Штефан Гелль

Штефан Гелль
нім. Stefan Hell
Народився	23 грудня 1962(1962-12-23) (62 роки) Синтана, Соціалістична Республіка Румунія
Місце проживання	Геттінген
Країна	Німеччина  Румунія
Діяльність	фізик, викладач університету, хімік
Alma mater	Гейдельберзький університет Рупрехта-Карла
Галузь	фізика, хімія, мікроскопія
Заклад	Європейська лабораторія молекулярної біології, Університет Турку
Науковий ступінь	докторський ступінь і доктор філософії
Науковий керівник	Зігфрід Гунклінгер
Членство	Леопольдина Геттінгенська академія наук Гайдельберзька академія наук BBAW Національна академія наук США
Відомий завдяки:	4-пі мікроскопія
Нагороди	Премія Кавлі з нанонаукd (2014) Berthold Leibinger Innovationspreisd Körber European Science Prized (2011) German Future Prized (2006) Премія Лейбніца (2008) премія Отто Гана (2009) Премія Карла Цайса (2002) Ernst Hellmut Vits Awardd (2010) Hansen Family Prized (2011) Helmholtz Prized (2001) Meyenburg Prized (2011) State Award of Lower Saxonyd (2008) медаль Карусаd (2013) медаль Онсагераd (2016) Karl Heinz Beckurts Awardd (2002) Hall of Fame of German Researchd (2014) Wissenschaftspreis der Fritz-Behrens-Stiftungd (2012) медаль Вільгельма Екснера (2016) Markgräfler Gutedelpreisd (2016) член Американської асоціації сприяння розвитку наукиd (2018) Кельвінівська лекція (2016) почесний доктор Швейцарської вищої технічної школи Цюрихаd (2018) Glenn T. Seaborg Medald (2015)
Особ. сторінка	nanobiophotonics.mpibpc.mpg.de
Штефан Гелль у Вікісховищі

Штефан Гелль (23 грудня 1962, Синтана, Соціалістична Республіка Румунія) — німецький фізик, винахідник 4-пі мікроскопії. Лауреат Нобелівської премії з хімії 2014 року разом з Еріком Бетциґом та Вільямом Мернером.

Біографія

Народився в родині банатських швабів у Румунії. Навчався в Гейдельберзькому університеті, де також захистив дисертацію. Короткий час був незалежним винахідником і працював над поліпшенням аксіальної роздільної здатності конфокального мікроскопа, яка стала відома як 4-пі мікроскопія.

У 1991—1993 роках працював в Європейській лабораторії молекулярної біології. В 1993—1994 роках був лідером групи в Університеті Турку. У 1993—1994 роках працював в Оксфордському університеті. 2002 року став директором Інституту біофізичної хімії Макса Планка. Від 2003 року був головою відділу оптичної наноскопії в Німецькому центрі вивчення раку в Гейдельбезі.

Посилання

• Офіційна сторінка