Перейти до вмісту

Підводні човни типу «CB»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Підводні човни типу «CB»
Classe CB
Трофейний надмалий підводний човен ВМС Югославії, колишній італійський «CB-20» типу «CB» у Технічному музеї Загреба. 2006
Під прапором Королівство Італія
Належність  Королівські військово-морські сили Італії
Замовлення 72
Закладений 24
Спуск на воду 24
Введений до складу флоту 24
На службі 19411945
Загибель 6
Бойовий досвід Друга світова війна
Битва на Середземному морі
Проєкт
Попередній проєкт тип «CA»
Наступний проєкт тип «CC»
Основні характеристики
Швидкість (надводна) 7,5 вузлів
Швидкість (підводна) 7 вузлів
Робоча глибина занурення 75 м
Дальність плавання 1000 миль на швидкості 4 вузли у надводному положенні
60 миль на швидкості 3 вузли у підводному положенні
Екіпаж 4 офіцери та матроси
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) 15 м
Ширина корпусу найб. 3 м
Середня осадка (по КВЛ) 2,1 м
Водотоннажність надводна 36 т
Водотоннажність підводна 45 т
Силова установка
Дизель-електрична:
1 × дизельний двигун Isotta Fraschini
2 × електродвигун Brown, Boveri & Cie
Гвинти 1
Потужність 90 к. с. (дизель)
100 к. с. (електродвигун)
Озброєння
Торпедно-
мінне озброєння
2 × 450-мм торпедних апаратів

Підводні човни типу «CB» (італ. Classe CB) — тип італійських надмалих підводних човнів, розроблених Caproni та побудованих, починаючи з 1940 року, на замовлення Королівського флоту Італії, перш за все для цілей оборони портів і протичовнової війни.

Побудовані в 24 зразках, вони діяли під час Другої світової війни як на Середземноморському, так і на Чорноморському театрах, де досягли найбільших успіхів. Човни, що діяли в акваторії Чорного моря, були придбані Королівством Румунія під час перемир'я Італії з союзниками, але в 1944 році потрапили в руки Радянського Союзу і на короткий час були включені до Військово-морського флоту. Човни, що діяли в Середземному морі, залишалися під контролем Королівського флоту, який використовував їх разом із союзниками протягом періоду воєнних дій, але основна частина оперативних човнів типу CB була передана в розпорядження Національного республіканського флоту.

Італійський підводний човен типу «CB» у гавані окупованого Криму. 1942

Історія

[ред. | ред. код]

Підводні човни були спроектовані та побудовані Caproni. Вони використовувалися як підрозділи берегової оборони, будучи значним удосконаленням попереднього типу «СА». Кожний надмалий човен мав стандартну (надводну) водотоннажність 35,4 т і підводну — 44,3 т. Вони мали довжину 15 метрів, ширину 3 метри і осадку 2,05 метра. Рушійна установка складалася з одного дизельного двигуна Isotta Fraschini та одного електродвигуна Brown, Boveri & Cie, обидва генерували 97 кіловат (130 к.с.), приводячи в дію один вал, що дозволяло розвивати максимальну швидкість на поверхні до 7,5 вузлів (13,9 км/год) і під водою — 7 вузлів (13 км/год). Кожен човен був озброєний двома встановленими зовні 450-міліметровими торпедами, кожну трубу можна було перезавантажувати, не виймаючи корабель з води. Дві торпеди також можна було замінити двома мінами. Човен мав екіпаж з чотирьох осіб, яким допомагала в навігації невелика бойова рубка.

Кампанія в Чорному морі

[ред. | ред. код]

Перші шість човнів випуску 1941 року безуспішно використовувалися як мисливці за підводними човнами поблизу Неаполя та Салерно, поки не були переправлені в Чорне море залізницею після того, як нацистська Німеччина звернулася за підтримкою до ВМС Італії на Східному фронті. 25 квітня 1942 року вони вирушили і 2 травня прибули до румунського порту Констанца. З цих шести човнів було утворено 1-шу підводну ескадрилью (італ. Prima Squadriglia Sommergibili CB) під загальним командуванням Франческо Мімбеллі. Італійські підводники брали участь у бойових діях проти радянського Чорноморського флоту, CB-5 був потоплений під Ялтою в червні 1942 року радянською авіацією або міноносцем. Наприкінці 1942 року п'ять підводних човнів, що залишилися, були переобладнані на верфі Констанца в Румунії. 26 серпня 1943 року CB-4 торпедував і потопив радянський підводний човен типу «Щука» Щ-203. Також існує непідтверджена інформація що дії надмалих човнів типу «CB» стала причиною загибелі ще двох радянських субмарин: Щ-213 і С-32[1].

Після перемир'я між союзниками та Італією у вересні 1943 року п'ять чорноморських підводних човнів (CB-1, CB-2, CB-3, CB-4 і CB-6) були передані Королівському флоту Румунії. Усі вони були затоплені в Чорному морі в серпні 1944 року після перевороту короля Міхая I.

Чотири чорноморські підводні човни (CB-1, CB-2, CB-3 і CB-4) були підняті радянськими військами в серпні 1944 року і введені в експлуатацію 20 жовтня як ТМ-4, ТМ-5, ТМ-6 і ТМ-7. 16 лютого 1945 року їх зняли з експлуатації і згодом утилізували.

Кампанія в Середземному морі

[ред. | ред. код]

Друга ескадрилья (CB-7, CB-8, CB-9, CB-10, CB-11, CB-12) була укомплектована незадовго до перемир'я, у серпні 1943 року. Усі вони, крім CB-7 (пізніше канібалізованого на запчастини), перейшов на бік союзників. CB-13, CB-14, CB-15 і CB-16 були захоплені німцями, але всі, крім CB-16, були знищені внаслідок повітряних атак авіації союзників. CB-16 був приписаний до 10-ї флотилії Національного республіканського флоту, флоту Італійської Соціальної Республіки, але його екіпаж збунтувався і здав човен британцям. Остання укомплектована ескадрилья виконувала патрульні завдання та висаджувала диверсантів. CB-17 був затоплений під час повітряної атаки, CB-18 був затоплений її власним екіпажем, CB-19 був переданий союзникам, CB-20 був захоплений югославськими партизанами, CB-21 був випадково протаранений німецьким десантним кораблем і CB-22 був або затоплений унаслідок повітряної атаки, або затоплений власним екіпажем.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
Виноски
Джерела
  1. Orazio Ferrara, L'affondamento del sommergibile sovietico S-32, in Eserciti nella Storia, n. 81, Parma, Delta Editrice, luglio-agosto 2014, pp. 24-33.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Midget type class CB. на uboat.net. (англ.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Erminio Bagnasco, Maurizio Brescia, I sommergibili italiani 1940—1943 — Parte 2ª, in Storia Militare Dossier, n. 12, gennaio-febbraio 2014.(італ.)