Усов Костянтин Глібович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Костянтин Усов)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Усов.
Усов Костянтин Глібович
Ім'я при народженніКостянтин Глібович Усов
Народився9 липня 1988(1988-07-09) (36 років)
Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьжурналіст, політик
Alma materКНУ ім Т. Шевченка
Знання мовросійська і українська
ЧленствоВерховна Рада України VIII скликання
Посадазаступник голови Київської міської державної адміністрації
ПартіяЄвропейська Солідарність
Народний депутат України Україна
8-го скликання
Блок Петра Порошенка 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Костянтин Глібович Усов (9 липня 1988(1988-07-09), Кривий Ріг, Дніпропетровська область) — український політик, народний депутат Верховної ради України VIII скл., депутат Київської міськради.[1] З 11 лютого 2021 року заступник голови Київської міської адміністрації[2] з питань здійснення самоврядних повноважень. До повномасштабного вторгнення РФ 2022 року координував діяльність Центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП), Департаменту реєстрації КМДА та Департаменту транспорту КМДА.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 9 липня 1988 року у Кривому Розі в родині інженерів, у віці 13 років отримав чорний пояс із карате[3].

У 2005 році закінчив Центрально-Міську гімназію зі срібною медаллю (Кривий Ріг), 2007 року став кореспондентом «Комерсант-Україна». 2009 році отримав диплом журналіста КНУ ім. Шевченка.

У 2012 році завершив навчання за програмою IVLP Державного департаменту США Fight Against Corruption[4].

У 2013 році отримав диплом юриста КНУ ім. Шевченка.

У тому ж році стає головою Наглядової ради телекомпанії «Перший міський телеканал. Одеса»[5].

У квітні 2014 року став радником  голови Одеської ОДА.

З листопада 2014 по серпень 2019 року — народний депутат України VIII скликання, заступник голови Комітету ВРУ з питань інформатизації та зв'язку.

З 2015 року — секретар Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації.

З 2016 року — заступник члена постійної делегації Парламентської Асамблеї Ради Європи[6]. Член комітету рівності та недискримінації ПАРЄ[7].

З 2018 року — член комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи з питань обрання суддів Європейського суду з прав людини.

З вересня 2019 року по лютий 2021 року працював директором з розвитку бізнесу та правових питань в Адвокатському об'єднанні «EVERLEGAL»[8].

З лютого 2021 року — заступник голови Київської міської державної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень.

Одружений, має двох синів[7].

Освіта

[ред. | ред. код]

Журналістика

[ред. | ред. код]

У 2006 році стажувався в українській редакції BBC World Service у Лондоні. Працював у «Телекритиці», на «Новому каналі», СТБ, «Фокусі» та «Дзеркалі тижня». 

З 2007 року працював у газеті «Коммерсантъ Украина».

З 2009 року працював журналістом-розслідувачем на телеканалі ТВі.

Найвідоміші розслідування: «Лук'янівка. Тюрма № 1»[9], «Спецрозслідування. Політичні репресії»[10], «Орендувати натовп»[11], «Друзі президента»[12], «Банда Дікаєва»[13].

Політика

[ред. | ред. код]

У 2014 році став депутатам Верховної Ради від Кривого Рогу по 33 мажоритарному виборчому округу в м. Кривий Ріг і водночас наймолодшим мажоритарником парламенту восьмого скликання[14]. У Верховній Раді працював на посадах заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань інформатизації та зв'язку та секретаря Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації.

Був заступником члена Постійної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи. У січні 2018 Костянтин Усов увійшов до складу комітету з юридичних питань та прав людини ПАРЄ, який займається формуванням складу Європейського суду. Загалом до комітету обирають 40 фахівців-юристів з-поміж майже тисячі делегатів ПАРЄ.

З 25 грудня 2018 року знаходиться під санкціями РФ[15].

2020 — обраний депутатом Київської міськради IX скликання[16].

9 лютого 2021 року мер Києва Віталій Кличко призначив Усова заступником голови КМДА[2].

Законотворча діяльність

[ред. | ред. код]

1 квітня 2016 року зареєстрував проєкт закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за порушення вимог природоохоронного законодавства, згідно з яким штрафи за несанкціоновані викиди промислових підприємств збільшаться до 400 разів[17].

Співавтор Закону «Про освіту», що передбачає початкову, середню та вищу освіту в Україні державною мовою[18].

Розслідування

[ред. | ред. код]

Хабарництво

[ред. | ред. код]

Під час війни у липні 2022 року виїхав з України до США на навчання у Гарварді. В цей час правоохоронці розслідували діяльність Усова, пов'язану із вимаганнями хабарів у маршрутників Києва[19]. За час перебування за кордоном, Усов продовжив займати посаду заступника Кличка у КМДА, хоча за понад рік він жодного разу не з'явився на робочому місці. Він повідомив, що профільний підрозділ Міноборони України підписав спеціальний дозвіл на перетин ним українського кордону[20].

У червні 2024 року ДБР оголосило Усову про підозру[21].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 2012 — спецприз у конкурсі «Честь професії»[22].
  • 2012 — премія ім. Кривенка «За поступ у журналістиці»[23].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Стало відомо, хто проходить до Київради: список. Слово і Діло (укр.). Процитовано 17 грудня 2020.
  2. ↑ а б https://kyivcity.gov.ua/npa/pro_priznachennya_usova_kg/ftxlemjhxh_mg__50/
  3. ↑ Константин УСОВ зарегистрирован мажоритарщиком
  4. ↑ Усов Костянтин Глібович
  5. ↑ УСОВ Костянтин Глібович
  6. ↑ Через відсутність нардепа-радикала не вдалося заблокувати все російське лобі в ПАРЄ, — Усов
  7. ↑ а б Досье: Усов Константин Игоревич
  8. ↑ Усов Костянтин Глібович
  9. ↑ Фильм «Лук'янівка. Тюрма № 1»
  10. ↑ Борис Бахтєєв. «Політичні репресії» на ТВі: про мед і дьоготь
  11. ↑ Сюжет «Орендувати натовп» («Знак оклику!»)
  12. ↑ «Друзям президента можна все»
  13. ↑ «Одеса. Чеченці. Крах МВС»
  14. ↑ Звідки у Верховній Раді беруться молоді депутати?
  15. ↑ Что известно о людях, которые попали в новый список санкций РФ
  16. ↑ Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС "Місцеві вибори 2020". www.cvk.gov.ua. Процитовано 17 грудня 2020.
  17. ↑ ПРОЕКТ ЗАКОНУ УКРАЇНИ від 01.04.2016 р. N 4367
  18. ↑ «Російські школи, ви йдете в минуле»: якою мовою навчатимуться діти в Україні?
  19. ↑ Константин Парфенов (30 травня 2023). Заступник Кличка під час війни виїхав на навчання до США й досі не повернувся. 368.media (укр.). Процитовано 13 листопада 2023.
  20. ↑ Анастасія Фещенко (11 серпня 2023). Зник у Гарварді? Що відомо про заступника Кличка, який не повернувся з відпустки. Главком (укр.). Процитовано 13 листопада 2023.
  21. ↑ https://dbr.gov.ua/news/dbr-povidomilo-pro-pidozru-posadovcyu-kdma-yakij-pid-chas-vijni-organizuvav-shemu-poboriv-zi-stolichnih-avtopereviznikiv
  22. ↑ «Честь професії»-2012: у трьох номінаціях переміг журналіст «1+1», а Костянтин Усов отримав спеціальний приз
  23. ↑ Костянтин Усов здобув премію імені Олександра Кривенка

Посилання

[ред. | ред. код]
Усов Костянтин Глібович
у соціальних мережах
Усов Костянтин Глібович на сайті Facebook
Усов Костянтин Глібович на сайті Telegram
Усов Костянтин Глібович на сайті Twitter
Усов Костянтин Глібович на сайті Instagram
Усов Костянтин Глібович на сайті TikTok
Усов Костянтин Глібович на сайті LinkedIn

Соціальні мережі

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Усов_Костянтин_Глібович&oldid=42746930