Просте число Волстенголма
У теорії чисел простим числом Волстенголма називають будь-яке просте число, що задовольняє посиленому порівнянню з теореми Волстенголма. При цьому початковому порівнянню з теореми Волстенголма задовольняють усі прості числа, крім 2 та 3. Прості числа Волстенголма названо на честь математика Джозефа Волстенголма[en], який першим довів теорему в XIX столітті.
Інтерес до цих чисел виник через їхній зв'язок із великою теоремою Ферма.
Відомо лише два простих числа Волстенголма — 16843 і 2124679 (послідовність A088164 з Онлайн енциклопедії послідовностей цілих чисел, OEIS). Інших простих чисел Волстенголма, менших від 109, немає[1] .
Нерозв'язана проблема математики: Чи існують прості числа Волстенголма, крім 16843 та 2124679? (більше нерозв'язаних проблем математики)
|
Просте число Волстенголма можна визначити кількома еквівалентними способами.
Просте число Волстенголма — це просте число, що задовольняє порівняння
де вираз у лівій частині означає біноміальний коефіцієнт[2]. Порівняйте з теоремою Волстенголма, яка стверджує, що для будь-якого простого виконується таке порівняння:
Просте число Волстенголма це просте число p, що ділить (без остачі) чисельник числа Бернуллі [3][4][5]. Таким чином, прості числа Волстенголма є підмножиною іррегулярних простих чисел .
Просте число Волстенголма — це просте число, таке, що є іррегулярною парою[6][7].
Просте число Волстенголма — це просте число, таке, що[8]
тобто, чисельник гармонічного числа ділиться на .
Пошук простих чисел Волстенголма розпочався в 1960-х роках і триває досі. Останній результат опубліковано 2007 року. Перше просте число Волстенголма 16843 знайдено 1964 року, хоча результат і не було опубліковано в явному вигляді[9]. Знахідку 1964 року потім незалежно підтверджено в 1970-х роках. Це число залишалося єдиним відомим прикладом таких чисел майже 20 років, поки 1993 року не було оголошено про виявлення другого простого числа Волстенголма 2124679[10]. На той час аж до 1,2 × 107 не було знайдено жодного числа Волстенголма, крім згаданих двох[11]. 1995 року Макінтош (McIntosh) підняв межу до 2 × 108[4], а Тревісан (Trevisan) та Вебер (Weber) змогли досягти 2,5 × 108[12]. Останній результат зафіксовано 2007 року — до 1 × 109 так і не знайдено простих чисел Волстенголма[13].
Існує гіпотеза, що простих чисел Волстенголма нескінченно багато. Припускають також, що кількість простих чисел Волстенголма, які не перевищують , має бути порядку , де позначає натуральний логарифм. Для будь-якого простого числа часткою Волстенголма називають
Ясно, що є простим числом Волстенголма тоді й лише тоді, коли . З емпіричних спостережень можна припустити, що остача за модулем рівномірно розподілена на множині . З цих причин ймовірність отримання певної остачі (наприклад, 0) має бути близько [4].
- ↑ Weisstein, Eric W. Просте число Волстенголма(англ.) на сайті Wolfram MathWorld.
- ↑ Cook, J. D. Binomial coefficients. Архів оригіналу за 29 січня 2013. Процитовано 21 грудня 2010.
- ↑ Clarke та Jones, 2004
- ↑ а б в McIntosh, 1995, с. 387.
- ↑ Zhao, 2008
- ↑ Johnson, 1975, с. 114.
- ↑ Buhler та ін., (1993).
- ↑ Zhao, 2007, с. 18.
- ↑ Селфрідж (Selfridge) і Поллак (Pollack) опублікували перше просте число Волстенголма в Selfridge та Pollack, 1964 (див. McIntosh та Roettger, 2007).
- ↑ Ribenboim, 2004, с. 23.
- ↑ Zhao, 2007, с. 25.
- ↑ Trevisan та Weber, (2001).
- ↑ McIntosh та Roettger, (2007).
- Selfridge, J. L.; Pollack, B. W. (1964), Fermat's last theorem is true for any exponent up to 25,000, Notices of the American Mathematical Society, 11: 97
- Johnson, W. (1975), Irregular Primes and Cyclotomic Invariants (PDF), Mathematics of Computation, 29 (129): 113—120 [Архівовано 2010-12-20 у WebCite]
- Buhler, J.; Crandall, R.; Ernvall, R.; Metsänkylä, T. (1993), Irregular Primes and Cyclotomic Invariants to Four Million (PDF), Mathematics of Computation, 61 (203): 151—153 [Архівовано 2010-11-12 у WebCite]
- McIntosh, R. J. (1995), On the converse of Wolstenholme's Theorem (PDF), Acta Arithmetica, 71: 381—389 арх.
- Trevisan, V.; Weber, K. E. (2001), Testing the Converse of Wolstenholme's Theorem (PDF), Matemática Contemporânea, 21: 275—286 [Архівовано 2010-12-10 у WebCite]
- Ribenboim, P. (2004), Chapter 2. How to Recognize Whether a Natural Number is a Prime, The Little Book of Bigger Primes, New York: Springer-Verlag New York, Inc., ISBN 0-387-20169-6 арх.
- Clarke, F.; Jones, C. (2004), A Congruence for Factorials (PDF), Bulletin of the London Mathematical Society, 36 (4): 553—558, doi:10.1112/S0024609304003194 [Архівовано 2011-01-02 у WebCite]
- McIntosh, R. J.; Roettger, E. L. (2007), A search for Fibonacci-Wieferich and Wolstenholme primes (PDF), Mathematics of Computation, 76: 2087—2094, doi:10.1090/S0025-5718-07-01955-2 арх.
- Zhao, J. (2007), Bernoulli numbers, Wolstenholme's theorem, and p5 variations of Lucas' theorem (PDF), Journal of Number Theory, 123: 18—26, doi:10.1016/j.jnt.2006.05.005 [Архівовано 2010-11-12 у WebCite]
- Zhao, J. (2008), Wolstenholme Type Theorem for Multiple Harmonic Sums (PDF), International Journal of Number Theory, 4 (1): 73—106 арх.
- Krattenthaler, C.; Rivoal, T. (2009), On the integrality of the Taylor coefficients of mirror maps, II, Communications in Number Theory and Physics, 3, arXiv:0907.2578
- Babbage, C. (1819), Demonstration of a theorem relating to prime numbers, The Edinburgh Philosophical Journal, 1: 46—49
- Wolstenholme, J. (1862), On Certain Properties of Prime Numbers, The Quarterly Journal of Pure and Applied Mathematics, 5: 35—39
- Caldwell, Chris K. Wolstenholme prime — із довідника простих чисел
- McIntosh, R. J. Wolstenholme Search Status as of March 2004 — електронний лист до Пола Ціммермана (Paul Zimmermann)
- Bruck, R. Wolstenholme's Theorem, Stirling Numbers, і Binomial Coefficients
- Conrad, K. The p-adic Growth of Harmonic Sums — цікаве спостереження, пов'язане з простими числами Волстенголма.