USS Virginia (BB-13)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Вірджинія»
USS Virginia (BB-13)
Пре-дредноут «Вірджинія»
Служба
Тип/клас Пре-дредноут типу «Вірджинія»
Держава прапора  Сполучені Штати Америки
На честь п'ятий корабель флоту «Вірджинія», названий на честь однойменного штату
Корабельня Сполучені Штати Америки Newport News Shipbuilding, Ньюпорт-Ньюс
Закладено 21 травня 1902
Спущено на воду 5 квітня 1904
Введено в експлуатацію 7 травня 1906
На службі 19061920
Перекваліфікований на корабель-мішень
Виведений зі складу флоту 13 серпня 1920
Статус 5 вересня 1923 року затоплений як корабель-мішень військовою авіацією США
Бойовий досвід Мексиканська революція
* Американська окупація Веракруса
Перша світова війна
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 15 188 т (стандартна)
16 352 т (стандартна)
Довжина 134 м (загальна)
Ширина 23 м
Осадка 7 м
Бронювання Головний пояс: 152—279 мм
Палуба: 50-76 мм
Башти головного калібру: 305 мм
Барбети: 254 мм
Бойова рубка: 229 мм
Технічні дані
Рухова установка 12 парових машин Babcock & Wilcox
2 парові котли
Гвинти 2 гвинти
Потужність 19 000 к.с. (14 000 кВт)
Швидкість 19 вузлів (35 км/год)
Екіпаж 812 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія 4 (2 × 2) × 330-мм гармати 12"/40
8 (4 × 2) × 203-мм гармат 8"/45
12 × 152-мм гармат 6"/50
20 × 76-мм універсальних гармат 3"/50
12 × 47-мм гармат QF 3-pounder Hotchkiss
Торпедно-мінне озброєння 4 × 533-мм торпедних апарати

«Вірджинія» (англ. USS Virginia (BB-13) — американський пре-дредноут, головний у своєму типі та п'ятий корабель військово-морських сил США, названий на честь штату Вірджинія.

Протягом своєї кар'єри «Вірджинія» служив в Атлантичному флоті, більшу частину служби залучався до проведення навчань у мирний час для підтримки готовності флоту. У 1907—1909 роках брав участь у навколосвітньому поході Великого Білого флоту. Згодом брав участь в американському втручанні в мексиканську революцію 1913—1914 років, включаючи окупацію Веракруса. Після вступу США у Першу світову війну у квітні 1917 року корабель використовували спочатку для підготовки флотських артилеристів, а пізніше для супроводу конвоїв до Європи. Протягом цього періоду був флагманом 1-ї та 3-ї дивізій лінкорів. Після закінчення війни в листопаді 1918 року залучався до повернення американських солдатів із Франції. «Вірджинію», згідно з умовами Вашингтонського військово-морського договору, вивели з експлуатації в 1920 році і в кінцевому підсумку у 1923 році використали як корабель-мішень.

Історія створення

[ред. | ред. код]

«Вірджинія» був закладений 21 травня 1902 року на верфі компанії Newport News Shipbuilding у Ньюпорт-Ньюс. 5 квітня 1904 року він був спущений на воду, а 7 травня 1906 року увійшов до складу ВМС США.

Історія служби

[ред. | ред. код]
Карта маршруту Великого Білого флоту (державні кордони на карті 2009 року)

Найбільш значущою подією у проходженні служби «Вірджинія» був похід «Великого Білого флоту», який за підтримки суден забезпечення за наказом Президента США Т. Рузвельта у 1907 році здійснив навколосвітню подорож, продемонструвавши усьому світові зрослу міць та силу американського флоту. 17 грудня флот, до якого входили майже усі американські лінійні кораблі того часу[Прим. 1][1][2], виплив з Гемптон-Роудс і здійснив перехід на південь до Карибського басейну, а потім до Південної Америки, зупиняючись у Порт-оф-Спейн, Ріо-де-Жанейро, Пунта-Аренас та Вальпараїсо серед інших міст. Після прибуття до західного узбережжя Мексики в березні 1908 року флот провів три тижні, тренуючись у бойових стрільбах корабельної артилерії.

Потім флот відновив подорож уздовж Тихоокеанського узбережжя Америки, зупинившись у Сан-Франциско та Сіетлі, а потім перетнувши Тихий океан до Австралії, по дорозі зупинившись на Гаваях. Зупинки в південній частині Тихого океану включали Мельбурн, Сідней та Окленд.

Після Австралії флот повернув на північ до Філіппін, зупинившись у Манілі, а потім продовжив рух до Японії, де в Йокогамі відбулася церемонія привітання. У листопаді в Субік-Бей на Філіппінах протягом трьох тижнів проходили морські навчання. 6 грудня американські кораблі пройшли Сінгапур і увійшли в Індійський океан. У Коломбо флот поповнив запаси вугілля, перш ніж вирушити до Суецького каналу і знову поповнив свої льохи вугіллям у Порт-Саїді. Флот відвідав кілька середземноморських портів, перш ніж зупинитися в Гібралтарі, де міжнародний флот британських, російських, французьких та голландських військових кораблів привітав американців[Прим. 2]. Потім американські кораблі перетнули Атлантику, щоб повернутися на Гемптон-Роудс 22 лютого 1909 року, подолавши 46 729 морських миль (86 542 км). Там Теодор Рузвельт провів військово-морський огляд свого флоту.

Через чотири дні після великого походу лінкор повернувся в Норфолк, де став на ремонт. Після ремонту, 26 червня 1908 року броненосець вирушив до французького Бреста, а потім, у листопаді, відвідав Велику Британію. Взимку корабель брав активну участь у маневрах та навчаннях у Карибському морі, після ремонту та модернізації протягом трьох років продовжував службу в Атлантичному флоті. Коли США опинилися на порозі війни з Мексикою, «Вірджинія» брав участь у блокаді порту Тампіко, а травні 1914 року корабель прибув до Веракруса, щоб підтримати американську окупацію міста.

Броненосець залишався у Веракрусі до жовтня 1914 року, потім провів два роки, патрулюючи Східне узбережжя. 20 березня 1916 року «Вірджинія» була переведена до резерву і на базі Бостонської військово-морської верфі пройшла докорінну модернізацію. Хоча США вступили у Першу світову війну лише у квітні 1917 року, «Вірджинія» відігравала важливу роль у локальному протистоянні з німецьким флотом, блокуючи німецькі транспорти у порту Бостона. 27 серпня броненосець вирушив до Порт-Джефферсона, де приєднався до 3-ї дивізії броненосних сил Атлантичного флоту. Діючи біля узбережжя між Порт-Джефферсоном і Норфолком, броненосець служив як навчальний артилерійський корабель протягом більшої частини наступного року. Після короткого ремонту восени 1918 року корабель брав участь у 5 конвоях, якими поверталися американські війська з Європи.

13 серпня 1920 року «Вірджинію» вивели зі складу військово-морських сил США. У вересні 1923 року авіаційною службою армії США на кораблі були проведені випробувальні бомбардування під керівництвом генерала Біллі Мітчелла. Разом з «Вірджинією» у випробуваннях мали бути потоплені старі лінкори «Алабама» та «Нью-Джерсі». 5 вересня 1923 року розпочався перший етап випробувань і включав випробування з використанням хімічних бомб, а також сльозогінний газ та білий фосфор. Після цього були проведені чергові випробування: чотири бомбардувальники NBS-1 атакували кораблі із застосуванням 270-кг бомб з висоти 3 000 м. Під час третьої атаки на «Вірджинію» сім NBS-1 скинули пару 1100-фунтових (500 кг) бомб кожний, завдавши два удари, які спричинили старому кораблю значної шкоди. Вибух зруйнував міст і збив обидві щогли та всі три труби. Решта бомб впали близько до корабля, завдавши серйозних підводних пошкоджень. Протягом двадцяти хвилин корабель «Вірджинія» перекинувся, а через десять хвилин приєднався до «Нью-Джерсі», який був затоплений раніше того дня.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
Виноски
Джерела
  1. JO2 [Journalist Second Class] Mike McKinley (1 квітня 2015). Cruise of the Great White Fleet. Naval History and Heritage Command. Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 11 листопада 2015.
  2. The Great White Fleet by Department of the Navy-- Naval History and Heritage Command Archived copy at the Library of Congress (4 February 2012).

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Albertson, Mark (2007). They'll Have to Follow You!: The Triumph of the Great White Fleet. Mustang, Oklahoma: Tate Publishing & Enterprises. ISBN 978-1-60462-145-7.
  • Friedman, Norman (1985). U.S. Battleships: An Illustrated Design History. Annapolis: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-715-1.
  • Reilly, John C.; Scheina, Robert L. American Battleships 1886—1923: Predreadnought Design and Construction. — Annapolis, Maryland: United States Naval Institute, 1980. — ISBN 0-87021-524-8(англ.)
  • Jones, Jerry W. (1998). U.S. Battleship Operations in World War I. Annapolis: Naval Institute Press. ISBN 1-55750-411-3.