Залізничне (Болградський район)
| село Залізничне | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Одеська область | ||||
| Район |  Болградський район
| ||||
| Тер. громада | Болградська міська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA51060030040034042 | ||||
| Облікова картка | Залізничне | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1861 | ||||
| Населення | 3487 | ||||
| Площа | 3,03 км² | ||||
| Густота населення | 1150,8 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 68732 | ||||
| Телефонний код | +380 4846 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 45°44′50″ пн. ш. 28°36′58″ сх. д. / 45.74722° пн. ш. 28.61611° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
84 м | ||||
| Відстань до обласного центру |
237 км | ||||
| Відстань до районного центру |
10,3 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 68731, Одеська обл., Болградський р-н, с. Залізничне, вул. Толбухіна, 92 | ||||
| Карта | |||||
  Залізничне | |||||
 Залізничне | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Залізни́чне — село Болградської міської громади Болградського району Одеської області в Україні.
Село розташоване на висоті 84 метрів, у північно-західній частині Болградського району . Населення становить 3487 осіб. Відстань до райцентру становить 10 км і проходить автошляхом Т 1608.
Неподалік від села розташований пункт пропуску через молдовсько-український кордон Залізничне—Кайраклія.
Засноване у 1861 році під назвою Болга́рійка, із 14 листопада 1945 року має сучасну назву.
В результаті Договору в Парижі в 1856 році, що завершив Кримську Війну (1853—1856), до Росії, у тому числі Молдови, відійшли землі на південному заході Бессарабії (відомі під назвами Кагул, Болград та Ізмаїл).
Після Об'єднання Бессарабії з Румунією 27 березня 1918 року, село Болга́рійка входила до складу Румунії.
Більшість населення складалося з болгар, а також маленьких громад гагаузів, румунів і росіян. За переписом 1930 року, було встановлено, що з 2.404 жителів села, 2.119 були болгарами (91.10 %), 134 гагаузами (5.57 %), 69 румунами (2.87 %), 64 росіянами (2.66 %), 7 євреями, 6 греками, 3 українцями і 3 євреями.
В результаті Пакту Ріббентропа-Молотова (1939), території Бессарабії, Північної Буковини і Краю Герца були приєднані до СРСР 28 червня 1940 року. Після того, як Бессарабія була приєднана до СРСР, Сталін розчленував її на три частини. Так, 2 серпня 1940 року була створена Молдавська РСР, а в південних частинах (румунських округах Аккерман і Ізмаїл) та північній (повіт Хотин) Бессарабії, а також північна Буковина і Край Герца були приєднані до Української РСР.
В період 1941—1944 рр., всі території, приєднані раніше до СРСР входять до складу Румунії. Потім, три території були повернуті в СРСР у 1944 році і включені до складу Української РСР, згідно територіального устрою, зробленого Сталіним після приєднання 1940 року, коли Бессарабія була розділена на три частини.
У 1947 році, радянська влада змінила офіційну назву села з Болга́рійка в Залізничне. У 1954 році було скасовано Ізмаїльську область, а населені пункти були включені в Одеську область.
Починаючи з 1991 року, селище Болга́рійка (Залізничне) є частиною Болградського району Одеської області в рамках незалежної України. В даний час село має 3.487 осіб (2001 рік), в основному болгари.
У липні 2020 року пам'ятник Леніну, який був одним з останніх на території України, переробили на пам'ятник болгарському переселенцю. [1]
Щит підвищено перетятий золотою зубчастою угорі балкою на лазурову і зелену частини. У другій частині сходить золоте сонце, супроводжуване справа угорі срібним гроном винограду з листям, зліва – срібною баранячою головою. Щит вписаний у декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною.[2]
Квадратне полотнище поділене вертикально на три рівновеликі смуги – синю, жовту, зелену. В центрі жовтої смуги малий герб села.[3]
Згідно з переписом 1989 року населення села, яке тоді входило до складу Табаківської сільської ради, становило 2472 особи, з яких 1181 чоловік та 1291 жінка.[4]
За переписом населення 2001 року в селі мешкали 3472 особи.[5]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| болгарська | 76,46 % |
| російська | 12,07 % |
| гагаузька | 4,65 % |
| українська | 3,47 % |
| молдовська | 2,06 % |
| циганська | 0,66 % |
| білоруська | 0,14 % |
| кримськотатарська | 0,03 % |
| німецька | 0,03 % |
| румунська | 0,03 % |
- Буряченко Володимир (1888—1930) — книговидавець, громадський діяч.
- Дунєв Руслан Миколайович (1977—2022) — старший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни
- ↑ Ленін на Одещині став болгарським переселенцем. Історична правда. 22 липня 2020. Архів оригіналу за 10 серпня 2022. Процитовано 16 жовтня 2023.
- ↑ Опис герба на сайті Українська геральдика. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 22 лютого 2021.
- ↑ Опис прапора на сайті Українська геральдика. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 22 лютого 2021.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |