Окупаційні війська РФ на Донбасі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Російські окупаційні корпуси
Бойовий прапор
На службі2015 — дотепер
Країна Росія
Чисельність35,000 (2015)
174,000 (2022)[джерело?]
У складі
 ПдВО
Війни/битвиВійна на сході України Російське вторгнення в Україну

Російські окупаційні корпуси, також відомі як Гібридна армія РФ,[1][2][3][4] або Об'єднані російсько-сепаратистські сили (за термінологією США)[5][6] — це військова структура, що підпорядковувалася Південному військовому округу Збройних сил РФ, і під час війни на сході здійснювала окупацію частини території України: Донецької та Луганської областей. Сили нараховували два армійські корпуси чисельністю близько 35 тисяч осіб.

Корпуси були сформовані зусиллями Росії наприкінці 2014 — на початку 2015 року на основі регулярних російських військ вторгнення і збройних колабораціоністських формувань так званої армії Новоросії. Управління корпусами здійснювалося через штаб у Новочеркаську (Ростовська область) — у 2014—2015 роках він мав назву 12-те командування резерву (в/ч 89462), а з серпня 2015 року — Центр територіальних військ ПдВО (в/ч 64722). Штаб прямо підпорядковувався Генеральному штабу в Москві.

Передумови

[ред. | ред. код]

Бойові дії війни на Донбасі почалися 12 квітня 2014 року, коли невеликі озброєні загони диверсантів захопили міста Слов'янськ, Краматорськ і Дружківку. Захопленою у відділках МВС зброєю вони озброїли місцевих колаборантів і наступного дня взяли під контроль Горлівку і ще кілька міст.

13 квітня 2014 року, у відповідь на вторгнення диверсійних загонів, в.о. президента України Олександр Турчинов оголосив про початок антитерористичної операції (АТО). Перекинуті в район Слов'янська і Краматорська спецпідрозділи СБУ і ЗСУ вступили в бої з диверсантами.

Загони, що вступали в сутички з українськими силовиками, застосовували автоматичну, снайперську, великокаліберну зброю, гранатомети і ПЗРК, влаштовували засідки. Після кількох таких зіткнень керівництво АТО ухвалило рішення поступово відрізати бойовиків від постачання з Росії.

Історія

[ред. | ред. код]

11 травня 2014 на захоплених бойовиками територіях усупереч Конституції України було проведено референдуми «про державну самостійність», які мали всі ознаки фіктивності. Пізніше Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), розглядаючи спільну скаргу урядів України та Нідерландів проти Російської Федерації, вирішив, що захоплені території саме з 11 травня 2014 року слід розглядати як окуповані Росією (у термінології ЄСПЛ — «території під ефективним контролем Російської Федерації»).[7]

У липні 2014 року пресслужба Південного військового округу Росії повідомила про призначення командувача 12-го командування резерву.[8][9] Завдання цього командування полягало в проведенні мобілізації й створенні нових частин та з'єднань.[10] Пізніше стало відомо, що 12-те командування (12 КРез, в/ч 89462) дислокувалося в Новочеркаську Ростовської області, а основним його завданням стало формування та комплектація військових частин на окупованій території України.[11][12][13][14][15]

На початку серпня 2014 року українське військо досягло успіхів в ході проведення АТО й, попри відступ зі значної ділянки російсько-українського кордону на Донбасі, розсікло утримувані проросійськими збройними формуваннями території на кілька ізольованих один від одного анклавів. У середині серпня 2014 року почалося вторгнення російських регулярних підрозділів на українську територію.

У серпні-вересні 2014 року, за даними ГУР МОУ, війдбувалося формування двох армійських корпусів на основі батальйонно-тактичних груп вторгнення Збройних сил Росії, що діяли в Україні, а також незаконних збройних формувань, якими керували офіцери ГРУ Генштабу й ФСБ Росії.[11]

У липні 2015 року українські військові взяли в полон майора Володимира Старкова, кадрового військовослужбовця Збройних сил РФ. Він дав детальні свідчення щодо структури та діяльності 12-го командування резерву.[15]

У серпні 2015 року «Інформнапалм» оприлюднив розслідування, згідно з яким 12-те командування резерву (12 КРез, в/ч 89462) є ширмою для окупаційних військ на Донбасі — відряджених на проходження служби до Новочеркаська військовослужбовців відправляли до армійських корпусів на Донбасі.[16]

У серпні 2015 року 12-те командування резерву Південного військового округу було реорганізоване на Центр територіальних військ (ЦТВ ПдВО, в/ч 64722).[15] ГУР МОУ повідомило про цю реорганізацію окупаційного командування в грудні 2015 року.[17]

Протягом літа 2015 року, за словами голови РНБО Олександра Турчинова, терористичні війська, що формувалися місцевими й російськими добровільними терористами були замінені на структуровані військові підрозділи регулярної армії РФ.[13]

За даними ГУР МОУ, остаточне формування двох корпусів завершилося в жовтні-листопаді 2015 року.[14]

Структура

[ред. | ред. код]
Структура російських збройних сил на сході України (2015 р.)
Структура російських збройних сил на сході України (2015 р.)

Оперативний та бойовий чин окупаційних військ здійснювався за стандартами й військовими статутами ЗС РФ. Війська були об'єднані у два армійські корпуси:[18]

У грудні 2015 році ГУР МОУ повідомило, що до складу Центру територіальних військ ПдВО увійшло Управління інформаційного протиборства.[17][19]

Навесні 2016 року ЗС РФ розпочали створення третього армійського корпусу на території Росії неподалік кордону з Україною.[20]

Особовий склад

[ред. | ред. код]

Чисельність

[ред. | ред. код]

За даними ГУР МОУ станом на квітень 2016 року, до 70 % рядового особового складу корпусів укомплектовано з громадян Росії (у тому числі 45 % кадрові російські військові й 25 % — російські найманці) й 30 % громадян України з окупованих територій Донецької й Луганської областей[11][21] (за іншими даними — 40 %).

Штатна чисельність двох армійських корпусів — понад 33 тисяч солдат та офіцерів.[18]

22 березня 2017 Дмитро Тимчук повідомив про існування розпорядженням керівництва Міноборони РФ щодо збільшення загальної чисельності окупаційних корпусів до 50 тис. чол.[22] Ці ж дані повідомив Олександр Турчинов 20 квітня 2017 року — на окупованих територіях публічно анонсоване збільшення чисельності 1-го та 2-го армійських корпусів з 35 тис. до 50 тис. людей.[23]

Окупаційний контингент кадрових військ

[ред. | ред. код]

Окрім сформованих на змішаній основі армійських корпусів, на території України перебували також батальйонні і ротні тактичні групи кадрових військ РФ.

На початку березня 2015 року командувач сухопутними військами США в Європі генерал-лейтенант Бен Годжес повідомив, що Росія підтримує сепаратистів на сході України приблизно 12 тисячами солдатів. Йдеться про російських військових інструкторів, техніків з обслуговування сучасних систем озброєння і безпосередньо бойові частини.[24]

На літо 2015 року, на окупованій території перебував військовий резерв у складі 15 батальйонних й 6 ротних тактичних груп ЗС Росії чисельністю понад 9 тисяч чоловік.[18]

Чисельність регулярних військ РФ на окупованій території Донбасу у різний час оцінювали у 6—12 тис. чол.[25][26][27][28]

Оперативний резерв

[ред. | ред. код]

Поряд зі східним кордоном України станом на серпень 2015 року були сконцентровані російські війська у складі 30 батальйонних й 14 ротних тактичних груп чисельністю 50,5 тисяч чоловік.[18]

1 січня 2016 року Олександр Турчинов повідомив, що Росія здійснює передислокацію своїх військових сил у західному напрямку ближче до кордону з Україною та збільшує російський військовий потенціал в окупованому Криму.[29]

Озброєння

[ред. | ред. код]

На окупованих територіях було накопичено велику кількість важкого озброєння, військової техніки, великі обсяги паливно-мастильних матеріалів та боєприпасів, що мали забезпечити наступальні дії.

За даними СБУ станом на серпень 2015 року, армійські корпуси на території ОРДЛО мали:[18]

  • 450 танків
  • 950 бойових бронемашин (БМП, БТР, БМД)
  • 370 гармат
  • 200 систем залпового вогню

На січень 2017 року за мінімальними оцінками станом на основі лише фото матеріалів, що не враховують трофейну українську техніку, а також без урахування артилерійських формувань та підрозділів територіальної оборони проросійських сил, сумарне озброєння лінійних мотострілецьких бригад і полків на території ОРДЛО, без врахування САУ з артилерійських бригад, складало щонайменше:[30]

  • 305 танків
  • 409 БМП
  • 82 БТРів
  • 134 МТ-ЛБ
  • 129 САУ 2С1

За даними МВС України на червень 2018 року, окупаційні корпуси налічували 35 тис. чоловік. В їхньому було арсеналі 478 танків, 848 бронемашин, 750 артилерійських систем і мінометів, 208 реактивних систем залпового вогню, 363 протитанкових засобів, 419 засобів протиповітряної оборони.[31]

Командування

[ред. | ред. код]

Підпорядкування

[ред. | ред. код]

Оперативним командуванням, координацією та взаємодією між усіма військовими формуваннями, котрі зосереджені на Донбасі — терористичними й регулярними військами ЗС РФ на Донбасі виконували:

Безпосереднє командування

[ред. | ред. код]

Командувачі:

Начальники штабу:

Заступники (2016):[39]

  • генерал-майор Волик Сергій Миколайович
  • з озброєння — полковник Худяков Олександр Геннадієвич (рос. Худяков Александр Геннадиевич)
  • із тилу — полковник Манукян Рафік Сіразнікович (рос. Манукян Рафик Сиразникович)
  • по роботі з особовим складом — полковник Канчура Олег Володимирович (рос. Канчура Олег Владимирович)
  • начальника штабу — полковник Земсков Сергій Вікторович (рос. Земсков Сергей Викторович)

Командири нижчих ланок

[ред. | ред. код]

7 січня 2016 року прес-служба Головного управління розвідки Міноборони України повідомила, що незаконними збройними угрупуванням в окупованому Новоазовську Донецької області керував полковник ЗС РФ.[40] Так, за даними української розвідки, командиром «9 окремого мотострілецького полку» виявився Бондарєв Дмитро Євгенович, колишній командир 51-го парашутно-десантного полку 106-ї повітряної дивізії, яка дислокувалася в Тулі. Відзначалося, що російський військовик мав досвід бойових дій на території Чеченської Республіки. У березні ГУР МО України встановило факти участі у бойових діях наступних кадрових російських військових офіцерів: генерал-майор ЗС РФ Тимофєєв Ігор Борисович (прізвище прикриття — Соколов) перебував на посаді «командира 3 отдельной мотострелковой бригады (Горловка) 1 АК (Донецк, Украина) Центра территориальных войск Южного военного округа ВС Российской Федерации»; командувач 1 АК генерал-майор ЗС РФ Асапов Валерій Григорович; «заместитель по работе с личным составом» 1 АК полковник ЗС РФ Чирков Євген Володимирович; командир 2 окремої мотострілецької бригади (Луганськ, Україна) 2 АК полковник ЗС РФ Рузинський Андрій Юрійович.[41] У січні місяці в сепаратистських пабліках соцмереж повідомлялося про виявлення у Стаханові тіла вбитого майора ЗС РФ, у речах якого знайшли посвідчення на ім'я Андрюшкін А. А.[42]

Центр інформаційного протиборства

[ред. | ред. код]

За даними ГУР МОУ, керівництвом ГШ ЗС РФ було створено «Центр інформаційного протиборства» з метою підвищення ефективності ведення інформаційної війни проти України. «Центр інформаційного протиборства» перебуває у складі Центру територіальних військ ПдВО.[43]

Керує центром полковник Збройних сил РФ Карпов Костянтин Леонідович.[44]

До завдань центру входить:

  • дискредитація політичного керівництва та командування Збройних Сил України, провокування недовіри до них;
  • формування думки про поширення в Україні расизму та міжнаціональної нетерпимості;
  • переконання міжнародної спільноти у систематичних порушеннях українською владою режиму припинення вогню та приховане нарощування ЗС України сил та засобів вздовж лінії розмежування з метою відновлення активних бойових дій;
  • створення негативного іміджу сил АТО шляхом звинувачення українських військовослужбовців у скоєнні злочинів та протиправних дій, зокрема стосовно цивільного населення;
  • деморалізацію українських військовослужбовців;
  • формування антиукраїнських настроїв у населення тимчасово окупованих територій України.

Структура

[ред. | ред. код]
  • Відділ інформаційної ізоляції району бойових дій (забезпечує тотальне домінування російських мас-медіа в інформаційному просторі тимчасово окупованих територій України)
  • Відділ дезінформації і контрпропаганди (здійснює дискредитацію політичного керівництва та командування Збройних Сил України)
  • Відділ військово-цивільної взаємодії (створює негативний імідж сил АТО шляхом звинувачення українських військовослужбовців у скоєнні злочинів та протиправних дій стосовно цивільного населення)

Інциденти

[ред. | ред. код]

Служба безпеки України представила 9 лютого 2015 року докази співпраці з сепаратистами офіцерів російської групи спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін.[45]

У вересні 2015 року місія ОБСЄ сповістила, що зв'язок з її безпілотним літальним апаратом був втрачений неподалік села Сонцеве, що контролювалося проросійськими бойовиками. Бойовики не пустили співробітників місії на територію, де був втрачений безпілотник.[46] У травні 2017 року пошуковець Askai встановив, що до збиття безпілотника Schiebel Camcopter S-100 був причетний кадровий офіцер 90-ї зенітно-ракетної бригади протиповітряних військ РФ капітан Михайло Ус (рос. Михаил Ус).[47] Він з бойовиками фотографувався на фоні збитого безпілотника.[48][49]

Оцінки

[ред. | ред. код]

У серпні 2015 року голова РНБО України Олександр Турчинов сказав, що особливість формування й функціонування корпусів свідчить про створення російських окупаційних військ за німецькою моделлю «Ваффен-СС» часів Другої світової війни, коли такі підрозділи комплектувалися за рахунок добровольців-іноземців, а керівні посади обіймали німецькі офіцери СС. Іноземці-добровольці окупованих територій у лавах підрозділів «Ваффен СС» використовувалися як «гарматне м'ясо».[13]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Гібридна армія РФ під Світлодарськом понесла великі втрати - ГУР. ЛІГА.Новости. 30 червня 2016. Архів оригіналу за 17 жовтня 2017. Процитовано 16 жовтня 2017.
  2. Гібридна армія вдарила з важкого озброєння на всіх напрямках – карта АТО. tyzhden.ua. Архів оригіналу за 17 жовтня 2017. Процитовано 16 жовтня 2017.
  3. Major Horvat KFOR Al-Kut (26.04.2017). Гібридна окупаційна російська армія вкотре спростовує Путіна, що “іхтамнєт” (ФОТО, ВІДЕО). Військовий навігатор України (укр.). Архів оригіналу за 16 жовтня 2017. Процитовано 16 жовтня 2017.
  4. Major Horvat KFOR Al-Kut (02.03.2017). Російська гібридна армія знову засвітила поставки російської зброї на Донбас (ВІДЕО). Військовий навігатор України (укр.). Архів оригіналу за 16 жовтня 2017. Процитовано 16 жовтня 2017.
  5. У США почали використовувати термін “об’єднані російсько-сепаратистські сили” щодо конфлікту на Донбасі. Ukraine Under Attack (повідомляє проект Радіо Свобода “Крим. Реалії” із посиланням на агентство Associated Press). 30.04.15. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 3 червня 2017.
  6. США изменили подход в освещении роли Москвы в кризисе в Украине. Крым.Реалии (сообщает Associated Press) (рос.). 30.04.15. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 3 червня 2017.
  7. Європейський суд з прав людини визнав дату початку контролю РФ на окупованому Донбасі. Європейська правда. 25.01.2023. Процитовано 28.07.2024.
  8. В Южном военном округе назначен командующий 12-м командованием резерва военного округа / Пресс-служба Южного военного округа. — 2014. — 25 июля, 09:49.
  9. В России на стратегических направлениях создаются командования резерва. Интерфакс-АВН. 20.01.2015. Процитовано 21 липня 2024. Впервые о существовании в российской армии в составе Южного военного округа (ЮВО) 12-го командования резерва сообщила 25 июля 2014 года пресс-служба ЮВО. По ее данным, «командующим 12-го командования резерва военного округа» назначен полковник Бахтияр Набиев.
  10. а б Владимир Мухин (28.07.2014). Россия тоже готовит резервистов. Независимая газета (рос.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2017. Процитовано 26 жовтня 2017. Проблемы горячих точек Северного Кавказа, а также война в Украине побуждают руководство армии формировать в этих регионах большие контингенты войск, которые в случае необходимости должны быть укреплены резервистами. Для чего и создано 12-е КРВО. Подобные структуры имеются и в других военных округах.
  11. а б в Пресцентр УКМЦ (27 квітня 2016). 70% бойовиків на Донбасі – громадяни Росії, 25% - кадрові військові та 45% - так звані «добровольці», - воєнна розвідка. Український кризовий медіа-центр (Пресрелізи) (укр.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2017. Процитовано 26 жовтня 2017.
  12. а б в г д Пресцентр УКМЦ (31 серпня 2015). В Адміністрації Президента представили незаперечні докази збройної агресії Росії проти України. Український кризовий медіа-центр (укр.). Архів оригіналу за 25 жовтня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017.
  13. а б в Олександр Турчинов: На Донбасі нам протистоять військові підрозділи регулярної армії РФ, сформовані за моделлю «Ваффен-СС». Рада національної безпеки і оборони України. 27.08.2015. Архів оригіналу за 26 жовтня 2017. Процитовано 26 жовтня 2017.
  14. а б Розвідка розкрила структуру окупаційних військ РФ в Донбасі. ЛІГА.Новости. 27 квітня 2016. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 26 жовтня 2017.
  15. а б в Зайцев, Роман (01.11.17). Росийский «зеленый горошек», или что такое загадочный 12-й КРЕЗ страны-агрессора?. Цензор.НЕТ (Блоги) (ru-RU) . Архів оригіналу за 18 березня 2018. Процитовано 17 березня 2018.
  16. Військова частина №89462 у Новочеркаську — ширма для "ДНР/ЛНР"? - InformNapalm.org (Українська). InformNapalm.org (Українська) (укр.). 3 серпня 2015. Архів оригіналу за 26 жовтня 2017. Процитовано 26 жовтня 2017.
  17. а б в Реорганізація 12 командування резерву Південного ВО ЗС РФ у Центр територіальних військ. Ukrainian Military Pages. Архів оригіналу за 25 жовтня 2017. Процитовано 25 жовтня 2017.
  18. а б в г д Олександр Никоноров (30 серпня 2015). Структура гібридної армії. depo.ua. Архів оригіналу за 18 квітня 2017. Процитовано 23 квітня 2017.
  19. Реорганізація 12 командування резерву Південного ВО ЗС РФ у Центр територіальних військ. Ukrainian Military Pages (За інформацією Головного розвідувального управління МО України). 2 грудня 2015. Процитовано 21 липня 2024.
  20. РФ создает третий армейский корпус на границе с Украиной - Грицак. ЛІГА.Новости. 22 березня 2016. Архів оригіналу за 24 квітня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.
  21. У арміях "ДНР-ЛНР" майже не залишилось місцевих. Експрес - онлайн. Архів оригіналу за 27 жовтня 2017. Процитовано 7 травня 2017.
  22. РФ хоче збільшити чисельність окупаційних військ на Донбасі до 50 тисяч осіб – Тимчук (укр.). Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 4 жовтня 2017.
  23. Росія готує наступ, вторгнення потребуватиме 2-3 години, - Турчинов. espreso.tv. Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 23 квітня 2017.
  24. Пентагон: На сході України — 12 тисяч російських солдатів // Українська правда. 04.03.2015. Архів оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 25 квітня 2017.
  25. Генштаб розкрив структуру російсько-окупаційних військ на Донбасі (інфографіка) (укр.). Архів оригіналу за 5 лютого 2017. Процитовано 23 квітня 2017.
  26. США оцінюють кількість російських військових на сході України у 12 тисяч. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 квітня 2017.
  27. BBC News — Russian soldiers 'dying in large numbers' in Ukraine — Nato. Архів оригіналу за 13 березня 2015. Процитовано 21 квітня 2017.
  28. На Донбасі воюють від 9 до 12 тисяч російських військових — британський експерт. Архів оригіналу за 30 грудня 2015. Процитовано 21 квітня 2017.
  29. Турчинов розповів, як РФ стягує військові сили до кордону з Україною. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 25 квітня 2017.
  30. feldherrnhalle (22 січня 2017). Чи настільки страшний вовк, як його малюють?. LiveJournal: Обитель цивилизатора. Архів оригіналу за 3 травня 2017. Процитовано 24 січня 2017.
  31. Аваков, Арсен (12.06.18). СТРАТЕГІЯ ВІДНОВЛЕННЯ ЦІЛІСНОСТІ УКРАЇНИ І ДЕОКУПАЦІЇ ДОНБАСУ."МЕХАНІЗМ МАЛИХ КРОКІВ". Цензор.НЕТ (Блоги) (рос.). Архів оригіналу за 16 червня 2018. Процитовано 16 травня 2019.
  32. а б в Пиріг, Володимир (28 серпня 2015). СБУ опублікувала прізвища російських генералів, які командують військами на Донбасі. ZAXID.NET. Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 21 жовтня 2017. сказав Грицак, якого цитує ЛІГАБізнесІнформ
  33. а б Разведка назвала имена двоих высших чинов оккупанта в Донбассе. ЛІГА.Новости. 26 листопада 2015. Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 21 жовтня 2017.
  34. Вищий командний склад збройних сил Росії, особисто відповідальний за ведення бойових дій на території України, генерал-полковник ІСТРАКОВ Сергій Юрійович. gur.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 24 липня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017.
  35. Військовий злочинець, генерал-лейтенант ЗС РФ ГУРУЛЬОВ Андрій Вікторович. gur.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 24 липня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017.
  36. Разведка выследила троих генералов РФ, командовавших боевиками. ЛІГА.Новости. 8 квітня 2016. Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017.
  37. Командувач Повітрянодесантними військами ЗС РФ генерал-полковник СЕРДЮКОВ Андрій Миколайович - Головне управління розвідки МО України. 10 червня 2017. Архів оригіналу за 24 липня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017.
  38. Вищий командний склад Збройних сил Росії, особисто відповідальний за ведення бойових дій на території України. ГУР МО України. Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 21 жовтня 2017.
  39. Ідентифіковано керівництво російського Центру, який здійснює управління бойовими діями на сході України. Ukrainian Military Pages. 10 травня 2016. Процитовано 19 липня 2024.
  40. Бойовиками Новоазовська керує полковник Збройних сил РФ — Міноборони. Громадське радіо. 07.01.2016. Архів оригіналу за 18 січня 2016. Процитовано 31.01.2016.
  41. Обстановка в районі проведення АТО станом на 7 березня 2016 року. Служба зв’язків з громадськістю ГУР МО України. 07.03.2016. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 07.03.2016.
  42. В Стаханове найден убитым российский военный. Новости Донбасса. 30.01.2016. Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 31.01.2016.
  43. Особливості діяльності Управління інформаційного протиборства Центру територіальних військ Південного військового округу ЗС РФ - Головне управління розвідки МО України. gur.mil.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 22 липня 2017. Процитовано 25 липня 2017.
  44. Військовий злочинець, полковник ЗС РФ КАРПОВ Костянтин Леонідович - Головне управління розвідки МО України. gur.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 24 липня 2017. Процитовано 25 липня 2017.
  45. СБУ отримала докази співпраці з терористами офіцерів РФ з СЦКК. Архів оригіналу за 19 червня 2017. Процитовано 25 квітня 2017.
  46. Latest from OSCE Special Monitoring Mission (SMM) to Ukraine based on information received as of 31 August 2015 | OSCE. www.osce.org (англ.). Архів оригіналу за 3 червня 2017. Процитовано 29 травня 2017.
  47. @DFRLab (30 травня 2017). Russian Air Defense Officer Found Exactly Where Putin Said He Was Not. Medium. Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 31 травня 2017.
  48. Askai. Боевики "ДНР", российский офицер ПВО и сбитый беспилотник ОБСЕ. Фото сентября 2015-го года. (1/2). Twitter (укр.). Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 29 травня 2017.
  49. Askai. Боевики "ДНР", российский офицер ПВО и сбитый беспилотник ОБСЕ. Фото сентября 2015-го года. (2/2). Twitter (укр.). Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 29 травня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]