Перейти до вмісту

Соколівка (Бібрська міська громада)

Координати: 49°34′4″ пн. ш. 24°18′27″ сх. д. / 49.56778° пн. ш. 24.30750° сх. д. / 49.56778; 24.30750
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Соколівка.
село Соколівка
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Львівський район
Тер. громада Бібрська міська громада
Код КАТОТТГ UA46060010390032856 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Населення 58 (станом на 01.01.2017 рік)
Площа 0,66 км²
Густота населення 151,52 осіб/км²
Поштовий індекс 81713[1]
Телефонний код +380 3239
Географічні дані
Географічні координати 49°34′4″ пн. ш. 24°18′27″ сх. д. / 49.56778° пн. ш. 24.30750° сх. д. / 49.56778; 24.30750
Середня висота
над рівнем моря 		291 м
Місцева влада
Адреса ради 81713, Львівська обл., Львівський р-н, с. Соколівка, вул. Миру, 6
Карта
Соколівка. Карта розташування: Україна
Соколівка
Соколівка
Соколівка. Карта розташування: Львівська область
Соколівка
Соколівка
Мапа
Мапа

CMNS: Соколівка у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Соколі́вка — село в Україні, у Львівському районі Львівської області. Населення становить 58 осіб (станом на 01.01.2017 рік). Орган місцевого самоврядування — Бібрська міська рада.

Походження назви села

[ред. | ред. код]

Ще сім тисяч років тому у наших предків був міф про Першобога-Птицю Сокола-Рода. Тож птах сокіл у нас здавна був тотемом. Недаремно ж сокіл як світотворча сила оспівується у наших обрядових піснях сонцепоклонницького походження. Як тотемізм сокіл виступає і в багатьох українських весільних піснях і піснях молодіжного циклу: «Соколонько прилітає, на тій лелії сідає. Срібний перстень тримає… Треба пані дати, що має до шлюбу ставати». Про надзвичайну увагу до сокола-тотема говорить близько півсотні назв сучасних українських поселень та майже тридцять назв річок.

Історія села

[ред. | ред. код]
Соколівка, костел та кам'яні оборонні мури (червоне позначення) на австрійській мапі фон Міга XVIII століття. Видно костел, плебанію і будівлі навколо костелу та кам'яні мури навколо села.[2]

Перша письмова згадка датується 1389 роком. Посідачем чи власником села був руський боярин Бенко (Бенько, Бенедикту) з Кухар.[3]

Кільканадцять разів перепродувана, Сенява у XVI ст. стала власністю Миколая Сенявського. Найбільші власники галицьких земель Сенявські були відомі як польська магнатська родина східного польського пограниччя з села Сенява, що біля Ярослава. В честь родинного села, чи прізвища, такою ж назвою — «Сенява», було названо і одно з сіл Бібреччини — сьогоднішнє село Соколівка. Але назва не прижилася, хоч присілок Соколівки дотепер називається «Сенів». Найцікавіше, що з половини XVI і аж до початку XIX ст. Сенява-Соколівка мала статус міста. Про колишню велич Соколівки нагадує лише старий, майже зруйнований костел Святої Трійці. На 01.01.1939 р. в Соколівці проживало 970 мешканців (640 українців-грекокатоликів, 270 українців-римокатоликів, 30 поляків і 30 євреїв)[4].

Нинішня ж східна частина села (прилегла до П'ятничан) була німецькою колонією Мільбах (нім. Mühlbach), заснованою у XVIII сторіччі. Рішенням міністра внутрішніх справ 25 листопада 1938 року замість німецької назви Мільбах село перейменували на Млиновіце. На 01.01.1939 р. в селі проживало 260 мешканців (40 українців, 10 євреїв і 210 німців)[5]. У січні 1940 року всіх німецьких колоністів Галичини вивезли до Вартегау.

Населення

[ред. | ред. код]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Кількість Відсоток
українська 98 98%
російська 2 2%
Усього 100 100%

Політика

[ред. | ред. код]

Парламентські вибори, 2019

[ред. | ред. код]

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 460304, розташована у приміщенні школи.

Результати

Костел Святої Трійці

[ред. | ред. код]

Римсько-католицька парафія вперше згадується 1593 року, хоча формально була закладена 02.03.1594 року. Її фундаторками були доньки Олександра Сенявського, дідички — сондецька каштелянка Анна Стадніцька та Зофія Олесніцька.[9] Приблизно тоді побудували костел Святої Трійці. Костел був оточений мурами та баштами з бійницями і виконував оборонну функцію. Свого часу інтер'єр храму був прикрашений розписами Кацпера Вільжинського та скульптурами святих (деякі з них зберігаються у фондосховищі Олеському замку). За свою історію він потерпів від нападів козаків, пожеж, конфіскацій австро-угорського уряду та руйнацій Світових воєн. 06.03.1944 року за іншими даними (07.03.1944 року) повстанці напали на Соколівку і Ходорківці. Із соколівського костелу вони забрали частину майна, решту знайдених речей спалили в захристі. Костел горів до опівдня 08.03.1944 року [10].

Фотогалерея

[ред. | ред. код]
  • Костел Святої Трійці, 1594-1600 рр.
    Костел Святої Трійці, 1594-1600 рр.
  • Дерев'яна церква Св. Миколи, 1924
    Дерев'яна церква Св. Миколи, 1924

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Довідник поштових індексів України. Львівська область. Жидачівський район. Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 8 лютого 2016.
  2. ↑ Соколівка на мапі 18ст.
  3. ↑ Володимир Пшик. Петро — перший жидачівський воєвода та його найближча родина / Жидачів // Галицька брама.— Львів, № 3-4 (51-52) за березень-квітень 1999. — 24 с. — С. 6-7.
  4. ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 8.
  5. ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 7.
  6. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  7. ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 126, Львівська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 22 серпня 2019. [Архівовано 2021-04-22 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 126, Львівська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 22 серпня 2019. [Архівовано 2021-04-25 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Sokołówka, wś… S. 35
  10. ↑ Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego: W 23 t. T. 11, cz. I. ─ Krakow: Międzynarodowe Centrum Kultury, 2003. ─ 415 str.: 612 il.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Sokołówka, wś, pow. bobrecki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 35. (пол.).— S. 35. (пол.)
  • Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego: W 23 t. T. 11, cz. I. ─ Krakow: Międzynarodowe Centrum Kultury, 2003. ─ 415 str.: 612 il.

Посилання

[ред. | ред. код]
Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Соколівка_(Бібрська_міська_громада)&oldid=44456931