з ACSCN 9652.[15] Таблетки оксиморфону з пролонгованим виділенням слід приймати натще.[16]

Доступність

[ред. | ред. код]

Торгові марки та форми

[ред. | ред. код]

Оксиморфон продавався у США компанією «Endo Pharmaceuticals» під торговими марками «Опана» та «Опана ER». «Опана ER» був відкликаний виробником у 2017 році через запит FDA, що зробило його недоступним у США.[17] Проте як форми з негайним вивільненням, так і з продовженим вивільненням все ще доступні у США, та постачаються багатьма різними виробниками. Оксиморфон також доступний у формі ін'єкцій для внутрішньовенних, внутрішньом'язових та підшкірних ін'єкцій. Зазвичай використовується лікарська форма з пролонгованим вивільненням (ER) із модифікованим вивільненням, яка модифікує фармакокінетику препарату.

Лікарські форми для перорального застосування

[ред. | ред. код]

Оксиморфон випускається у вигляді таблеток з негайним вивільненням по 5 і 10 мг, а також у вигляді таблеток із модифікованим вивільненням по 5; 7,5; 10; 15; 20; 30 і 40 мг.[18]

Особливі групи населення

[ред. | ред. код]

Пацієнти, які мають виснаження, мають набагато більший ризик пригнічення дихання. Для таких хворих слід розглянути призначення неопіоїдних анальгетиків.

У пацієнтів похилого віку набагато більша імовірність появи побічних ефектів, таких як падіння, когнітивні розлади та запор, тому їх слід ретельніше контролювати. Зниження функції нирок, пов'язане зі старінням, призводить до зниження кліренсу препарату, що призводить до звуження терапевтичних вікон і збільшення ризику передозування. Якщо оксиморфон абсолютно показаний таким хворим, то їм слід починати лікування з менших початкових доз.

Існує ризик розвитку неонатального симптому відміни у новонародженого, якщо вагітні жінки приймають оксиморфон протягом тривалого періоду. Оксиморфон проникає крізь плаценту та створює ризик вроджених дефектів, уповільненого розвитку плоду, мертвонародження та передчасних пологів. Діти матерів, які фізично залежать від оксиморфону, мають вищий ризик подібної залежності. Через ці серйозні ризики оксиморфон вкрай не рекомендується серед цієї групи населення. Кількість передачі оксиморфону в грудне молоко невідома, тому жінок попереджають про зважування ризиків і переваг перед годуванням груддю під час прийому цього препарату.[19]

Побічні ефекти

[ред. | ред. код]

Основні побічні ефекти оксиморфону подібні до побічних ефектів інших опіоїдів, причому запор, нудота, блювання, запаморочення, сухість у роті та сонливість є найпоширенішими побічними ефектами. Цей препарат, як і інші опіоїди, спричинює сильну залежність, і може призвести до хімічної залежності та абстиненції.[20]

Передозування

[ред. | ред. код]

Подібно до інших опіоїдів, передозування оксиморфону характеризується пригніченням дихання, сонливістю, що прогресує до ступору або коми, слабкістю скелетних м'язів, холодною та липкою шкірою, а іноді брадикардією та гіпотензією. У важких випадках передозування може виникнути апное, колапс, зупинка серця та смерть.[20]

Фармакологія

[ред. | ред. код]

Фармакодинаміка

[ред. | ред. код]

Фармакологічні властивості оксиморфону зумовлені шляхом зв'язування та активації μ-опіоатних рецепторів і, значно меншою мірою, δ-опіатних і κ-опіатних рецепторів. Його дія на δ-опіатні рецептори може посилити його дію на μ-опіатні рецептори.[2] Оксиморфон у 10 разів сильніший за морфін.[21] Розрахунок відносної активності показав, що 1 мг гідрохлориду оксиморфону дорівнював 9,85 мг сульфату морфіну, або 1,02 мг гідрохлориду оксиморфону було еквівалентно 10 мг сульфату морфіну.[22]

Спорідненість до опіатних рецепторів в оксиморфона відповідає 0,78 нм для μ-опіатних рецепторів, 50 нм для δ-опіатних рецепторів, та 137 нм для κ-опіатних рецепторів; тобто зі співвідношенням 1:64:176.[23]

Хімічні властивості

[ред. | ред. код]

Оксиморфон на промисловій основі виробляється з тебаїну, який є незначною складовою опійного маку (Papaver somniferum), але тебаїн міститься у більшій кількості (3 %) у коренях східного маку (Papaver orientale).[2][24] Німецькі патенти середини 1930-х років вказують на те, що оксиморфон, а також гідроморфон, гідрокодон, оксикодон і ацетилморфон можна отримувати без потреби у газоподібному водні з розчинів кодеїну, морфіну та діоніну кип'ятінням кислого водного розчину або препарату-попередника, розчиненого в етанолі, у присутності певних металів, а саме паладію та платини в тонкому порошку чи колоїдній формі або платинової чорні.

Оксиморфону гідрохлорид зустрічається у вигляді білих кристалів без запаху або білого або майже білого порошку. При тривалому впливі світла колір кристалів темніє. Один грам оксиморфону гідрохлориду розчинний у 4 мл води, і помірно розчинний у спирті та ефірі. Він руйнується при контакті зі світлом.[20]

Оксиморфон може ацетилюватися, як морфін, гідроморфон та деякі інші опіоїди. Моно-, ди-, три- і тетраефіри оксиморфону були розроблені в 1930-х роках, але не використовуються в медицині. Імовірно, можуть бути отримані інші складні ефіри, такі як нікотиніл, бензоїл, форміл, цінімоїл тощо.

У 2013 році Управління боротьби з наркотиками США виділила щорічні квоти на виробництво 18375 кілограмів для конверсії (з оксиморфону можна виготовити низку ліків, як знеболювальних, так і антагоністів опіоїдів, таких як налоксон) і 6875 кг для прямого виробництва кінцевих продуктів.[25] Оксиморфон також є другорядним метаболітом оксикодону, який утворюється шляхом O-деметилювання, опосередкованого CYP2D6.[2]

Історія

[ред. | ред. код]

Оксиморфон був вперше синтезований у Німеччині в 1914 році[26], та запатентований у США компанією «Endo Pharmaceuticals» у 1955 році.[27] Оксиморфон розпочав застосовуватися в США у січні 1959 року, та в інших країнах приблизно в той же час.[2]

Суспільство і культура

[ред. | ред. код]

Торгові марки

[ред. | ред. код]

Оксиморфон випускається під торговими марками «Нуморфан» (супозиторії та розчин для ін'єкцій), «Опана ER» (таблетка з пролонгованим вивільненням), на запит від FDA знята з продажу в США в червні 2017 року через збільшення частоти застосування внутрішньовенно не за призначенням[28], «Опана IR» (таблетка з негайним вивільненням), «О-Морфон» у Бангладеш від «Ziska pharmaceutical ltd.».

Торгова марка «Нуморфан» створена за аналогією з назвою «Нукодан» для продукту оксикодону (або навпаки), а також «Параморфан» для дигідроморфіну та «Паракодин» (дигідрокодеїн). Єдиною комерційно доступною сіллю оксиморфону в більшій частині світу є гідрохлорид, який має коефіцієнт перетворення вільної основи 0,891, а оксиморфон гідрохлорид моногідрат має коефіцієнт 0,85.[20]

Зловживання

[ред. | ред. код]

У 1924 році США заборонили продаж та імпорт опіуму для виробництва героїну, опіоїдного знеболювального препарату, який використовували не за призначенням.

Починаючи з 1990-х років, зловживання опіоїдами, що відпускаються за рецептом, було поширеною проблемою охорони здоров'я, що спричинює занепокоєння.[29] З 2013 року зі значним зростанням захворюваності та смертності від передозування синтетичними опіоїдами, такими як оксикодон, трамадол і фентаніл, ця проблема переросла в повноцінну епідемію.[30] Це призвело до появи кількох інших проблем охорони здоров'я, включаючи поширення таких захворювань, як гепатит С і ВІЛ.[31][32]

Станом на 2013 рік у США понад 12 мільйонів осіб зловживали опіоїдами принаймні раз на рік.[33] У 2010 році 16652 смерті в країні були пов'язані з передозуванням опіатів, у 2015 році це число зросло до 33091.[34][35] У вересні 2013 року нові рекомендації FDA щодо маркування опіоїдів тривалої дії та опіоїдів пролонгованого вивільнення вимагали від виробників видалити помірний біль як показання до застосування препарату, зарезервувавши препарат для «досить сильного болю, щоб потребувати щоденного, цілодобового, тривалого лікування опіоїдами»[36], однак це не обмежувало лікарів призначати опіоїди для помірного болю, використання «за потребою».[33]

У січні 2013 року Центри з контролю та профілактики захворювань повідомили про захворювання, пов'язане з внутрішньовенним зловживанням пероральним препаратом «Опана ER» (оксиморфон) у штаті Теннессі. Це захворювання нагадувало тромботичну тромбоцитопенічну пурпуру.[37] Початково для лікування застосовувалося переливання плазми, як і для тромботичної тромбоцитопенічної пурпури. На відміну від тромботичної тромбоцитопенічної пурпури, не виявлено дефіцитної активності ADAMTS13 або антитіл проти ADAMTS13, що вказує на тромботичну мікроангіопатію з іншої основної причини. Якщо підтверджено зловживання внутрішньовенним введенням оксиморфону, то можна застосувати підтримуючу терапію замість переливання плазми.[38]

У січні 2015 року департамент охорони здоров'я штату Індіана виявив перший спалах ВІЛ, пов'язаний зі зловживанням опіоїдами, що відпускаються за рецептом, у невеликій сільській громаді округу Скотт на південному сході Індіани.[39] Департамент охорони здоров'я озпочав розслідування цього спалаху ВІЛ, після того, як 11 осіб отримали позитивний тест на ВІЛ, зв'язки яких вели до однієї громади. За 3 місяці цього дослідження департамент охорони здоров'я діагностував загалом 135 осіб з ВІЛ, і ця цифра продовжувала зростати. Причина цього спалаху була пов'язана зі спільним використанням голок особами, які зловживають опіоїдами, що в деяких випадках передбачає спільні голки з 9 різними особами.[32]

Наприкінці березня 2015 року звіти вказували, що Остін у штаті Індіана був центром спалаху ВІЛ, спричиненого вживанням оксиморфону як ін'єкційного рекреаційного наркотику. Спалах вимагав екстрених заходів з боку влади штату.[40][41][42] «Вбудований» епізод подкасту NPR від 31 березня 2016 року був детальним описом візиту до тих, хто зловживає оксиморфоном, в Остіні. У 2016 році роздрібна ціна оксиморфону становила 140 доларів.[43]

Найпоширенішим опіоїдом під час цього спалаху було визначено «Опана ER», оксиморфон із подовженим вивільненням, виготовлений компанією «Endo Pharmaceuticals», створений для стійкості до роздавлювання. Цю форму препарату, який важко подрібнити, було запущено у виробництво в 2012 році, щоб зменшити ризик зловживання через нюхання подрібненої таблетки. Однак особи, які зловживають опіоїдами, обійшли цю проблему, знайшовши спосіб розчинити та ввести наркотик.[39]

Масштаби цього спалаху привернули увагу як Центрів з контролю та профілактики захворювань, так і FDA. Центри з контролю та профілактики захворювань розпочали ширше розслідування всіх спалахів захворювань, пов'язаних з вживанням «Опана ER», зосередившись на хворобі, подібній до тромботичної тромбоцитопенічної пурпури, під час спалаху 2012 року в штаті Теннессі, а також спалаху ВІЛ у 2015 році в Індіані. У 2012 році FDA розпочало постмаркетингове дослідження безпеки щодо переформулювання «Опана ER»[44], а уряд штату Індіана допоміг профінансувати ще одне дослідження, яке вивчало зв'язок між ВІЛ-інфекцією та ін'єкційним використанням оксиморфону в Індіані з 2014 по 2015 рік. Результати цих досліджень показали, що перетворення «Опана ER» на таблетку, яку важко подрібнити, ненавмисно збільшило ризик передачі інфекцій, що передаються через кров, оскільки люди, які зловживають опіоїдами, перейшли від вживання препарату через ніс до ін'єкції. Ця епідемія призвела до підвищення ризику зараження через кров при вживанні ін'єкційних опіоїдів, порівняної з ризиком зараження під час вживання ін'єкційного героїну чи кокаїну.[45]

У червні 2017 року, зіткнувшись із кризою охорони здоров'я — опіоїдною епідемією, FDA звернулося до «Endo Pharmaceuticals» з проханням «вилучити з ринку опіоїдний знеболюючий препарат „Опана ER“ (оксиморфону гідрохлорид) з новою формою». У своєму прес-релізі від 8 червня 2017 року вони також зазначили, що це був перший випадок, коли FDA вжило заходів, щоб «вилучити з продажу опіоїдні знеболювальні, які зараз продаються, через наслідки зловживання для здоров'я».[28] До 6 липня 2017 року «Endo International» добровільно задовольнила вимогу FDA про вилучення препарату.[46]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Hussain MA, Aungst BJ (серпень 1997). Intranasal absorption of oxymorphone. Journal of Pharmaceutical Sciences. 86 (8): 975—6. doi:10.1021/js960513x. PMID 9269879. (англ.)
  2. ↑ а б в г д е Davis MP, Glare PA, Hardy J (2009). Opioids in Cancer Pain (вид. 2nd). Oxford, UK: Oxford University Press. с. Chapter 17. ISBN 978-0-19-157532-7. (англ.)
  3. ↑ Polsten GR, Wallace MS (21 червня 2016). Analgesic Agents in Rheumatic Disease. У Firestein GS, Budd R, Gabriel SE, McInnes IB, O'Dell JR (ред.). Kelley and Firestein's Textbook of Rheumatology. Elsevier Health Sciences. с. 1081–. ISBN 978-0-323-41494-4. (англ.)
  4. ↑ Drugs@FDA: FDA Approved Drug Products. www.accessdata.fda.gov. Процитовано 7 листопада 2017. (англ.)
  5. ↑ Sloan P (серпень 2008). Review of oral oxymorphone in the management of pain. Therapeutics and Clinical Risk Management. 4 (4): 777—87. doi:10.2147/tcrm.s1784. PMC 2621383. PMID 19209260.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  6. ↑ Smith HS (1 квітня 2009). Clinical Pharmacology of Oxymorphone. Pain Medicine (англ.). 10 (suppl_1): S3—S10. doi:10.1111/j.1526-4637.2009.00594.x. ISSN 1526-2375.
  7. ↑ Babalonis S, Lofwall MR, Nuzzo PA, Walsh SL (січень 2016). Pharmacodynamic effects of oral oxymorphone: abuse liability, analgesic profile and direct physiologic effects in humans. Addiction Biology. 21 (1): 146—58. doi:10.1111/adb.12173. PMC 4383736. PMID 25130052. (англ.)
  8. ↑ Fischer J, Ganellin CR (2006). Analogue-based Drug Discovery (англ.). John Wiley & Sons. с. 52X. ISBN 9783527607495.
  9. ↑ Wolf LK (19 червня 2017). FDA takes aim at opioid epidemic. Chemical & Engineering News. 95 (25): 8. (англ.)
  10. ↑ Office of the Commissioner (10 вересня 2019). Press Announcements – FDA requests removal of Opana ER for risks related to abuse. www.fda.gov (англ.).
  11. ↑ Bernstein L, Merle R (27 листопада 2019). Six drug companies subpoenaed in federal opioids probe. The Washington Post. Процитовано 18 квітня 2020. (англ.)
  12. ↑ Sloan P (серпень 2008). Review of oral oxymorphone in the management of pain. Therapeutics and Clinical Risk Management. 4 (4): 777—87. doi:10.2147/TCRM.S1784. PMC 2621383. PMID 19209260.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  13. ↑ Guideline for Prescribing Opioids for Chronic Pain (PDF). CDC. Процитовано 2 листопада 2018. (англ.)
  14. ↑ Cancer pain management with opioids: Optimizing analgesia. UpToDate. (англ.)
  15. ↑ Administration Controlled Substance Code Number. Drug Enforcement Administration US. DEA. Архів оригіналу за 17 жовтня 2018. Процитовано 2 листопада 2018. (англ.)
  16. ↑ Oxymorphone ER Tablet. ClevelandClinic.org. (англ.)
  17. ↑ Barrett J (6 липня 2017). Endo to Pull Opana From the Market Following FDA Request. Pharmacy Times. Архів оригіналу за 20 листопада 2018. Процитовано 1 листопада 2018. (англ.)
  18. ↑ Oxymorphone IR Package Insert (PDF). Endo Pharmaceuticals. U.S. Food and Drug Administration. Процитовано 19 листопада 2018. (англ.)
  19. ↑ Login. www.crlonline.com (англ.). Процитовано 1 листопада 2018.
  20. ↑ а б в г Brayfield A, ред. (30 січня 2013). Oxymorphone Hydrochloride. Martindale: The Complete Drug Reference. Pharmaceutical Press. Процитовано 5 травня 2014. (англ.)
  21. ↑ Prommer E (лютий 2006). Oxymorphone: a review. Supportive Care in Cancer. 14 (2): 109—115. doi:10.1007/s00520-005-0917-1. PMID 16317569. (англ.)
  22. ↑ Eddy NB, Lee LE (лютий 1959). The analgesic equivalence to morphine and relative side action liability of oxymorphone (14-hydroxydihydro morphinone). The Journal of Pharmacology and Experimental Therapeutics. 125 (2): 116—121. PMID 13631610. Процитовано 14 липня 2021. (англ.)
  23. ↑ Corbett AD, Paterson SJ, Kosterlitz HW (1993). Selectivity of Ligands for Opioid Receptors. Opioids. Handbook of Experimental Pharmacology. Т. 104 / 1. с. 645—679. doi:10.1007/978-3-642-77460-7_26. ISBN 978-3-642-77462-1. ISSN 0171-2004. (англ.)
  24. ↑ Corrigan D, Martyn EM (травень 1981). The thebaine content of ornamental poppies belonging to the papaver section oxytona. Planta Medica. 42 (1): 45—9. doi:10.1055/s-2007-971544. PMID 17401879. (англ.)
  25. ↑ 2013 – Proposed Adjustments to the Aggregate Production Quotas for Schedule I and II Controlled Substances and Assessment of Annual Needs for the List I Chemicals Ephedrine, Pseudoephedrine, and Phenylpropanolamine for 2013. www.deadiversion.usdoj.gov (англ.). Архів оригіналу за 14 травня 2017. Процитовано 3 травня 2014.
  26. ↑ Sinatra R (2010). The Essence of Analgesia and Analgesics. MA, USA: Cambridge University Press; 1 edition. с. 123. ISBN 978-0521144506. (англ.)
  27. ↑ US patent 2806033, Leweustein MJ, "Morphine derivative", published 8 березня 1955  (англ.)
  28. ↑ а б FDA requests removal of Opana ER for risks related to abuse (Press release). Silver Spring, Maryland. U.S. Food and Drug Administration. 8 червня 2017. Процитовано 26 жовтня 2017. (англ.)
  29. ↑ Paulozzi, Leonard J MD (4 листопада 2011). Vital Signs: Overdoses of Prescription Opioid Pain Relievers --- United States, 1999—2008. CDC. Процитовано 25 червня 2023. (англ.)
  30. ↑ Centers for Disease Control and Prevention (1 червня 2022). Understanding the Opioid Overdose Epidemic. CDC. Процитовано 25 червня 2023. (англ.)
  31. ↑ Raymond D (2 березня 2015). Injecting Opana: Indiana's HIV Outbreak and America's Opioid Epidemic. Medium. Процитовано 2 листопада 2018. (англ.)
  32. ↑ а б Dreisbach T (16 березня 2017). Dangers Of Opana Opioid Painkiller Outweigh Benefits, FDA Panel Says. NPR.org (англ.). Процитовано 2 листопада 2018.
  33. ↑ а б Girioin L, Haely M (11 вересня 2013). FDA to require stricter labeling for pain drugs. Los Angeles Times. с. A1 and A9. (англ.)
  34. ↑ Drug Overdose in the United States: Fact Sheet. Centers for Disease Control. Процитовано 12 вересня 2013. (англ.)
  35. ↑ Rudd RA, Seth P, David F, Scholl L (грудня 2016). Increases in Drug and Opioid-Involved Overdose Deaths – United States, 2010–2015. MMWR. Morbidity and Mortality Weekly Report. 65 (50–51): 1445—1452. doi:10.15585/mmwr.mm655051e1. PMID 28033313. (англ.)
  36. ↑ ER/LA Opioid Class Labeling Changes and Postmarket Requirements (PDF). FDA. Процитовано 12 вересня 2013. (англ.)
  37. ↑ Marder E, Kirschke D, Robbins D, Dunn J, Jones TF, Racoosin J, Paulozzi L, Chang A (січень 2013). Thrombotic thrombocytopenic purpura (TTP)-like illness associated with intravenous Opana ER abuse—Tennessee, 2012. MMWR. Morbidity and Mortality Weekly Report. 62 (1): 1—4. PMC 4604918. PMID 23302815. (англ.)
  38. ↑ Miller PJ, Farland AM, Knovich MA, Batt KM, Owen J (липень 2014). Successful treatment of intravenously abused oral Opana ER-induced thrombotic microangiopathy without plasma exchange. American Journal of Hematology. 89 (7): 695—7. doi:10.1002/ajh.23720. PMID 24668845. (англ.)
  39. ↑ а б Community Outbreak of HIV Infection Linked to Injection Drug Use of Oxymorphone — Indiana, 2015. www.cdc.gov (англ.). Процитовано 2 листопада 2018. (англ.)
  40. ↑ Paquette D (30 березня 2015). How an HIV outbreak hit rural Indiana — and why we should be paying attention. Washington Post. Процитовано 1 квітня 2015. (англ.)
  41. ↑ Conrad C, Bradley HM, Broz D, Buddha S, Chapman EL, Galang RR, Hillman D, Hon J, Hoover KW, Patel MR, Perez A, Peters PJ, Pontones P, Roseberry JC, Sandoval M, Shields J, Walthall J, Waterhouse D, Weidle PJ, Wu H, Duwve JM (травень 2015). Community Outbreak of HIV Infection Linked to Injection Drug Use of Oxymorphone—Indiana, 2015. MMWR. Morbidity and Mortality Weekly Report. 64 (16): 443—4. PMC 4584812. PMID 25928470. (англ.)
  42. ↑ Strathdee SA, Beyrer C (липень 2015). Threading the Needle—How to Stop the HIV Outbreak in Rural Indiana. The New England Journal of Medicine. 373 (5): 397—9. doi:10.1056/NEJMp1507252. PMID 26106947. (англ.)
  43. ↑ McEvers K (31 березня 2016). Embedded. NPR.org (англ.).
  44. ↑ Staffa J (13 березня 2017). Postmarketing Safety Issues Related to Reformulated Opana ER (PDF). Joint Meeting of the Drug Safety and Risk Management (DSaRM) Advisory Committee and the Anesthetic and Analgesic Drug Products Advisory Committee (AADPAC) Meeting. United States: US Food and Drug Administration, Surveillance and Epidemiology. (англ.)
  45. ↑ Peters PJ, Pontones P, Hoover KW, Patel MR, Galang RR, Shields J, Blosser SJ, Spiller MW, Combs B, Switzer WM, Conrad C, Gentry J, Khudyakov Y, Waterhouse D, Owen SM, Chapman E, Roseberry JC, McCants V, Weidle PJ, Broz D, Samandari T, Mermin J, Walthall J, Brooks JT, Duwve JM (липень 2016). HIV Infection Linked to Injection Use of Oxymorphone in Indiana, 2014–2015. The New England Journal of Medicine (англ.). 375 (3): 229—39. doi:10.1056/nejmoa1515195. PMID 27468059.
  46. ↑ Palmer E (6 липня 2017). Endo caves to FDA pressure, will pull Opana ER from the market. Fierce Pharma. Процитовано 26 жовтня 2017. (англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Оксиморфон&oldid=44687004