Перейти до вмісту

Транспорт Куби

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Транспорт Куби M:
Транспортна система Куби (англ.)
Транспортна система Куби (англ.)
Територія
Площа110,9 тис. км² (106-те)
Рельєфгористий
Найвища точкапік Туркіно (1974 м)
Повітряний
Аеропортів133 (43-тє)
Наземний
Автошляхів60,9 тис. км (69-те)
Залізниць8,3 тис. км (25-те)
Водний
Узбережжя3735 км
Головний портГавана
Водних шляхів240 км (94-те)
Трубопровідний
Трубопроводів271 км
Адміністрування
ОрганМіністерство транспорту
Головаміністр Адель Ізквіердо Родрігес

Транспорт Куби представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським і річковим) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 110,860 км² (106-те місце у світі)[1]. Форма території країни — видовжена в широтному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 217 км, зі сходу на захід — 1221 км[2][3]. Географічне положення Куби дозволяє контролювати морські транспортні шляхи між акваторіями Карибського моря, Мексиканської затоки та північної частини Атлантики (Юкатанська, Флоридська та Навітряна протоки); повітряне сполучення між Північною та Південною Америками[4].

Історія становлення і розвитку

[ред. | ред. код]

Автомобільний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Автомобільний транспорт Куби

Загальна довжина автошляхів на Кубі, станом на 2001 рік, дорівнює 60,858 км, з яких 29,820 км із твердим покриттям (639 км швидкісних автомагістралей) із твердим покриттям і 31,038 км без нього (68-ме місце у світі)[1].

Див. також: Автошляхи Куби та Номерні знаки Куби

Залізничний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Залізничний транспорт Куби
Електрична залізниця Hershey

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 8,285 км (25-те місце у світі), з яких 8,125 км стандартної 1435-мм колії (105 км електрифіковано), 160 км вузької 1000-мм колії[1]. 82-км ділянка стандартної колії не призначена для громадського користування.

  • Карта-схема кубинських залізниць
    Карта-схема кубинських залізниць

Повітряний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Цивільна авіація Куби

У країні, станом на 2013 рік, діє 133 аеропорти (43-тє місце у світі), з них 64 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 69 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 7 (0);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 10 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 16 (0);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 4 (11);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 27 (58)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 3 авіапідприємства, які оперують 18 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 1,294,458 осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 20,919,645 тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

Куба є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — CU, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Куби мають літерний код ІКАО, що починається з — MU[1].

Див. також: Авіакомпанії Куби та Аеропорти Куби

Водний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Водний транспорт Куби

Морський

[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Антілья, Сьєнфуегос, Гуантанамо, Гавана, Матансас, Маріель, Нуевітас-Бей, Сантьяго-де-Куба.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 3 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (135-те місце у світі), з яких: суховантажів — 1, пасажирських суден — 1, рефрижераторів — 1[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, зареєстрованих під прапорами інших країн — 5 (Кюрасао — 1, Панами — 2, невстановленої приналежності — 2)[1].

Річковий

[ред. | ред. код]

Загальна довжина судноплавних ділянок річок (переважно лише в гирлах) і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом понад 500 тонн, 2011 року становила 240 км (94-те місце у світі)[1].

Трубопровідний

[ред. | ред. код]

Загальна довжина газогонів на Кубі, станом на 2013 рік, становила 41 км; нафтогонів — 230 км[1].

Міський громадський

[ред. | ред. код]
Докладніше: Міський громадський транспорт Куби

Державне управління

[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту. Станом на 24 січня 2017 року міністерство в уряді Рауля Кастро Руса очолювала Адель Ізквіердо Родрігес[6].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Cuba : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 8 February. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ Атлас світу, 2005.
  3. ↑ Дубович І. А., 2008.
  4. ↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. ↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. ↑ Cuba : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 8 February. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

[ред. | ред. код]

Українською

[ред. | ред. код]

Англійською

[ред. | ред. код]

Російською

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Транспорт Куби
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Транспорт_Куби&oldid=33022102