Перейти до вмісту

Ковалівка (Золотоніський район)

Координати: 50°10′9″ пн. ш. 32°3′26″ сх. д. / 50.16917° пн. ш. 32.05722° сх. д. / 50.16917; 32.05722
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ковалівка (Драбівський район))
село Ковалівка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Золотоніський район
Тер. громада Шрамківська сільська громада
Код КАТОТТГ UA71040210070042855 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка облікова картка 
Основні дані
Населення 592 особи (на 2009 рік)
Площа 5,39 км²
Густота населення 109,83 осіб/км²
Поштовий індекс 19811
Телефонний код +380 4738
Географічні дані
Географічні координати 50°10′9″ пн. ш. 32°3′26″ сх. д. / 50.16917° пн. ш. 32.05722° сх. д. / 50.16917; 32.05722
Середня висота
над рівнем моря
107 — 122 м[1]
Водойми річка Чумгак
Відстань до
обласного центру
80,8 (фізична) км[2]
Найближча залізнична станція Кононівка
Відстань до
залізничної станції
3,8 км
Місцева влада
Адреса ради с. Шрамківка
Карта
Ковалівка. Карта розташування: Україна
Ковалівка
Ковалівка
Ковалівка. Карта розташування: Черкаська область
Ковалівка
Ковалівка
Мапа
Мапа

Ковалі́вкасело в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Шрамківської сільської громади. Населення — 592 особи (на 2009 рік).

Село розташоване на річці Чумгак за 35 км від селища Драбів, на відстані 4-х км від двох залізничних станцій — Кононівка та Богданівка. Площа села — 539 га.

Історія

[ред. | ред. код]

Історія походження назви села відома з народних переказів та спогадів старожилів, а також архівних матеріалів яготинського князя Рєпніна. У період монгольського панування (13-14 ст), люди втікаючи від ворогів, поселялись на берегах річок Ворскли, Сули і невеликої тихої річечки Чумгак, що нині протікає біля Ковалівки. Перші поселення з'явилися десь у 30-ті роки XV століття. Тепер цей куточок села називається Жабокрюківкою. Через декілька років сюди прийшли два брати, обидва ковалі, які майстерно володіли своїм ремеслом. Звідси і пішла назва населеного пункту. За іншою версією назва села походить від прізвища козака Григорія Коваля[3].

-------------------------------

Виписка з книги "Шляхи, що примикають до Києва, і лінії північній частині області" В. В. Морачевського, Б. Г, Карпова та І. М. Малишевої (Розділ IX):

"К  юго-западу от  станции, в  версте, при речке Чугмаке лежит  волостное село Ковалевка, имеющее около 1700 жителей; при селе работает  небольшой пивоваренный завод  Иваненка с  1869 года."

------------------------------------

У першій половині XIX ст. село Ковалівка разом з проживаючими там християнами належало Олексію Васильовичу Капністу, приятелю Волховських з Мойсівки, Якова де Бальмена з Линовиці і Закревських з Березової Рудки - місцевих дворянських родин краю, які підтримували стосунки, не раз збиралися на спільних балах і розвагах, зокрема у маєтку в Мойсівці де з ними познайомився Тарас Шевченко.

У час революційних подій 19051907 років тут мали місце селянські виступи проти поміщика.

В травні-червні 1918 року діяв більшовицький партизанський загін, що вів диверсійну діяльність проти Української Держави.

В 1920-х роках поблизу села виник хутір Чапаївка, названий на честь Василя Чапаєва, у 1990-х рр. зниклий, будинки розібрані, а землі розорені, включаючи з могилами деяких жителів хутора (напр. Івана Яковича Корнієнка, сина Якова Потаповича Корнієнка), а також німецьких солдат, які були там поховані.

В 1935-1947 рр. село було адміністративним центром Ковалівського району.

Репресії, розкуркулення, колективізація, голодомори 1920-1930х

[ред. | ред. код]

Серед розкуркулених родин - родина Рябоволів.

Загинуло багато жителів села. В сусідніх селах траплялися випадки канібалізму.

Німецько-радянська війна

[ред. | ред. код]

Під час відступу Червоної Армії у 1941 році в окрузі було вбито і полонено багато радянських вояків. Були спроби опору наступаючим окупантам у деяких селах округи, у відповідь загарбники без жалю стріляли старих, жінок і дітей. Разом з тим спогади очевидців фіксують випадки людяного ставлення простих німецьких солдат до місцевого мирного населення.

372 уродженці села брали участь у німецько-радянська війні у складі Червоної Армії, з них 89 нагороджені орденами й медалями, 134 — загинули в боях. Їх пам'ять увічнено обеліском Слави. На могилі червоних козаків, що загинули під час відвоювання села від загарбників з заходу, споруджено пам'ятник.

Повоєнна відбудова країни

[ред. | ред. код]

1962 року відкрито пам'ятник Т. Г. Шевченку.

Станом на 1972 рік в селі проживало 1 180 чоловік, на території села містилася центральна садиба колгоспу імені С. М. Кірова, за яким було закріплено 1,8 тисяч га сільсьногосподарських угідь, у тому числі 1,7 тисяч га орної землі. Колгосп вирощував зернові й технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво.

За радянських часів в селі працювали середня школа, де навчалося 315 учнів, будинок культури на 400 місць, 2 бібліотеки з фондом 16 тисяч книг, дитячі ясла, медамбулаторія, фельдшерсько-акушерський пункт, ветеринарний пункт, відділення зв'язку, ощадна каса, три магазини.

Сучасність

[ред. | ред. код]

Господарську діяльність на території села здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерносервіс», шість селянських господарств-одноосібників.

У селі функціонують: середня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, Будинок культури, сільська бібліотека, відділення Ощадбанку, поштове відділення, 3 магазини, з яких один магазин-кафе, два магазини змішаного типу, а також орган місцевої влади — сільська рада. Село газифіковане.

Громада села

[ред. | ред. код]

Відомі люди, які народилися, жили чи працювали у селі:

Джерела

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Погода в Україні
  2. maps.vlasenko.net(рос.)
  3. «Нова Доба». № 27 від 29 березня 2012 року. стор. 10.

Книги

[ред. | ред. код]

Сторінки

[ред. | ред. код]