Координати: 46°2′39″ пн. ш. 29°11′27″ сх. д. / 46.04417° пн. ш. 29.19083° сх. д. / 46.04417; 29.19083

Лужанка (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Лужанка
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Болградський район Болградський район
Тер. громада Тарутинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA51060170080051368
Облікова картка Лужанка 
Основні дані
Засноване 1830
Населення 423
Територія 850 км²
Густота населення 497.650 осіб/км²
Поштовий індекс 68555
Телефонний код +380 4847
Географічні дані
Географічні координати 46°2′39″ пн. ш. 29°11′27″ сх. д. / 46.04417° пн. ш. 29.19083° сх. д. / 46.04417; 29.19083
Водойми р. Киргіж-Китай
Відстань до
обласного центру
222 км
Відстань до
районного центру
30.7 км
Місцева влада
Адреса ради 68555, с.Рівне, пл.Перемоги, 3
Сільський голова Урумогло Марія Дмитрівна
Карта
Лужанка. Карта розташування: Україна
Лужанка
Лужанка
Лужанка. Карта розташування: Одеська область
Лужанка
Лужанка
Мапа
Мапа

Лужа́нка (у минулому: Село № 14, Кацбах) — село Тарутинської селищної громади в Болградському районі Одеської області в Україні. Засноване свого часу німецькими колоністами. Відстань до центру громади становить понад 30 км і проходить автошляхом місцевого значення.

Історія

[ред. | ред. код]

За даними 1859 року у німецькій колонії Кацбах (Аляга) Аккерманського повіту Бессарабської області мешало 763 осіб (412 чоловічої статі та 351 — жіночої), налічувалось 71 дворове господарство, існували лютеранський молитовний будинок та сільське училище[1].

Станом на 1886 рік у німецькій колонії Малоярославецької волості мешало 1048 осіб, налічувалось 125 дворових господарств, існували молитовний будинок, школа, лавка[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зменшилась до 888 осіб (436 чоловічої статі та 452 — жіночої), з яких 858 — протестантської віри[3].

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 341 особа, з яких 163 чоловіки та 178 жінок.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 421 особа.[5]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
болгарська 66,90 %
російська 20,57 %
гагаузька 6,38 %
українська 4,49 %
молдовська 1,42 %
інші 0,24 %

Видатні люди

[ред. | ред. код]

У селі народилися:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 333)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-7. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.

Джерела

[ред. | ред. код]