Координати: 49°33′14″ пн. ш. 32°14′29″ сх. д. / 49.55389° пн. ш. 32.24139° сх. д. / 49.55389; 32.24139
Очікує на перевірку

Мельники (Золотоніський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Мельники (Чорнобаївський район))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Мельники
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Золотоніський район
Тер. громада Іркліївська сільська громада
Код КАТОТТГ UA71040130130078382
Облікова картка село Мельники 
Основні дані
Засноване до 1729 р.
Населення 1515
Поштовий індекс 19934
Телефонний код +380 4739
Географічні дані
Географічні координати 49°33′14″ пн. ш. 32°14′29″ сх. д. / 49.55389° пн. ш. 32.24139° сх. д. / 49.55389; 32.24139
Середня висота
над рівнем моря
84 м
Водойми р. Кропивянка
Відстань до
обласного центру
35 км
Місцева влада
Адреса ради с. Іркліїв
Карта
Мельники. Карта розташування: Україна
Мельники
Мельники
Мельники. Карта розташування: Черкаська область
Мельники
Мельники
Мапа
Мапа

CMNS: Мельники у Вікісховищі

Ме́льники — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Іркліївської сільської громади.

Історія

[ред. | ред. код]

Назва села імовірно походить від основного ремесла, яким здавна займались жителі села — млинарство. Старожили розповідають, що на горі, у підніжжі якої розляглося село, у давнину було збудовано і працювали 100 вітряних млинів.

Перша документальна згадка про Мельники зазначена в Генеральному слідстві Переяславського полку 1729 року.[1]

За Гетьманщини село Мельники входило як до складу Іркліївської сотні Переяславського полку, так і з 1757 року, у відновленій Канівецькій сотні того ж полку.

У селі з 1779 року була церква Вознесіння Господного.[2][3][4]

Зі скасуванням полкового устрою на Лівобережній Україні, Мельники в 1781 році увійшли до Городиського повіту Київського намісництва.

За описом Київського намісництва 1781 року в Мельники було 294 хати. За описом 1787 року в селі проживало 833 душі. Було у володінні різного звання «казених людей», козаків і власників: бунчукового товариша Максима Требинського, сотникових дружин Пелагеї Кулинської і Парескеви Ілліної.[5]

У ХІХ ст. Мельники були у складі Золотоніського повіту Полтавської губернії. З уведенням волостного правління стали центром Мельниківської волості.

Село є на мапі 1812 року.[6]

Останній кошовий отаман Війська Запорозького Йосип Гладкий народився в Мельниках. Це прізвище дуже розповсюджене в селі. Є навіть куток, який має назву «Гладківщина». Іншими поширеними прізвищами є Михно (куток Михнівщина), Артеменко (куток Артемівщина), Залозний (куток Крупівщина).

14 лютого 1920 року через Мельники під час Зимового походу проходив Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР. Він прибув до села о 10-й годині ввечері й зупинився там на короткий перепочинок[7].

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1463 96.57%
російська 43 2.83%
вірменська 7 0.46%
білоруська 1 0.07%
інші/не вказали 1 0.07%
Усього 1515 100%

Уродженці

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Ткаченко М.М. Канівська сотня Переяславського полку за Рум'янцівською ревізією. — Записки історично-філологічного відділу ВУАН, 1926. — С. 249.
  2. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 16 листопада 2021.
  3. Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 625 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2021. Процитовано 16 листопада 2021.
  4. Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.3, ст. 479-480 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 18 жовтня 2021. Процитовано 16 листопада 2021.
  5. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 143, 257
  6. Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 16 листопада 2021.
  7. Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012
  8. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

[ред. | ред. код]