Якщо — алгебраїчне число, то серед всіх многочленів з раціональними коефіцієнтами, для яких є коренем, існує єдиний многочлен найменшого степеня із старшим коефіцієнтом, рівним . Такий многочлен є незвідним, він називається мінімальним многочленом алгебраїчного числа .
Інші корені мінімального многочлена називаються спряженими до .
Висотою алгебраїчного числа називається найбільша з абсолютних величин коефіцієнтів в незвідному і примітивному многочлені з цілими коефіцієнтами, для якого є коренем.
Мінімальний многолен числа має коефіцієнти цілі числа тоді і тільки тоді, коли — ціле алгебраїчне число.
Однією з найважливіших властивостей алгебраїчних чисел є той факт, що вони утворюють поле, тобто якщо і — алгебраїчні числа то їх обернені елементи і , а також сума і добуток також є алгебраїчними числами.
Спершу доведемо алгебраїчність . Якщо — многочлен з цілими коефіцієнтами для якого є коренем, то буде коренем многочлена . Тобто — алгебраїчне число.
Якщо — корінь многочлена , то є коренем многочлена , отже теж є алгебраїчним числом.
Доведемо тепер алгебраїчність . Припустимо α є коренем многочлена і є коренем многочлена . Нехай — всі корені (враховуючи їх кратність, так що степінь рівний ) і нехай — всі корені . Розглянемо многочлен:
.
Множина є комутативним кільцем. З теореми Вієта випливає, що коефіцієнти є симетричними многочленами від чисел . Тому якщо, — елементарні симетричні многочлени від і — деякий коефіцієнт (при ) многочлена , тоді з фундаментальної теореми про симетричні многочлени випливає, що для деякого многочлена з цілими коефіцієнтами. Проте коефіцієнти також є симетричними многочленами від чисел . Нехай і — елементарні симетричні многочлени від тому з фундаментальної теореми про симетричні многочлени для деякого многочлена з цілими коефіцієнтами. З теореми Вієта випливає, що всі є раціональними і тому раціональним є також коефіцієнт . Тому і оскільки є коренем це число є алгебраїчним.
Алгебраїчність числа доводиться аналогічно до випадку , розглядаючи многочлен:
Алгебраїчне число степеня має різних спряжених чисел (включаючи саме число ).
і спряжені тоді і тільки тоді, коли існує автоморфізм поля , що переводить у .
В певному розумінні алгебраїчні числа, що не є раціональними не можуть бути достатньо добре наближені раціональними числами. Два результати, що прояснюють суть цього твердження
Теорема Ліувіля: якщо є коренем многочлена степінь якого рівний , тоді існує число залежне від , що
, для довільного раціонального числа .
Теорема Туе — Зігеля — Рота: якщо є алгебраїчним числом, тоді для довільного існує лише скінченна кількість пар цілих чисел де для яких:
Алгебраическая теория чисел / Под ред. Касселса Дж., Фрелиха А. — М., 1969.
Боревич 3. И.. И. Г. Шафаревич. Теория чисел. — М., 1985.
Вейль Г. Алгебраическая теория чисел. — М., 1947.
Гекке Э. Лекции по теории алгебраических чисел. М.:Л., 1940.
Дринфельд Г.И. Трансцендентность чисел пи и е, — Харків, — 1952
Ленг С, Алгебраические числа, пер. с англ., М., 1966.
Ireland, Kenneth; Rosen, Michael (1990), A Classical Introduction to Modern Number Theory, Graduate Texts in Mathematics, 84 (Second ed.), Berlin, New York: Springer-Verlag, ISBN 0-387-97329-X