Михайлючка
| село Михайлючка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Хмельницька область |
| Район |  Шепетівський район
|
| Тер. громада | Михайлюцька сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA68060150010054551 |
| Облікова картка | облікова картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1796 |
| Населення | 1 574 особи (2007) |
| Площа | 2,42 км² |
| Густота населення | 650,4 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 30416 |
| Телефонний код | +380 3840 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°17′24″ пн. ш. 27°18′39″ сх. д. / 50.29000° пн. ш. 27.31083° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
244 м[1] |
| Відстань до районного центру |
22 км |
| Найближча залізнична станція | Майдан-Вила |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 30416, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Михайлючка, вул. Мазунова, 44а |
| Карта | |
  Михайлючка | |
 Михайлючка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Михайлю́чка (колишня Рисовата) — село в Україні, у Шепетівському районі Хмельницької області. Центр Михайлюцької сільської громади. Населення становить 1 574 особи (2007).
Через село проходить залізниця Шепетівка — Новоград-Волинський, у самому селі знаходиться залізнична станція Майдан-Вила. На північ, до села Городнявки, та на південь, до села Цмівки, збудовані автодороги. Село знаходиться в північно-східній частині Шепетівського району Хмельницької області. В східній частині села з півдня на північ протікає мілковідна річка Смолка, що бере початок з лісу Мальованського лісництва і впадає в річку Случ біля міста Новоград-Волинський Житомирської області. Місцевість лісиста. В надрах землі є великі поклади білої глини, коаліну, граніту та графіту, тому ґрунти мало родючі.
У 1793 році після Другого поділу Речі Посполитої була утворена Волинська губернія до складу якої увійшли Шепетівка і навколишні села та хутори. Саме в цей період на Волині з'являються німецькі поселення-колонії. Німці купували земельні наділи у місцевих поміщиків та князів. За переказами старожилів назва села походить від прізвища поміщика Михайлюка, що жив у селі Медведівка і володів землями та багатими лісами. Ліс і ділянки землі він продавав. Заселення цієї місцевості відбувалось за рахунок переселення німців і поляків із районів Гродного й з-під Варшави та українців із навколишніх сіл. Внаслідок цих історичних подій навколо теперішнього села Михайлючки з 1796 по 1810 роки утворюються хутірські поселення німців, поляків, євреїв та українців.
Одним з перших хуторів були Михайлючка та Антонівка, з часом з'явились хутори Рисовата та Капітульщина. За даними губернського статистичного комітету міста Житомир, Михайлючка, як село, згадується наприкінці XIX століття. На той час хутори розширились. В 1899 році в селі Михайлючка було зареєстровано 88 дворів, в селі Рисовата - 32 двори. Ці села на той час відносились до Хролинської волості Ізяславського повіту Волинської губернії [2]. Село Рисовата проіснувало до 1960 року, після чого було реорганізоване в село Михайлючка.
В другій половині ХІХ ст. у працювало дві школи лютеранських общин. В 1860 році відкривається Рисоватська приватна школа, до якої ходили діти різних національностей, навчання велось німецькою мовою. В ній навчались 24 хлопчиків і 14 дівчаток. Вчитель-Георгій Готлібович Фрідріх. 1885 року громада відкриває Михайлюцьку приватну школу, у якій навчалося 30 хлопчиків та 17 дівчаток. Вчитель Рудольф Шульц.[3]. Школи національних меншин були ліквідовані в середині 20 років ХХ ст. під гаслом виправлення націоналістичних відхилень.
Після будівництва залізничної лінії Київ — Брест 1873 року та залізничного вокзалу Майдан-Вила в 1911 році населення навколишніх хуторів збільшується. В 1911 році в селі Михайлючці було 72 двори, де жило 390 чоловік, а в селі Рисоваті - 16 дворів з населенням 157 чоловік[4]. В 1917 році відкривається державна початкова школа. На початку Першої світової війни німецьке населення було виселене в східні райони Росії, яке повернулось в Рисовату після 1922 року.
Навколо сіл та хуторів було 5 цегелень. Одна з них єврея Когана. Навіть коли став до дії Майдан-Вильський комбінат вогнетривів, Коганова цегельня збереглась в діючому вигляді ,вона відносилась до Купинського комбінату вогнетривів. Лише після Другої світової війни, в 1946 році її було розібрано, а землю дали жителям села під будівництво приватного господарства.
6 листопада 1921 року під час Листопадового рейду через Майдан-Вила проходив відділ Василя Падалки Армії Української Народної Республіки. Тут він найняв селян з підводами, що привезли на станцію продовольчий податок на користь окупаційної московської влади.
24 листопада 1921 року через Майдан-Вила, вертаючись з Листопадового рейду, проходила Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки. Тут вона перейшла залізницю Шепетівка — Новоград-Волинський.
У 1925 року, згідно рішень ВУЦВК, із метою надання національним меншинам права і можливості розвивати свою культуру і мову, створювалися національні сільські Ради в тих селах, де проживала значна кількість їх представників. На Шепетівщині було утворено дві німецькі національні сільські Ради в складі с.Михайлючка (с. Рисовата, колонії Капітульщини та другої, куди входили колонія Дерманка (нині с.Дубіївка) та колонія Антонівка (нині цього поселення немає) тощо. На 1 січня 1926 р. на Шепетівщині проживало 1592 особи німецької національності[5]
В 1927 році XV з'їзд ВКП/Б бере курс на колективізацію країни. З цього часу розпочинається ліквідація хутірного поселення. Частину заможних поляків та німців виселяють за межі області. Всіх інших розселяють по селах Рисовата та Михайлючка. В подальшому це переселення з хуторів призвело до злиття двох сіл Рисовата та Михайлючка. Хутори Антонівка та Капітульщина зникають. Зникла і стара Михайлючка.
У часи колективізації в німецьких колоніях також створюються колгоспи. 1929 р. у селі Михайлючка організовується колгосп ім. Рози Люксембург, а в селі Рисовата – колгосп ім. Тельмана. Під час колективізації значну частину німців-колоністів, яких називали куркулями, вислано за межі області. В 1929 році на території села Михайлючки побудували завод вогнетривів. Його цеглу відправляли на будівництво домених печей. Відкриття заводу дало поштовх до появи робітничого селища навколо комбінату. Після війни завод було відбудовано та розширено.
Згідно рішення окружного земельного відділу м. Шепетівки від 19 січня 1930 року, влада почала забирати у селян насінний фонд, худобу, свиней, птицю. Це викликало опір селян та масові протести. Повстання почалось з Плужанського району та перекинулось на усю Шепетівську округу [6] На початку лютого "Волинка" докотилась до сіл Михайлюцької сільради. Понад 200 жінок сіл Цмівка, Конотоп, Судимонт, Михайлючка озброєні косами, ціпами, вилами пішли громити колгоспні комори. Організатором була Бунтовська Лідія. Вимогами жінок були: 1. Звільнити з під арешту полонського ксьонза і не обкладати його податком. 2. Випустити з ДОПРу всіх арештованих мешканців сіл. 3. Зняти експортне оподаткування. 4.Завести промтовари на село за потребами населення і не поділяти пайщиків на бідняків та експортників та ін, всього було 8 пунктів. Для придушення повстання, з Шепетівки був надісланий загін кавалеристів. Жінок зігнали до купи. Заарештували Бунтовську Лідію та Фноську (прізвище не відоме) Ці жінки додому не повернулись. Невдоволення серед населення посилилось. Восени 1931 року вночі невідомим було вбито голову Михайлюцької сільської ради Шварца Г.С., який був присланий Шепетівською партійною організацією.[7]
1932 рік був трагічним для всієї України. Під час Голодомору були випадки смерті цілих сімей. Не принесло полегшення і літо 1933 року. Частина людей померла від голоду. Померлих частіше ховали в одній могилі. Після голодомору залишилось багато сиріт. Опікунство над ними взяли колгоспи. Відомо про двох хлопців: поляка Фльорка та німця Лотика.[7]
В 1933 році робітниче селище при Майдан-Вильському комбінаті розширюється, збільшується кількість дітей і тому було прийняте рішення про будівництво семирічної школи. Спільними силами держави, колгоспів та комбінату 1 вересня 1935 відкривається Михайлюцька семирічна школа. Приміщення дерев'яне. 11 вчителів навчали 128 дітей. Деякі вчителі перейшли з Дерманської школи. З 1938 року школа стає десятирічкою. Перший випуск 10 класу відбувся 21 червня 1941року.[8]
У березні 1935 р. населення цих сіл поповнилося за рахунок переселенців із Чернігівської області. У 1936-1937 рр. німців-колоністів знову було депортовано в східні області України і до спецпоселень Казахстану [9]. 1936 року Майдан-Вильський комбінат будує клуб та робітничу їдальню.
1939 року німецькі та радянські війська окупували Польщу, назрівала війна. За постановою уряду деякі сім'ї Михайлючки знову підпадають під чергове переселення. В 1939 році до села приїздять військові та починають будівництво містечка. За планом на полі, до села Заморочення, мали будувати аеродром. Але встигли звести лише казарму, конюшню, радіовузол. В цей час виникає потреба в робітниках і до села приїздять сім'ї з Чернігівщини та Вінниччини.
Про початок війни першими дізнались військові. Відразу почалась евакуація. Подали ешелон, в який завантажили солдат та все саме необхідне. Все, що залишилось на військових складах, було розібране місцевим населенням. Люди були налякані, усі сподівались, що війна триватиме недовго. З перших годин почалась мобілізація чоловічого населення. Багато сімей евакуювались. Боїв за село не було, фашисти швидко пішли на схід. З серпня місяця в селі починає встановлюватись німецька влада. В приміщені заводської пожежної охорони була організована поліцейська дільниця.
В ці дня була організована каральна експедиція фашистів по знищенню євреїв та активістів села. Вони приїхали на декількох мотоциклах. Чутки про те, що німці приїхали убивати "іудів", швидко поширились по навколишнім селам. Українці, німці, поляки- всі, хто мав можливість, повідомляли євреїв про небезпеку, хто міг- переховував їх. Першими були схоплені Гутман - начальник цеху Майдан-Вильського комбінату, Криштуп - начальник пожежної охорони при Майдан-Вильському комбінаті, Лузь- експедитор комбінату. Їх усіх було розстріляно біля городу Можейка Адама. Поховати вбитихІ наказали сироті Лотику, давши плату -годинник убитого Гутмана. Єврейського хлопчину Левіна Сьомку прив'язали до підводи, дали в руки два ящика з камінням і погнали на Конотоп. Там схопили старого єврея Песя, обрізали йому бороду, прив'язали разом з Сьомкою до підводи і погнали назад до Михайлючки. Дорогою їх жорстоко били. Напроти сінопункту, по дорозі на Городнявку, їх розстріляли.
Фашисти вирішили відновити німецькі колонії в навколишніх селах. Для цього з різних районів до Михайлючки, Цмівки, Хмелівки, Заморочення, Дубіївки звозили німецькі сім'ї. Всі, хто мав в своєму поколінні німецьке походження, називали "поколінцями". Якщо поколінець переходив на бік фашистів (приймав німецьке громадянство) - його називали "дойчі". Розселяли нові німецькі сім'ї в будинки євреїв, сільських активістів та українців, яких відправляли на проживання в інші райони.
На селі призначається комендант німець Барц. Він організовує роботу сільського господарства. Поколінці наймають до себе на роботу жителів села. Селам дають німецькі назви. Рисовата - Рейхенау; Цмівка - Гільнерсдорф; Дубіївка - Дермансдорф.
Німецьких частин у селі не було, на допомогу Барцу був приставлений загін мадяр, які розмістили своїх коней в новій школі. Фронт швидко пішов на схід. Багато солдат потрапили у полон, їх тримали в таборах для військовополонених.
Весною 1942 року поширюються чутки про перших партизан. Михайлючка та прилеглі села оточені густим лісом, саме в них переховувались невеличкі загони та окремі месники. Партизанські загони складались з місцевих жителів та військових, що потрапили в оточення та не змогли догнати фронт, а також з місцевих жителів. Загін Шитова, який зскладався з Пачковського Кирила, Поліщука В., Пачковський Л., Марценюк В., вночі підривали залізничне полотно між Майдан-Вилами та Радулено.
В 1943 році Пачковському Кирилу повідомили, що він на замітці у шефа поліції. Він зібрав сім'ю та пішов з друзями у ліс, з'являтись в селі було небезпечно. У партизан з'явились зв'язківці. Марценюк Євген (1927 року народження) ще до війни втратив руку на виробництві та Рохманюк В.М. Хоча Марценюк Євген був довгий час поза підозрою про нього повідомили шефу поліції - фашисту Гайту (можливо Гаіш). Марценюка відразу схопили та розстріляли. Поліцейська дільниця була одна, тому до неї звозили людей з навколишніх сіл. Так привезли сім'ю з Червоного Цвіту (чоловіка, дружину і сина). За зв'язок з партизанами їх розстріляли. Партизани вирішили помститись, довго слідкували за шефом поліції. Коли той без охорони був в селі Майдан-Лабунь схопили його та стратили в лісах Новоград-Волинського.
Ще один партизанський загін (учасники не відомі) переодягнені у німецьку форму, зайшли у село Цмівка і стратили чотирьох місцевих німців, що доносили, складали списки на відправку у Німеччину та допомагали німцям розстрілювати. Місцеві жителі боялись допомагати партизанам, часто поліцаї під виглядом партизан ходили вечорами по селам. Проте були люди, які мали тісний зв'язок з партизанами. Сім'я лісника Ловінського, що жили у "старому лісі" не тільки переховували молодь від відправки в Німеччину, але й пекли хліб партизанам, допомагали ліками. В 1943 році до хати лісника приїхали поліцаї з новим шефом поліції. Чоловіка не було вдома, німчці зачинили дружину з невістою в будинку та спалили їх.
У січні 1944 року німці починають відступати на захід, разом з "поколінцями". Спочатку під Савичі, а потім все далі, аж до Польщі.
З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.
3 лютого 2024 року селі Михайлючка парафія церкви Казанської Ікони перейшла з Московського патріархату в Православну Церкву України.[10]
Розподіл населення за рідною мовою за даними [11]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 1546 | 98.22% |
| російська | 18 | 1.14% |
| білоруська | 4 | 0.25% |
| польська | 2 | 0.13% |
| вірменська | 1 | 0.06% |
| інші/не вказали | 3 | 0.20% |
| Усього | 1574 | 100% |
В селі діють Михайлюцький ліцей, Михайлюцький дошкільний навчальний заклад «ДЗВІНОЧОК» та Михайлюцька сільська бібліотека (філія Центральної бібліотеки ім. М.Коцюбинського ЦБС Шепетівського району)
За 6 км на схід, біля села Новаки Понінківської громади знаходиться Майдан-Вильське родовище каоліну, звідки постачається каолін для ТОВ «Майдан-Вильський кар'єр».
- Мазунов Руслан Олександрович (1979—2014) — український військовик, майор, бортовий авіаційний технік вертолітної ланки 16-ї окремої бригади армійської авіації 8-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України. Загинув в ході антитерористичної операції поблизу Слов'янська.
- Циклаурі Ревазо Шотаєвич (1984—2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Лебіга Михайло Ігорович (1997) — український блогер, стример.
-
Станція Майдан-Вила -
Церква Святої Казанської Божої Матері -
Будинок культури -
Школа -
Старостат -
Капличка -
Дитячий садок -
Дитячий майданчик
- ↑ Погода в селі. Архів оригіналу за 20 грудня 2011. Процитовано 29 червня 2022.
- ↑ За даними губернського статистичного комітету міста Житомир 1899 р., сторінка 89
- ↑ Иноверческие начальные школы в немецких колониях (хролинська волость). Памятная книга народных училищ Волынской губернии на 1909-1910гг.
- ↑ Список населених пунктів Волинської губернії. місто Житомир. 1911. с. 255.
- ↑ Огінський, В.Г. (1995). Національні меншини не терені Шепетівської округи в 20 – 30-х роках ХХ ст. Хмельницький – Шепетівка: Матеріали регіональної наукової краєзнавчої конференції. – Хмельницький – Шепетівка. с. 180—181.
- ↑ Галімов, Акім. Реальна історія розкуркулення.
- ↑ а б Фонд «Музей пропаганди» (колишній музей Островського) «Історія с. Михайлючка, записана бібліотекаркою Михайлюцької школи Захарець Н.Р.»;
- ↑ Блог вчителя історії та правознавства Володимира Захарця.
- ↑ https://perspekt.org.ua/articles/1746 див. архів музею Пропаганди (м. Шепетівка)
- ↑ До ПЦУ перейшла церква на Шепетівщині.
- Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
- Михайлюцький ліцей [Архівовано 30 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Розклад руху поїздів по станції «Майдан-Вила» [Архівовано 14 вересня 2021 у Wayback Machine.]
- Михайлюцька сільська рада [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Сайт ТОВ «Майдан-Вильський кар'єр» [Архівовано 14 вересня 2021 у Wayback Machine.]