Костянтинівка
| Костянтинівка | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
         Зверху вниз: Чотирнадцятиповерхові башти-близнюки, Свято-Успенський храм, Костянтинівський трамвай, Озеро Шанхай, Північний шляхопровід, Гіпермаркет ЕКО-Маркет, Гребля, Залізничний вокзал, Кінотеатр | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Область |  Донецька область
| ||||||||
| Район |  Краматорський район Костянтинівський район (до 2020)
| ||||||||
| Тер. громада | Костянтинівська міська громада | ||||||||
| Код КАТОТТГ | UA14120070010085843 | ||||||||
| Засноване | 1870 (154 роки) | ||||||||
| Статус міста | з 1932 року | ||||||||
| Населення | ▲ 78 179 (початок 2022)[1]
▼ 17 800 (10 жовтня 2024)[2] | ||||||||
| Площа | 66,04 км² | ||||||||
| Густота населення | 1103,7 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 85100-85129 | ||||||||
| Телефонний код | +380-6272 | ||||||||
| Координати | 48°31′36″ пн. ш. 37°42′15″ сх. д. / 48.52667° пн. ш. 37.70417° сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 86 м | ||||||||
| Водойма | р. Кривий Торець, Грузька | ||||||||
| Назва мешканців | костянтинівча́нин, костянтинівча́нка, костянтинівча́ни | ||||||||
| День міста | третя субота вересня[3] | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Костянтинівка | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 50 км | ||||||||
| - залізницею | 65 км | ||||||||
| - автошляхами | 55 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - фізична | 563 км | ||||||||
| - залізницею | 680 км | ||||||||
| - автошляхами | 660 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 85114, Донецька обл., Краматорський р-н, м. Костянтинівка, вул. Олекси Тихого, 260 | ||||||||
| Вебсторінка | Костянтинівська міська військова адміністрація | ||||||||
| Міський голова | Рослов Олексій | ||||||||
|
| |||||||||
.svg)
Костянтинівка (МФА: [kosʲtʲɐnˈtɪn⁽ʲ⁾iu̯kɐ] (
прослухати)) — місто в Україні, адміністративний центр Костянтинівської міської громади Краматорського району Донецькій області. До 2020 року адміністративний центр ліквідованого Костянтинівського району[4] Місто є сьомим за площею та чисельністю населення (78 179 осіб станом на початок 2022) в Донецькій області.[5] Костянтинівка вважається столицею скляної промисловості України. Разом із навколишніми містами утворює Краматорсько-Костянтинівську агломерацію. Є одним з найбільших індустріальних центрів сходу України з розвиненою чорною та кольоровою металургією, скляною, хімічною та будівельною промисловістю, а також є важливим транзитним залізничним вузлом[6].
З 24 лютого 2022 року, в ході російського вторгнення в Україну, російські окупанти регулярно здійснюють обстріли інфраструктури та житлових будівель міста Костянтинівки.
Відстань до Донецька — 68 км. Площа — 66,04 км². Населення — 78 тис. осіб[7].
Водні ресурси: річка Кривий Торець (басейн річки Сіверський Донець). Довжина — 88,36 км, площа водостоку — 1590 км² , заболоченість 0,2 %. Клебан-Бицьке водосховище площею 520 га, 9 водойм та 43 ставки. Земельний фонд Костянтинівки — 6,598 тис. га. Корисні копалини — глини та пісок.
Місто розташоване у північній частині Донецької області, на річці Кривий Торець. У місті річка Грузька впадає у Кривий Торець. В місті знаходиться залізничний вузол — станція Костянтинівка. Відстань до Донецька: автошляхами — 55 км, залізницею — 65 км. Відстань до Києва: автошляхами — 750 км, залізницею — 778 км. Після одного з фільмів Корнія Грицюка, залізничний рейс «Київ — Костянтинівка» став неформально називатися «Київ — Війна»[8][9].
Археологічні дослідження в Костянтинівському районі показали, що заселення краю почалося в епоху раннього палеоліту, 150 000—100 000 років тому[10].
З часів набігу кримських татар 1769 року з'являється згадка, що на території Костянтинівського району перебувало Військо Запорозьке[11][12].
Найстаріший район міста — Новоселівка, колишнє селище, що існувало задовго до заснування Костянтинівки.
На карті Катеринославського намісництва 1792 року видання нанесена поштова станція з назвою Торецька (при річці Кривий Торець), яка була розташована в районі нинішнього південного шляхопроводу.
На території сучасної Костянтинівки у 1812 році на землі, придбаній у бахмутського купця Четверикова, поміщик Пантелеймон Номікосов заснував село Сантуринівку. Ця земля була заселена двадцятьма родинами кріпаків, купленими в Корочанському уїзді Курської губернії[13][14]. У середині XIX століття на успадкованій сином поміщика землі виникло село Костянтинівка, назване іменем власника. До 1859 року в Костянтинівці проживало 29 осіб, у Сантуринівці — 280, в Новоселівці (старовинне селище, приєднане до сучасної Костянтинівки) — 456.
У 1926 році Костянтинівка набула статусу селища міського типу. З 1932 року — місто обласного підпорядкування.
З 1931 по 2016 рік у місті працював трамвай.
З 28-29 жовтня 1941 до 6 вересня 1943 місто було під контролем Німеччини.
У 1967 році відкритий міський краєзнавчий музей.
В ході російсько-української війни, з 28 квітня 2014 по 5 липня 2014 року озброєний терористичний підрозділ російських найманців «Славянский батальон» захопив адміністративні будівлі міста і утримував Костянтинівку під своєю окупацією[15].
5 липня 2014 року, в ході проведення Антитерористичної операції, сили Національної гвардії України та військові підрозділи Збройних сил України звільнили місто від російських найманців та їхніх місцевих колаборантів. 21 липня 2014 року при обстрілі терористами Костянтинівки на блокпосту загинув старший лейтенант Григорій Терехов.
В середині вересня 2014 року в місті було повалено пам'ятник Леніну[16].
14 жовтня 2015 року, на Покрову Пресвятої Богородиці, в Костянтинівці у храмі УПЦ КП відбулася перша святкова літургія[17].
У вересні 2016 року російськомовна гімназія у Костянтинівці перейшла на українську мову навчання[18].
Під час повномасштабного російського вторгнення, 24 січня 2023 року російські окупанти обстріляли район Костянтинівки біля одного з ринків, тоді щонайменше 4 мирних мешканців поранили, з них двоє — діти[19][20].
28 січня 2023 року, вранці, російські загарбники обстріляли центр міста ракетами від С-300. Внаслідок обстрілу загинули 3 особи та 14 поранених. Пошкоджені багатоквартирні будинки, готель, гаражі, автомобілі[21][22].
24 березня 2023 року, вночі, Костянтинівка потерпала від ракетного обстрілу. Одна з ракет влучила в одноповерхову будівлю, в якій функціонував Пункт незламності. Три людини загинули, дві людини отримали поранення, одну людину врятували з-під завалів[23][24].
2 квітня 2023 року, вранці, російські війська вдарили по центру міста — щонайменше шестеро людей загинули, восьмеро поранені.[25][26][27].
13 травня 2023 року російські окупанти атакували Костянтинівку з реактивної системи залпового вогню «Смерч». Внаслідок обстрілу 2 людини загинули та 11 отримали поранення[28].
14 червня 2023 року, о 02:45, російські окупанти обстріляли місто артилерією та ракетами, а о 05:08 вдарили ракетою Х-22. Є загибла людина та поранений житель[29].
17 червня 2023 року, близько 10:20, окупанти здійснили чергову атаку. Внаслідок влучання снарядів по приватному сектору зазнала поранень 9-річна дівчинка. У неї діагностовано закриті травми грудної клітини і живота, відкритий перелом плеча, рвані рани ніг і множинні садна тіла, — йдеться у повідомленні Офісу генерального прокурора[30].
6 вересня 2023 року, близько 14:00, російські окупанти завдали ракетного удару по одному з ринків у центрі міста. Дотла згоріли легкові автомобілі, 8 торговельних об'єктів та пошкоджено 28 магазинів, лінії електропередач, адміністративна будівля та два п'ятиповерхових житлових будинків. Тип озброєння, з якого було завдано удару, встановлено фахівцями: з балістичного оперативно-тактичного ракетного комплексу «Іскандер». Внаслідок атаки 17 осіб загинули та 32 особи поранені. Переважна більшість загиблих були цивільними особами. Цей ракетний удар став найбільшим в історії міста за кількістю жертв. Символічно, що російські окупанти влаштували теракт у 80-ту річницю звільнення Костянтинівки від нацистських загарбників[31].
25 лютого 2024 року, вночі, російські війська завдали удар по залізничному вокзалу станції Костянтинівка, з використанням КАБ-250. Від вибуху отримала поранення 75-річна жінка, яка перебувала перебувала у власній оселі і опинилася в зоні ураження ворожого озброєння. Також через обстріли з РСЗВ та ракетні обстріли понівечені храм, 2 приватних, 12 багатоквартирних будинків, 21 магазин, 19 торговельних павільйонів, три заклади освіти, 2 адмінбудівлі, пошта, кіоск[32].
10 червня 2024 року російські війська завдали авіаудару по мікрорайону «Сонячний». Авіабомба влучила у будівлю колишньої АТС. Шестеро жителів міста отримали осколкові поранення: двоє чоловіків 47 й 65 років та четверо жінок 63, 82, 83, 88 років. Також було пошкоджено 16 багатоповерхових будинків, одну адміністративну будівлю та трансформатор. Донецька обласна прокуратура розпочала досудове розслідування за фактом порушення законів та звичаїв війни[33].
6 жовтня 2024 року, близько 15:20, окупанти завдали авіаудару КАБом по середмістю, внаслідок якого знищене центральне відділення «Укрпошти» Костянтинівки та поранена керівниця відділення[34].
Станом на початок 2022 року, чисельність населення міста становить 78 179 осіб.
За даними перепису 2001 року населення міста становило 94 886 осіб, із них 20,98 % зазначили рідною мову українську, 78,06 % — російську, 0,50 % — вірменську, 0,06 % — білоруську, 0,02 % — молдовську, 0,01 % — болгарську, а також грецьку, польську, німецьку, гагаузьку, циганську, угорську та єврейську мови[35].
Національний склад населення за переписом 2001 року[36]
| чисельність | частка, % | |
| українці | 56 226 | 59,3 |
| росіяни | 35 762 | 37,7 |
| вірмени | 906 | 1,0 |
| білоруси | 485 | 0,5 |
| азербайджанці | 248 | 0,3 |
| євреї | 186 | 0,2 |
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[37]:
| Мова | Чисельність, осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| Російська | 74 065 | 78,06% |
| Українська | 19 908 | 20,98 % |
| Вірменська | 479 | 0,5 % |
| Білоруська | 56 | 0,06 % |
| Румунська | 17 | 0,02 % |
| Інші/Не вказали | 361 | 0,38 % |
| Разом | 94 886 | 100 % |
| Динаміка чисельності населення Костянтинівки | |
|---|---|
| рік | населення, тис. мешк. |
| 1859 | 0,029 |
| 1923 | 10,9 |
| 1926 | 25,4 |
| 1931 | 57,5 |
| 1937 | 91,4 |
| 1939 | 95,8 |
| 1956 | 90[38] |
| 1959 | 88,7 |
| 1961 | 93 |
| 1962 | 94 |
| 1968 | 104 |
| 1970 | 105,4 |
| 1977 | 111 |
| 1979 | 112 |
| 1981 | 114 |
| 1986 | 114 |
| 1987 | 115 |
| 1989 | 108 |
| 1994 | 105,4 |
| 1998 | 98,3 |
| 2001 | 95,1 |
| 2004 | 90,0 |
| 2005 | 88,3 |
| 2009 | 81,4 |
| 2011 | 79,1 |
| 2014 | 76,1 |
| 2021 | 78,1 |
Костянтинівка — центр кольорової металургії, хімічної промисловості. Найвідоміші підприємства — склозавод і завод «Автоскло», вогнетривкий завод, завод високовольтного обладнання, кондитерська компанія «Конті» тощо.
- Костянтинівський металургійний завод
- Костянтинівський склоробний завод
- Костянтинівський завод високовольтної апаратури
Важливе значення в новітній історії міста має 90-й окремий аеромобільний батальйон імені Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова. Батальйон що брав участь у боях за Донецький аеропорт та стояв на обороні пунктів Піски, Зайцеве, Опитне, Водяне, Славне, дислокується в Костянтинівці і є головним щитом міста від нових терористичних загроз.
У місті видається регіональна газета «Знамя индустрии» та найперша (з 1990 р.) незалежна приватна газета в Донецькій області «Провінція».
| №п/п | Назва | Частота, МГц | Потужність | Адреса вежі | Передавач |
|---|---|---|---|---|---|
| 1 | «Перець FM» | 90,5 | 0,1 | вул. Демещенка, 116 | ДФКРРТ |
| 2 | «Best FM» | 91,8 | 2 | вул. Демещенка, 116 | ДФКРРТ |
| 3 | «Українське радіо» | 98,6 | 1 | вул. Демещенка, 116 | ДФКРРТ |
| 4 | «Армія FM» | 102,4 | 0,3 | вул. Демещенка, 116 | ДФКРРТ |
| 5 | «Радіо Промінь» | 103,1 | 1 | вул. Захисників України, 1 | ДФКРРТ |
| 6 | «Радіо Клас!» (мовлення припинено) | 104,4 | 0,1 | пл. Перемоги, 8 |
- Очільники міського виконавчого комітету:
- Луньов П. (1917) — очільник виконкому в Тимчасовому громадському комітеті
- Бондаренко Р. О. (1920) — перший очільник виконкому Костянтиново-Дружківського району
- Юшкин Микола Опанасович (1940—1941)
- Вокарь Федір Макарович (1941—1942)
- Медведєв Іван Данилович (1950—1963)
- Карягін Євген Іванович (1963—1966)
- Мотін Микола Антінович (1966—1981)
- Ракитін Володимир Михайлович (1981—1985)
- Папін Віталій Тимофійович (1985—1990)
- Фурсов Володимир Миколайович (1990—1994)
- Міські голови:
- Орчелота Володимир Іванович[39] (1994—1998)
- Роженко Юрій Никифорович[40] (1998—2002 та 2005—2009), з ганьбою звільнений за отримання хабаря[41].
- Ракитін Володимир Михайлович (2002—2004)
- Давидов Сергій Дмитрович (2010—2020)
- Азаров Олег Анатолійович (2020—2022)
- Рослов Олексій (з 2022)
- Уродженці міста:
- Ануров Олександр Герасимович — народний артист УРСР.
- Акулова Ольга — українська солістка, авторка пісень, музики та текстів, перекладів світових хітів українською мовою, музично-дегустаційного проєкту «Кава та шоколад», власниця проєкту «AcoolA».
- Бондаренко Анатолій Михайлович (нар. 1966) — російський співак, композитор і продюсер українського походження.
- Гайворонський (Гайдарівський) Василь Андрійович (1906—1972) — український письменник «Розстріляного відродження», був репресований, але вижив та провів останні роки у США.
- Гінзбург Віталій Аркадійович — український художник.
- Гризодуб Олександр Іванович (нар. 1948) — український хімік, фармаколог, доктор хімічних наук, професор, директор Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» МОЗ України, керівник створення Державної фармакопеї України.
- Дзюба Петро Петрович (1915—1965) радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу.
- Ісаєв Сергій Володимирович (1975—2016) — військовослужбовець, учасник російсько-української війни, загинув під час бойового завдання, нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
- Жужома Микола Іванович — Герой Радянського Союзу.
- Каденко Ігор Миколайович — український фізик.
- Костін Андрій Андрійович — український воїн, учасник російсько-української війни, загинув під час виконання бойового завдання[42].
- Кривобок Тетяна Юріївна (нар. 1972) — українська спортсменка-легкоатлетка, майстер спорту міжнародного класу, багаторазова чемпіонка України.
- Кривцун Ігор Віталійович — український науковець, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, академік Національної академії наук України.
- Кужель Олександра Володимирівна — український політик.
- Клех Владислав — художник театру і кіно.
- Кубрак Іван Іванович (1913—1991) — Герой Соціалістичної Праці
- Левченко Євген Вікторович — український футболіст.
- Матейченко Костянтин Володимирович — український політичний та військовий діяч, народний депутат України VIII скликання.
- Мордюкова Нонна Вікторівна — радянська і російська кіноактриса. Народна артистка СРСР (1974).
- Пономарьов Олександр Олександрович (1974—2016) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Присталенко Віктор Олександрович (нар. 1935) — український живописець.
- Смоленюк Петро Степанович — український науковець.
- Суярко Василь Григорович — український науковець, доктор геолого-мінералогічних наук, професор, академік Української нафтогазової академії, член Донецького відділення НТШ.
- Суярко Олександра Василівна[43] — радянська та українська вчена, геолог, колишня керівниця однієї з найбільшим геологічних партій в СРСР, що вела розвідку в районі Донецького басейну[44], авторка книги «Моя Україна — і біль, і надія»[45].
- Терещенко Алла Констянтинівна — українська мистецтвознавиця, професор, член-кореспондент Національної академії мистецтв України.
- Відомі мешканці:
- Лапшин Володимир Германович (1954, Котельнич — 2015, Костянтинівка) — фотохудожник, член Національного союзу фотохудожників України
- Ренат Польовий (1927—2008) — український письменник і краєзнавець, інженер-винахідник, колишній політв'язень, член Української Гельсінкської спілки (1988).
- Пустова Феня Дмитрівна (1928—2010) — український літературознавець, дослідник та популяризатор творчості письменників розстріляного відродження.
- Анатолій Федь — український вчений, доктор філософських наук, професор Слов'янського державного педагогічного університету, член Наукового товариства імені Тараса Шевченка, відмінник освіти України.
- Почесні громадяни Костянтинівки:
- Безнощенко Михайло Захарович — радянський офіцер, генерал-майор, учасник бойових дій Другої світової війни, командир танкової бригади що відвойовувала Костянтинівку.
- Бєліков Сергій Трифонович — радянський діяч, старший апаратник Костянтинівського хімічного заводу.
- Маркілюк Леонід Петрович — колишній депутат Констянтинівської міської ради, Герой Соціалістичної Праці.
- Мірецька Марія Іванівна — авіаінструкторка, учасниця бойових дій Другої світової війни, секретарка міськради, директор Костянтинівського заводу скляних та майолікових виробів[46].
- Олекса Тихий (1927—1984) — український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи.
- Полеглі в боях за місто, в ході російського вторгнення в Україну:
- 20 березня 2022 року
- Вініченко Кирило Андрійович (2000—2022) — солдат Збройних сил України, участник російсько-української війни.
- Ткаченко Ростислав Русланович (2000—2022) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- 22 березня 2022 року
- Бурлаков Максим Ігорович (1997—2022) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Дишкант Віталій Іванович (1989—2022) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Єгунов Євген Ігорович (2002—2022) — лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Закупець Анатолій Сергійович (1985—2022) — молодший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
- Пантус Денис Володимирович (1990—2022) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
- Трихно Дмитро Юрійович (1993—2022) — сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
- Чепель Максим Юрійович (1997—2022) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
- Ріхтер Олена Вікторівна (1974—2022) — старший солдат Збройних сил України, учасниця російсько-української війни.
У місті Костянтинівка на обліку перебуває 35 пам'яток історії та монументального мистецтва.
- ↑ https://web.archive.org/web/20211116101743/https://gromada.info/ru/obschina/kostyantynivka/#2051
- ↑ https://foreignukraines.com/2024/05/24/how-do-the-residents-of-kostyantynivka-the-city-closest-to-the-front-line-in-the-donetsk-region-survive-under-shelling/
- ↑ Флешмоб: Костянтинівка незламна.
- ↑ Костянтинівська міська громада Донецької області. gromada.info. Процитовано 19 вересня 2024.
- ↑ Новости Константиновки сегодня - последние события Константиновки на DELO. delo.ua (рос.). Процитовано 29 жовтня 2024.
- ↑ Shirochin, Semen (22 грудня 2023). Костянтинівка: історія та архітектура. Заборона (укр.). Процитовано 19 вересня 2024.
- ↑ Костянтинівська міська громада. gromada.info. Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 16 листопада 2021.
- ↑ На столичному вокзалі презентували трейлер фільму «Поїзд „Київ — Війна“». Укрінформ (укр.). Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 13 жовтня 2019.
- ↑ Поїзд «Київ — Війна». www.facebook.com (укр.). Процитовано 13 жовтня 2019.
- ↑ Константиновка: Путеводитель. Б. Н. Донцов, С. И. Колесников. Донецк — 1984
- ↑ Журнал генерал-фельдмаршала князя А. А. Прозоровского 1769—1776 с. 349
- ↑ Профанация истории. Ч. II. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 24 червня 2021.
- ↑ Сборникъ статистическихъ сведений по Екатеринославской Губерніи. Том ІІ, ст. 45, 46
- ↑ До генеології Номікосових. Частина 3. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 24 червня 2021.
- ↑ Доповідь громадської організації «Безпека та взаємодія в Україні»: Збройна агресія Російської Федерації проти України с. 61
- ↑ На Донеччині знову повалили бюст Леніна. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 19 вересня 2014.
- ↑ Храм УПЦ КП відкриють у Костянтинівці на Донеччині. Архів оригіналу за 8 липня 2018. Процитовано 16 жовтня 2015.
- ↑ Зона АТО: Російськомовна гімназія у Костянтинівці перейшла на українську мову. Архів оригіналу за 14 вересня 2016. Процитовано 11 вересня 2016.
- ↑ Марія Гречко (24 січня 2023). «Сильна ударна хвиля була». Місцеві жителі розповіли про обстріл Костянтинівки. Суспільне. Процитовано 8 вересня 2023.
- ↑ «Наші біди їм вернуться»: як Костянтинівка пережила удар Росії по ринку. Радіо Свобода. 7 вересня 2023.
- ↑ Наслідки ракетного удару по Костянтинівці: Ворог поцілив у центр міста, де перебувало багато людей. відео+фоторепортаж. Цензор.НЕТ. 28 січня 2023.
- ↑ Росіяни обстріляли Костянтинівку: 3 загиблих, 14 поранених. Українська правда. 28 січня 2023.
- ↑ Антон Степура (24 березня 2023). Росіяни вночі завдали удару по центру для переселенців у Костянтинівці: є загиблі та поранені. Суспільне. Процитовано 9 вересня 2023.
- ↑ Рятувальники ліквідували наслідки ракетного обстрілу у Костянтинівці. Громадське радіо. 24 березня 2023. Процитовано 8 вересня 2023.
- ↑ Віталій Саєнко, Антоніна Доломанжи, Катерина Присяжнюк (2 квітня 2023). Росіяни вдарили по центру Костянтинівки: загинули 6 осіб (фото, відео). УНІАН. Процитовано 11 липня 2023.
- ↑ Ракетний удар по Костянтинівці: кількість загиблих та поранених зросла. Громадське радіо. 2 квітня 2023. Процитовано 8 вересня 2023.
- ↑ Діана Козлова (3 квітня 2023). Обстріл Костянтинівки 2 квітня: які наслідки та в якому стані поранен. Суспільне.
- ↑ Подробиці обстрілу Костянтинівки: кількість поранених зросла (фото). ТСН.ua (укр.). 13 травня 2023. Процитовано 11 липня 2023.
- ↑ Армія РФ тричі обстріляла Костянтинівку 14 червня: наслідки обстрілів.
- ↑ Окупанти обстріляли Костянтинівку, двоє поранених (фото). LB.ua. 17 червня 2023. Процитовано 11 липня 2023.
- ↑ По Костянтинівці окупанти вдарили не з артилерії, — поліція. Українські новини. 6 вересня 2023.
- ↑ Армія РФ обстріляла Костянтинівку та зруйнувала залізничний вокзал, поранена жінка. Суспільне Новини. 25 лютого 2024.
- ↑ Авіаудар по Костянтинівці 10 червня 2024 року. Вікіпедія (укр.). 21 червня 2024. Процитовано 13 липня 2024.
- ↑ «Укрпошта»: країна-гній знищила основне відділення в Костянтинівці і поранила керівницю. Гордон. 6 жовтня 2024.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 2 квітня 2014.
- ↑ Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах. Архів оригіналу за 13 лютого 2007. Процитовано 27 листопада 2012.
- ↑ 1 апреля 1956. Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 3 жовтня 2014.
- ↑ Find a grave: Володимир Іванович Орчелота
- ↑ Find a grave: Юрій Никифорович Роженко
- ↑ В Донбассе задержали мэра. Взятка в особо крупных размерах. Газета «Донбасс». Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 20 грудня 2017.
- ↑ Find a grave: Андрій Андрійович Костін
- ↑ «Наші увійшли у Костянтинівку на конях, підводах, собаках, верблюді…» | Костянтинівка в дзеркалі Провінції. konstantinovka.com.ua. Архів оригіналу за 25 вересня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
- ↑ Телепроєкт „Народний телероман «Мати»“ Харківської ОДТРК. Архів оригіналу за 25 вересня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
- ↑ Суярко О. В. Моя Україна — і біль, і надія (спогади старої провінціалки) (2006)
- ↑ Find a grave: Марія Іванівна Мірецька. Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021.
- Костянтинівка — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР [Архівовано 15 серпня 2015 у Wayback Machine.] (на основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
- Військові взяли під контроль місто Костянтинівка на Донеччині, — Тимчук [Архівовано 12 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Василь Пірко. Заселення Степової України у XVI—XVIII століттях // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Василь Пірко. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- М. А. Алфьоров. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- М. А. Алфьоров. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
 Населені пункти Костянтинівської міської громади | |
|---|---|
| Міста | |
| Селища | |
| Села | Біла Гора • Білокузьминівка • Віролюбівка • Диліївка • Іванопілля • Іжевка • Клинове • Майське • Маркове • Миколаївка • Неліпівка • Новомаркове • Олександро-Шультине • Подільське • Попасне • Предтечине • Ступочки • Федорівка |
Міста Донецької області | ||
|---|---|---|
Авдіївка · Амвросіївка · Бахмут · Білицьке · Білозерське · Бунге · Волноваха · Вуглегірськ · Вугледар · Гірник · Горлівка · Дебальцеве · Добропілля · Докучаєвськ · Донецьк · Дружківка · Єнакієве · Жданівка · Залізне · Зугрес · Іловайськ · Кальміуське · Костянтинівка · Краматорськ · Красногорівка · Курахове · Лиман · Макіївка · Маріуполь · Мар'їнка · Миколаївка · Мирноград · Моспине · Новоазовськ · Новогродівка · Покровськ · Родинське · Світлодарськ · Святогірськ · Селидове · Сіверськ · Слов'янськ · Сніжне · Соледар · Торецьк · Українськ · Харцизьк · Хрестівка · Часів Яр · Чистякове · Шахтарськ · Ясинувата |  | |
