USS Ohio (BB-12)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: USS Ohio.

«Огайо»
USS Ohio (BB-12)

Пре-дредноут «Огайо». 1918
Служба
Тип/клас	Пре-дредноут типу «Мен»
Держава прапора	Сполучені Штати Америки
На честь	другий корабель флоту «Огайо», названий на честь однойменного штату
Корабельня	Union Iron Works, Сан-Франциско
Закладено	22 квітня 1899
Спущено на воду	18 травня 1901
Введено в експлуатацію	4 жовтня 1904
На службі	1904–1919
Виведений зі складу флоту	липень 1919
Статус	24 березня 1923 року проданий на брухт
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	12 927 тонн (стандартна) 13 900 тонн (повна)
Довжина	120,04 м (загальна)
Ширина	22,02 м
Осадка	7,26 м
Бронювання	Головний пояс: 203—279 мм Палуба: 50-76 мм Башти головного калібру: 305 мм Каземати: 152 мм Бойова рубка: 254 мм
Технічні дані
Рухова установка	12 парових машини Thornycroft 2 парові котли
Гвинти	2 гвинти
Потужність	16 000 к.с. (12 000 кВт)
Швидкість	18 вузлів (33 км/год)
Екіпаж	561 офіцер та матрос
Озброєння
Артилерія	4 (2 × 2) × 330-мм гармати 12"/40 16 × 152-мм гармат 6"/50 8 × 47-мм гармат QF 3-pounder Hotchkiss 6 × 37-мм автоматичних гармат QF 1-pounder
Торпедно-мінне озброєння	4 × 457-мм торпедних апарати

«Огайо» (англ. USS Ohio (BB-12) — американський пре-дредноут, третій корабель типу «Мен» та третій корабель військово-морських сил США, названий на честь штату Огайо.

«Огайо» був закладений 22 квітня 1899 року на верфі компанії Union Iron Works у Сан-Франциско. 18 травня 1901 року він був спущений на воду, а 4 жовтня 1904 року увійшов до складу ВМС США.

Історія служби

Найбільш значущою подією у проходженні служби «Огайо» був похід «Великого Білого флоту», який за підтримки суден забезпечення за наказом Президента США Т. Рузвельта у 1907 році здійснив навколосвітню подорож, продемонструвавши усьому світові зрослу міць та силу американського флоту. 17 грудня флот, до якого входили майже усі американські лінійні кораблі того часу^{[Прим. 1]}^[1]^[2], виплив з Гемптон-Роудс і здійснив перехід на південь до Карибського басейну, а потім до Південної Америки, зупиняючись у Порт-оф-Спейн, Ріо-де-Жанейро, Пунта-Аренас та Вальпараїсо серед інших міст. Після прибуття до західного узбережжя Мексики в березні 1908 року флот провів три тижні, тренуючись у бойових стрільбах корабельної артилерії.

Потім флот відновив подорож уздовж Тихоокеанського узбережжя Америки, зупинившись у Сан-Франциско та Сіетлі, а потім перетнувши Тихий океан до Австралії, по дорозі зупинившись на Гаваях. Зупинки в південній частині Тихого океану включали Мельбурн, Сідней та Окленд.

Після Австралії флот повернув на північ до Філіппін, зупинившись у Манілі, а потім продовжив рух до Японії, де в Йокогамі відбулася церемонія привітання. У листопаді в Субік-Бей на Філіппінах протягом трьох тижнів проходили морські навчання. 6 грудня американські кораблі пройшли Сінгапур і увійшли в Індійський океан. В Коломбо флот поповнив запаси вугілля, перш ніж вирушити до Суецького каналу і знову поповнив вугіллям свої льохи в Порт-Саїді. Флот відвідав кілька середземноморських портів, перш ніж зупинитися в Гібралтарі, де міжнародний флот британських, російських, французьких та голландських військових кораблів привітав американців^{[Прим. 2]}. Потім кораблі перетнули Атлантику, щоб повернутися на Гемптон-Роудс 22 лютого 1909 року, подолавши 46 729 морських миль (86 542 км). Там Теодор Рузвельт провів військово-морський огляд свого флоту.

Після завершення церемоній «Огайо» прибув до Нью-Йорка, де перебував протягом наступних чотирьох років. Цей час був витрачений на проведення тренувань мирного часу з флотом і надання допомоги в підготовці військово-морської міліції Нью-Йорка. До 1914 року погіршення умов під час громадянської війни в Мексиці спонукало Сполучені Штати втрутитися в конфлікт. «Огайо» був відправлений в мексиканські води на початку того ж року, щоб захистити американські інтереси в країні. У середині 1914 року корабель повернувся на східне узбережжя США, залучався до проведення навчального походу для мічманів Військово-морської академії США. Після завершення походу «Огайо» був переведений до резервного флоту, і базувався у Філадельфії.

6 квітня 1917 року США оголосили війну Німеччині, а 24 числа «Огайо» був уведений до строю американського флоту. Він базувався в Норфолку і мав завдання готувати екіпажі для флоту, який швидко розростався з огляду на воєнний час. 1 червня 1918 року лінкор потрапив у значний інцидент, що стався під час проведення практичних стрільб з двома іншими лінкорами, «Нью-Гемпширом» і «Луїзіаною». Артилеристи на борту «Нью-Гемпшира» випадково почали стріляти по парі мисливців за підводними човнами. «Огайо» видав терміновий сигнал-попередження про негайне «припинення вогню», хоча воно не було отримано відразу на борту «Нью-Гемпшира», перш ніж один снаряд влучив у «Луїзіану». Поки кораблі зупинилися, щоб оцінити пошкодження, дозорні на борту «Огайо» повідомили про ворожий підводний човен, що викликало кілька залпів із артилерійських батарей «Огайо» та «Нью-Гемпшира», хоча мисливці на підводні човни не виявили жодних ознак наявності підводного човна на місці події.

Див. також

Примітки

Виноски

↑ Склад «Великого Білого флоту»: пре-дредноути «Коннектикут», «Канзас», «Вермонт», «Луїзіана», «Джорджія», «Нью-Джерсі», «Род-Айленд», «Вірджинія», «Міннесота», «Мен», «Міссурі», «Огайо», «Алабама», «Іллінойс», «Кірсадж», «Кентуккі»; ескадрені міноносці «Гопкінс», «Стюарт», «Галл», «Тракстон», «Лоуренс», «Віппл», «Арет'юза»; допоміжні військові судна «Калгоа», «Гласіер», «Пантер», «Янктон», «Реліф».
↑ В Гібралтарі флот вітали: британські лінкори «Албемарл», «Альбіон», крейсер «Девоншир», російські ескадрені броненосці «Слава», «Цесаревич», крейсери «Богатир», «Адмірал Макаров», «Олег» та низка голландських і французьких канонерських човнів

Джерела

↑ JO2 [Journalist Second Class] Mike McKinley (1 квітня 2015). Cruise of the Great White Fleet. Naval History and Heritage Command. Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 11 листопада 2015.
↑ The Great White Fleet by Department of the Navy-- Naval History and Heritage Command Archived copy at the Library of Congress (4 February 2012).

Посилання

USS Ohio (BB 12) [Архівовано 3 квітня 2022 у Wayback Machine.](англ.)
USS Ohio [Архівовано 19 квітня 2015 у Wayback Machine.](англ.)
BB-12 USS OHIO [Архівовано 3 квітня 2022 у Wayback Machine.](англ.)

Література

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: USS Ohio (BB-12)

Albertson, Mark (2007). They'll Have to Follow You!: The Triumph of the Great White Fleet. Mustang, Oklahoma: Tate Publishing & Enterprises. ISBN 978-1-60462-145-7.
Friedman, Norman (1985). U.S. Battleships: An Illustrated Design History. Annapolis: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-715-1.
Reilly, John C.; Scheina, Robert L. American Battleships 1886—1923: Predreadnought Design and Construction. — Annapolis, Maryland: United States Naval Institute, 1980. — ISBN 0-87021-524-8(англ.)
Jones, Jerry W. (1998). U.S. Battleship Operations in World War I. Annapolis: Naval Institute Press. ISBN 1-55750-411-3.

[1] Склад «Великого Білого флоту»: пре-дредноути «Коннектикут», «Канзас», «Вермонт», «Луїзіана», «Джорджія», «Нью-Джерсі», «Род-Айленд», «Вірджинія», «Міннесота», «Мен», «Міссурі», «Огайо», «Алабама», «Іллінойс», «Кірсадж», «Кентуккі»; ескадрені міноносці «Гопкінс», «Стюарт», «Галл», «Тракстон», «Лоуренс», «Віппл», «Арет'юза»; допоміжні військові судна «Калгоа», «Гласіер», «Пантер», «Янктон», «Реліф».

[4] В Гібралтарі флот вітали: британські лінкори «Албемарл», «Альбіон», крейсер «Девоншир», російські ескадрені броненосці «Слава», «Цесаревич», крейсери «Богатир», «Адмірал Макаров», «Олег» та низка голландських і французьких канонерських човнів

[GWF-H-00-2] JO2 [Journalist Second Class] Mike McKinley (1 квітня 2015). Cruise of the Great White Fleet. Naval History and Heritage Command. Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 11 листопада 2015.

[GWF-H-01-3] The Great White Fleet by Department of the Navy-- Naval History and Heritage Command Archived copy at the Library of Congress (4 February 2012).

[Прим. 1]

[1]

[2]

[Прим. 2]