Перейти до вмісту

USS Lawrence (DD-8)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
«Лоуренс» (DD-8)
USS Lawrence (DD-8)
Американський есмінець «Лоуренс» на якорі. 26 травня 1916
Служба
Тип/клас ескадрений міноносець типу «Бейнбрідж»
Держава прапора  Сполучені Штати Америки
Належність Військово-морські сили США ВМС США
На честь третій корабель американських ВМС, названий «Лоуренс» на честь капітана ВМС США Джеймса Лоуренса, кавалера Золотої медалі Конгресу
Корабельня Сполучені Штати Америки Fore River Ship & Engine Company, Квінсі, Массачусетс
Закладено 10 квітня 1899
Спущено на воду 7 листопада 1900
Введено в експлуатацію 7 квітня 1903
На службі 19031919
Виведений зі складу флоту 15 вересня 1919
Статус 3 січня 1920 року проданий на брухт
Бойовий досвід Перша світова війна
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 415 т (стандартна)
640 т (повна)
Довжина 76 м
Ширина 7,04 м
Висота 3,20 м
Осадка 1,98 м
Технічні дані
Рухова установка 2 × парових машини
4 × вугільні триколекторних парових котли Thornycroft
Гвинти 2
Потужність 7 200 к.с. (5 400 кВт)
Швидкість 29 вузлів (54 км/год)
Екіпаж 73 офіцери та матроси
Озброєння
Артилерія 2 (2 × 1) × 76-мм універсальних гармати 3"/50
5 × 57-мм гармат QF 6-pounder Hotchkiss
Торпедно-мінне озброєння 2 × 450-мм торпедних апарати

«Лоуренс» (англ. USS Lawrence (DD-8) — військовий корабель, ескадрений міноносець, головний у своєму підтипі типу «Бейнбрідж», що перебував на озброєнні військово-морських сил США на початку XX століття та за часи Першої світової війни.

«Лоуренс» був закладений 10 квітня 1899 року на верфі Fore River Ship & Engine Company у Квінсі, в штаті Массачусетс, де 7 листопада 1900 року корабель був спущений на воду. 7 квітня 1903 року він увійшов до складу ВМС США.

Ескадрений міноносець «Лоуренс» у складі «Великого білого флоту» здійснив навколосвітнє турне. Після вступу США у Першу світову війну корабель брав участь у забезпеченні морського судноплавства поблизу Східного узбережжя США та зони Панамського каналу.

Історія служби

[ред. | ред. код]
Карта маршруту Великого Білого флоту (державні кордони на карті 2009 року)

У 1907 році «Лоуренс» включили до складу «Великого Білого флоту», який у 1907 році за наказом Президента США Т. Рузвельта за підтримки суден забезпечення здійснив навколосвітню подорож, продемонструвавши усьому світові зрослу міць та силу американського флоту. 17 грудня флот, до якого входили майже усі американські лінійні кораблі того часу[Прим. 1][1], виплив з Гемптон-Роудс і здійснив перехід на південь до Карибського басейну, а потім до Південної Америки, зупиняючись у Порт-оф-Спейн, Ріо-де-Жанейро, Пунта-Аренас та Вальпараїсо серед інших міст. Після прибуття до західного узбережжя Мексики в березні 1908 року флот провів три тижні, тренуючись у бойових стрільбах корабельної артилерії.

Потім флот відновив подорож уздовж Тихоокеанського узбережжя Америки, зупинившись у Сан-Франциско та Сіетлі, а потім перетнувши Тихий океан до Австралії, по дорозі зупинившись на Гаваях. Зупинки в південній частині Тихого океану включали Мельбурн, Сідней та Окленд.

Після Австралії флот повернув на північ до Філіппін, зупинившись у Манілі, а потім продовжив рух до Японії, де в Йокогамі відбулася церемонія привітання. У листопаді в Субік-Бей на Філіппінах протягом трьох тижнів проходили морські навчання. 6 грудня американські кораблі пройшли Сінгапур і увійшли в Індійський океан. У Коломбо флот поповнив запаси вугілля, перш ніж вирушити до Суецького каналу і знову поповнив свої льохи вугіллям у Порт-Саїді. Флот відвідав кілька середземноморських портів, перш ніж зупинитися в Гібралтарі, де міжнародний флот британських, російських, французьких та голландських військових кораблів привітав американців[Прим. 2]. Потім американські кораблі перетнули Атлантику, щоб повернутися на Гемптон-Роудс 22 лютого 1909 року, подолавши 46 729 морських миль (86 542 км). Там Теодор Рузвельт провів військово-морський огляд свого флоту.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
Виноски
Джерела
  1. JO2 [Journalist Second Class] Mike McKinley (1 квітня 2015). Cruise of the Great White Fleet. Naval History and Heritage Command. Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 11 листопада 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Chesneau, Roger & Kolesnik, Eugene M Conway's All the World's Fighting Ships 1860—1905.. — Conway Maritime Press. — Greenwich: 1979. — ISBN 0-8317-0302-4
  • Шишов А. А. Эскадренные миноносцы США (1916—1922). — СПб.: Крепость, 2001. — Т. 1. — 256 с. — (Боевые корабли мира). — 2000 экз. — ISBN 5-94291-005-1.