USS Stewart (DD-13)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: USS Stewart.

«Стюарт» (DD-13)
USS Stewart (DD-13)

Американський есмінець «Стюарт» у мексиканському порту Гуаймас. 26 грудня 1915
Служба
Тип/клас	ескадрений міноносець типу «Бейнбрідж»
Держава прапора	Сполучені Штати Америки
Належність	ВМС США
На честь	перший корабель американських ВМС, названий «Стюарт» на честь контрадмірала ВМС США Чарльза Стюарта
Корабельня	Gas Engine & Power Company & Charles L. Seabury Company, Бронкс, Нью-Йорк
Закладено	24 січня 1900
Спущено на воду	10 травня 1902
Введено в експлуатацію	17 грудня 1902
На службі	1902–1919
Виведений зі складу флоту	15 вересня 1919
Статус	3 січня 1920 року проданий на брухт
Бойовий досвід	Перша світова війна Протичовнова боротьба
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	430 т (стандартна) 601 т (повна)
Довжина	74,7 м
Ширина	7,2 м
Висота	3,20 м
Осадка	2 м
Технічні дані
Рухова установка	2 × парових машини 4 × вугільні триколекторних парових котли Thornycroft
Гвинти	2
Потужність	7 200 к.с. (5 400 кВт)
Швидкість	29 вузлів (54 км/год)
Екіпаж	73 офіцери та матроси
Озброєння
Артилерія	2 (2 × 1) × 76-мм універсальних гармати 3"/50 5 × 57-мм гармат QF 6-pounder Hotchkiss
Торпедно-мінне озброєння	2 × 450-мм торпедних апарати

«Стюарт» (англ. USS Stewart (DD-13) — військовий корабель, ескадрений міноносець, головного підтипу типу «Бейнбрідж», що перебував на озброєнні військово-морських сил США на початку XX століття та за часи Першої світової війни.

«Стюарт» був закладений 2 лютого 1899 року на верфі Gas Engine & Power Company & Charles L. Seabury Company у Бронксі, в Нью-Йоркі, де 24 квітня 1902 року корабель був спущений на воду. 23 вересня 1903 року він увійшов до складу ВМС США.

Ескадрений міноносець «Стюарт» у складі «Великого білого флоту» здійснив навколосвітнє турне. Після вступу США у Першу світову війну корабель брав участь у забезпеченні морського судноплавства поблизу зони Панамського каналу і колумбійського узбережжя.

Історія служби

Докладніше: Великий Білий флот

У 1907 році «Стюарт» включили до складу «Великого Білого флоту», який у 1907 році за наказом Президента США Т. Рузвельта за підтримки суден забезпечення здійснив навколосвітню подорож, продемонструвавши усьому світові зрослу міць та силу американського флоту. 17 грудня флот, до якого входили майже усі американські лінійні кораблі того часу^{[Прим. 1]}^[1], виплив з Гемптон-Роудс і здійснив перехід на південь до Карибського басейну, а потім до Південної Америки, зупиняючись у Порт-оф-Спейн, Ріо-де-Жанейро, Пунта-Аренас та Вальпараїсо серед інших міст. Після прибуття до західного узбережжя Мексики в березні 1908 року флот провів три тижні, тренуючись у бойових стрільбах корабельної артилерії.

Потім флот відновив подорож уздовж Тихоокеанського узбережжя Америки, зупинившись у Сан-Франциско та Сіетлі, а потім перетнувши Тихий океан до Австралії, по дорозі зупинившись на Гаваях. Зупинки в південній частині Тихого океану включали Мельбурн, Сідней та Окленд.

Після Австралії флот повернув на північ до Філіппін, зупинившись у Манілі, а далі рухався до Японії, де в Йокогамі відбулася церемонія привітання. У листопаді в Субік-Бей на Філіппінах протягом трьох тижнів проходили морські навчання. 6 грудня американські кораблі пройшли Сінгапур і увійшли в Індійський океан. У Коломбо флот поповнив запаси вугілля, перш ніж вирушити до Суецького каналу і знову поповнив свої льохи вугіллям у Порт-Саїді. Флот відвідав кілька середземноморських портів, перш ніж зупинитися в Гібралтарі, де міжнародний флот британських, російських, французьких та голландських військових кораблів привітав американців^{[Прим. 2]}. Потім американські кораблі перетнули Атлантику, щоб повернутися на Гемптон-Роудс 22 лютого 1909 року, подолавши 46 729 морських миль (86 542 км). Там Теодор Рузвельт провів військово-морський огляд свого флоту.

Перша світова війна

Після вступу США у Першу світову війну корабель включили до експедиційних сил флоту, перекинутих до Європи. 16 січня 1918 року «Стюарт» відплив до Європи разом з «Ворденом», «Гопкінсом», «Макдоно» та «Полом Джонсом». Зупиняючись на Азорських островах з 29 січня по 4 лютого, Стюарт і Ворден прибули до Бреста, Франція, 9 лютого і з 17 числа підключилися до супроводження конвоїв.

23 квітня «Стюарт» патрулював затоку Кіброн, коли побачив два гідролітаки, які скидали бомби, мабуть, на підводний човен. Капітан спрямував свій корабель на це місце. Один літак пролетів над есмінцем, і спостерігач указав на місце виявлення ворожого підводного ПЧ. «Стюарт» побачив спочатку кільватерний слід субмарини, потім її перископ і, нарешті, темну форму корпусу підводного човна під водою. Есмінець скинув дві глибинні бомби, які підняли велику кількість нафти. Цей факт був сприйнятий як доказ знищення човна; але підводний човен U-108 вцілів, був пошкоджений «Портером» через кілька днів і, нарешті, здався в Гаріджі наприкінці війни.

Міжвоєнний період

Після підписання перемир'я, що завершило Першу світову війну 11 листопада, «Стюарт» припинив ескортування конвоїв. 26 листопада есмінець увійшов у сухий док у Бресті для проведення ремонту. 9 грудня він вийшов з Бреста разом з чотирма іншими есмінцями; і, пройшовши через два дні повз конвой, що перевозив президента Вудро Вільсона до Європи, а 3 січня 1919 року, зробивши зупинки на Азорських і Бермудських островах, есмінці прибули до Філадельфії. 9 липня «Стюарт» вивели з експлуатації, корабель був викреслений з Реєстру військово-морських суден 15 вересня, а 3 січня 1920 року проданий на брухт компанії Henry A. Hitner's Sons Company, Філадельфія.

Див. також

Примітки

Виноски

↑ Склад «Великого Білого флоту»: пре-дредноути «Коннектикут», «Канзас», «Вермонт», «Луїзіана», «Джорджія», «Нью-Джерсі», «Род-Айленд», «Вірджинія», «Міннесота», «Мен», «Міссурі», «Огайо», «Алабама», «Іллінойс», «Кірсадж», «Кентуккі»; ескадрені міноносці «Гопкінс», «Стюарт», «Галл», «Тракстон», «Лоуренс», «Віппл», «Арет'юза»; допоміжні військові судна «Калгоа», «Гласіер», «Пантер», «Янктон», «Реліф».
↑ В Гібралтарі флот вітали: британські лінкори «Албемарл», «Альбіон», крейсер «Девоншир», російські ескадрені броненосці «Слава», «Цесаревич», крейсери «Богатир», «Адмірал Макаров», «Олег» та низка голландських і французьких канонерських човнів

Джерела

↑ JO2 [Journalist Second Class] Mike McKinley (1 квітня 2015). Cruise of the Great White Fleet. Naval History and Heritage Command. Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 11 листопада 2015.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: USS Stewart (DD-13)

Література

Chesneau, Roger & Kolesnik, Eugene M Conway's All the World's Fighting Ships 1860—1905.. — Conway Maritime Press. — Greenwich: 1979. — ISBN 0-8317-0302-4
Шишов А. А. Эскадренные миноносцы США (1916—1922). — СПб.: Крепость, 2001. — Т. 1. — 256 с. — (Боевые корабли мира). — 2000 экз. — ISBN 5-94291-005-1. (рос.)

США Перша світова війна Військова техніка Війна Морська справа

[1] Склад «Великого Білого флоту»: пре-дредноути «Коннектикут», «Канзас», «Вермонт», «Луїзіана», «Джорджія», «Нью-Джерсі», «Род-Айленд», «Вірджинія», «Міннесота», «Мен», «Міссурі», «Огайо», «Алабама», «Іллінойс», «Кірсадж», «Кентуккі»; ескадрені міноносці «Гопкінс», «Стюарт», «Галл», «Тракстон», «Лоуренс», «Віппл», «Арет'юза»; допоміжні військові судна «Калгоа», «Гласіер», «Пантер», «Янктон», «Реліф».

[3] В Гібралтарі флот вітали: британські лінкори «Албемарл», «Альбіон», крейсер «Девоншир», російські ескадрені броненосці «Слава», «Цесаревич», крейсери «Богатир», «Адмірал Макаров», «Олег» та низка голландських і французьких канонерських човнів

[GWF-H-00-2] JO2 [Journalist Second Class] Mike McKinley (1 квітня 2015). Cruise of the Great White Fleet. Naval History and Heritage Command. Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 11 листопада 2015.

[Прим. 1]

[1]

[Прим. 2]