Дьєрдь де Гевеші

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Дєрдь де Гевеші)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нобелівська премія з хімії (1943) Дьєрдь де Гевеші
угор. Hevesy György
Народився1 серпня 1885(1885-08-01)
Будапешт, Угорщина
Помер5 липня 1966(1966-07-05) (80 років)
Фрайбург, Німеччина
ПохованняКерепеші
Країна ФРН
Діяльністьхімік, викладач університету
Alma materБудапештський університет
ГалузьХімія
ЗакладБудапештський університет, Копенгагенський університет, Університет Фрайбурга, Стокгольмський університет
Посадапрофесор
Науковий керівникFranz Himstedtd[1] і Georg Meyerd[1]
Аспіранти, докторантиMaximilian (Max) Karl Franz Pahld[1]
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Леопольдина
Шведська королівська академія наук
Угорська академія наук
Гайдельберзька академія наук (1934)
Польська академія знань
Папська академія наук[2]
Американська академія мистецтв і наук
Гайдельберзька академія наук
Відомий завдяки:гафній, мічені атоми
Брати, сестриPaul de Hevesyd
РодичіSigismond Schossbergerd і Johanna Bischitz von Hevesd
Нагороди

Міжнародна золота медаль Нільса Бора (1961)

медаль Коплі

Лекторська премія Фарадея (1950)

Орден Pour le Mérite в галузі мистецтв і науки
Нобелівська премія з хімії

іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (11 травня 1939)

Медаль Бейлі (1951)

Дьєрдь де Геве́ші (відомий також як Гео́рг Чарльз де Геве́ші та Георг Карл фон Гевеші, угор. Hevesy György, нім. Georg Karl von Hevesy; 1 серпня 1885, Будапешт, Угорщина — 5 липня 1966, Фрайбург, ФРН) — угорський хімік, почесний академік Угорської АН, іноземний член Лондонського королівського товариства (1939), лауреат Нобелівської премії з хімії (1943)

Біографія

[ред. | ред. код]

У 1908 закінчив Будапештський університет.

Професор університетів:

Коли під час Другої світової війни німецькі війська у квітні 1940 року окупували данську столицю Копенгаген, Георг Гевеші розчинив золоті нобелівські медалі німецьких фізиків Макса фон Лауе і Джеймса Франка в царській воді, щоб сховати їх від німецьких окупантів. Фон Лауе і Франк перебували в опозиції до націонал-соціалізму в Німеччині та довірили свої медалі Нільсу Бору, щоб запобігти конфіскації. Німцями прийняття і носіння нобелівських медалей було заборонено після того, як противник націонал-соціалізму Карл фон Осецький у 1935 році отримав Нобелівську премію миру. Після закінчення війни де Гевеші екстрагував заховане в царській воді золото і передав його до Шведської королівської академії наук, яка виготовила нові медалі й передала їх фон Лауе і Франку.[3]

Перше використання радіоізотопів

[ред. | ред. код]

У 1911 році молодий студент Гевеші працював у Манчестері з радіоактивними матеріалами та, через бідність, жив у гуртожитку. З часом Гевеші почав підозрювати, що в їдальні гуртожитку для приготування їжі використовували недоїдки, часом досить старі, судячи за смаком. Щоб перевірити свою гіпотезу, він додав до недоїдків невелику кількість радіоактивних матеріалів. Через кілька днів, коли було видано подібну страву, він взяв зразок і за допомогою простого електроскопа підтвердив свої побоювання — їжа була радіоактивною. Ця цікава історія часто використовується як приклад дослідницької натури вченого, але він був зайнятий і серйознішими роботами в даній сфері, застосовуючи радіотрейсери для мічення свинцю.[4]

Основні роботи

[ред. | ред. код]

Визнання заслуг

[ред. | ред. код]
  • Міжнародна премія «Атом для світу» (1959).

Твори

[ред. | ред. код]
  • Adventures in radioisotope research. The collected papers, v. 1-2, Oxf., 1962
  • В рос. пер. — Радіоактивні індикатори, їх застосування в біохімії, нормальної фізіології та патологічній фізіології людини і тварин, М., 1950.

Література

[ред. | ред. код]
  • Мельников В. П., Георг Хевеши, "Журнал Всес. хімічного товариства ім. Д. І. Менделєєва ", 1975, т. 20, № 6, с. 656.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  2. www.pas.va
  3. Nobelprize.org. Архів оригіналу за 27 жовтня 2007. Процитовано 18 травня 2011.
  4. The uses of radiotracers in the life sciences. Thomas J Ruth 2009 Rep. Prog. Phys. 72 016701 (23pp) doi: 10.1088/0034-4885/72/1/016701