Перейти до вмісту

Сазерак (коктейль)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Коктейль «Сазерак»
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сазерак.

Сазерак (англ. Sazerac) — класичний алкогольний коктейль на основі коньяку або віскі, що змішується методом білд (англ. build) — тобто інгредієнти перемішуються без використання шейкера безпосередньо у низькій широкій склянці з товстим дном, в якій потім готовий напій і подається. Коктейль «Сазерак» походить з Нового Орлеана (Луїзіана, США) і названий на честь нині зниклого бренду коньяку Сазерак де Форж е Фис (Sazerac de Forge et Fils), який був основним вихідним інгредієнтом[1]. Класифікується як дигестив (десертний). Належить до офіційних напоїв Міжнародної асоціації барменів (IBA), категорія «Незабутні» (англ. The Unforgettables)[2]. Рецепт «Сазерака» відомий кожному бармену, а сам напій є еталоном барменської культури і його подають у тих закладах, де поважають барну культуру. Однак через присмак анісу, що нагадує ліки, подобається він не всім. Цей коктейль традиційно змішують з коньяку, абсенту, бітера Peychaud's і цукру, проте іноді коньяк замінюють віскі (бурбоном або житнім віскі). За деякими даними, це найстаріший з відомих американських алкогольних коктейлів[3].

Історія

[ред. | ред. код]

Своїй появі коктейль «Сазерак» зобов'язаний аптекарю французького походження Антуану Амедіа Пейшо. Влаштувавшись з 1793 року в Новому Орлеані, він в 1838 році випустив у продаж власноруч створений бітер Пейшо (англ. Peychaud's). Незабаром у місцевих жителів узвичаїлось додавати кілька крапель бітера Пейшо в коньяк. У 1859 році луїзіанські імпортери нині зниклої марки коньяку Сазерак де Форж е Фис (Sazerac de Forge et Fils) відкрили в Новому Орлеані кафе «Будинок Сазерак» (англ. The Sazerac Coffee House), де серед іншого подавали коктейль на основі коньяку і невеликої кількості бітера Пейшо. Заклад неодноразово переходив з рук в руки, поки в 1870 році його власником не став Томас Хенді. До цього часу первісний рецепт коктейлю зазнав змін: до складу був доданий абсент, а французький коньяк зник у зв'язку з епідемією філоксери в Європі, що спустошила виноградники Франції, і був замінений на місцевий продукт — житній віскі[4]. Незадовго до своєї смерті (в 1889 році), Хенді записав рецепт коктейлю, який вперше був опублікований в книзі William T. «Cocktail Bill» (1908) — У світі напоїв і способів їх змішування (англ. Boothby's The World's Drinks and How to Mix Them)[5]. Примітно, що опублікований рецепт Хенді рекомендує в якості бітера не Peychaud's, а Selner Bitters[6]. Після того, як у 1912 році в США була офіційно введена заборона на вживання абсенту, його стали замінювати різними лікерами зі смаком анісу, в тому числі і місцевого виробництва Herbsaint, який вперше з'явився в 1934 році[7].

Спосіб приготування

[ред. | ред. код]

Цей алкогольний коктейль відносять до категорії десертних, змішують методом Стир&Стрейн, подають у склянці олд фешен, а як гарнір виступає цедра лимона.

Склад коктейлю «Сазерак»[8][9]:

Стакан споліскують абсентом і додають лід фраппе. У шейкері ретельно перемішують охолоджені компоненти, що залишились. Потім з олд фешену зливають абсент і воду, після чого в нього відфільтровують охолоджений коктейль і прикрашають цедрою лимона.

Примітка: оригінальний рецепт змінився після громадянської війни в Америці. У зв'язку з тим, що віскі стало важко дістати, житній віскі замінили на коньяк.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ The Cocktail - How the Sazerac came to be (англ.). The Sazerac Company. Процитовано 9 серпня 2017 року.
  2. ↑ Сайт Міжнародної асоціації барменів. Незабутні коктейлі (англ.). iba-world.com. Архів оригіналу за 9 березня 2017. Процитовано 9 серпня 2017 року. [Архівовано 2017-03-09 у Archive.is]
  3. ↑ Majumdar, Simon (2009). Eat My Globe: One Year to Go Everywhere and Eat Everything (англ.). Simon and Schuster. с. 192. ISBN 1-4165-7602-9. Процитовано 9 серпня 2017 року.
  4. ↑ Arthur, Stanley (1997). Famous New Orleans Drinks and How to Mix 'Em (англ.). Pelican. ISBN 978-0-88289-132-3. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  5. ↑ The Wondrich Take. журнал Esquire (англ.). esquire.com. Процитовано 9 серпня 2017 року.
  6. ↑ Price, Todd A. Bitter Truth brings its Creole Bitters to the U.S. The Times-Picayune, July 31, 2010 (англ.). nola.com. Процитовано 9 серпня 2017 року.
  7. ↑ Simon, Kate (2010). Absinthe Cocktails: 50 Ways to Mix with the Green Fairy (англ.). Chronicle Books. с. 33. ISBN 1-4521-0030-6. Процитовано 9 серпня 2017 року.
  8. ↑ Коктейль «Сазерак» на сайті Барменської асоціації Росії. barclass.ru (рос.). Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 9 серпня 2017 року.
  9. ↑ Sazerac. Сайт Міжнародної асоціації барменів (англ.). iba-world.com. Процитовано 9 серпня 2017 року.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сазерак_(коктейль)&oldid=43713734