Мельники (Золотоніський район)
село Мельники | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Черкаська область |
Район | Золотоніський район |
Тер. громада | Іркліївська сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA71040130130078382 |
Облікова картка | село Мельники |
Основні дані | |
Засноване | до 1729 р. |
Населення | 1515 |
Поштовий індекс | 19934 |
Телефонний код | +380 4739 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°33′14″ пн. ш. 32°14′29″ сх. д. / 49.55389° пн. ш. 32.24139° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
84 м |
Водойми | р. Кропивянка |
Відстань до обласного центру |
35 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | с. Іркліїв |
Карта | |
Мапа | |
|
Ме́льники — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Іркліївської сільської громади.
Назва села імовірно походить від основного ремесла, яким здавна займались жителі села — млинарство. Старожили розповідають, що на горі, у підніжжі якої розляглося село, у давнину було збудовано і працювали 100 вітряних млинів.
Перша документальна згадка про Мельники зазначена в Генеральному слідстві Переяславського полку 1729 року.[1]
За Гетьманщини село Мельники входило як до складу Іркліївської сотні Переяславського полку, так і з 1757 року, у відновленій Канівецькій сотні того ж полку.
У селі з 1779 року була церква Вознесіння Господного.[2][3][4]
Зі скасуванням полкового устрою на Лівобережній Україні, Мельники в 1781 році увійшли до Городиського повіту Київського намісництва.
За описом Київського намісництва 1781 року в Мельники було 294 хати. За описом 1787 року в селі проживало 833 душі. Було у володінні різного звання «казених людей», козаків і власників: бунчукового товариша Максима Требинського, сотникових дружин Пелагеї Кулинської і Парескеви Ілліної.[5]
У ХІХ ст. Мельники були у складі Золотоніського повіту Полтавської губернії. З уведенням волостного правління стали центром Мельниківської волості.
Село є на мапі 1812 року.[6]
Останній кошовий отаман Війська Запорозького Йосип Гладкий народився в Мельниках. Це прізвище дуже розповсюджене в селі. Є навіть куток, який має назву «Гладківщина». Іншими поширеними прізвищами є Михно (куток Михнівщина), Артеменко (куток Артемівщина), Залозний (куток Крупівщина).
14 лютого 1920 року через Мельники під час Зимового походу проходив Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР. Він прибув до села о 10-й годині ввечері й зупинився там на короткий перепочинок[7].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 1463 | 96.57% |
російська | 43 | 2.83% |
вірменська | 7 | 0.46% |
білоруська | 1 | 0.07% |
інші/не вказали | 1 | 0.07% |
Усього | 1515 | 100% |
- Гладкий Йосип Михайлович — останній кошовий отаман Задунайської Січі (з 1827), наказний отаман Азовського козацького війська, генерал-майор.
- Артеменко Володимир Микитович — професійний актор і режисер театру, кіно і телебачення, заслужений діяч мистецтв України.
- Безпалий Василь Григорович (1901—1983) — український письменник, автор роману «Гомін степів».
- ↑ Ткаченко М.М. Канівська сотня Переяславського полку за Рум'янцівською ревізією. — Записки історично-філологічного відділу ВУАН, 1926. — С. 249.
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 16 листопада 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 625 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2021. Процитовано 16 листопада 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.3, ст. 479-480 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 18 жовтня 2021. Процитовано 16 листопада 2021.
- ↑ Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 143, 257
- ↑ Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 16 листопада 2021.
- ↑ Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012
- Село Мельники на сайті Верховної Ради[недоступне посилання з липня 2019]
- Погода в селі Мельники [Архівовано 26 березня 2008 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про Черкаську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |