Транспорт Литви

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Литви M:
Транспортна система Литви (англ.)
Транспортна система Литви (англ.)
Територія
Площа65,3 тис. км² (123-тє)
Рельєфрівнинний
Найвища точкапагорб Аукштояс (294 м)
Повітряний
Аеропортів61 (79-те)
Наземний
Автошляхів84,2 тис. км (58-ме)
Залізниць1,7 тис. км (76-те)
Водний
Узбережжя90 км
Головний портКлайпеда
Водних шляхів441 км (86-те)
Трубопровідний
Трубопроводів2,0 тис. км
Адміністрування
ОрганМіністерство транспорту і зв'язку
Головаміністр Рокас Масюліс

Транспорт Литви представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським, річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 65 300 км² (123-тє місце у світі)[1]. Форма території країни — компактна; максимальна дистанція з півночі на південь — 280 км, зі сходу на захід — 375 км[2][3]. Географічне положення Литви дозволяє країні контролювати морські транспортні шляхи Балтійським морем між країнами Північної Європи; сухопутне сполучення між Латвією і Польщею; з російським напіванклавом, Калінінградською областю; вихід до вод Світового океану для Білорусі[4].

Історія становлення і розвитку

[ред. | ред. код]

Автомобільний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Автомобільний транспорт Литви

Загальна довжина автошляхів у Литві, станом на 2012 рік, дорівнює 84 166 км, з яких 72 297 км із твердим покриттям (312 км швидкісних автомагістралей) із твердим покриттям і 11 869 км без нього (56-те місце у світі)[1].

Див. також: Автошляхи Литви та Номерні знаки Литви

Залізничний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Залізничний транспорт Литви

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 1 768 км (76-те місце у світі), з яких 1 746 км широкої 1520-мм колії (122 км електрифіковано), 22 км стандартної 1435-мм колії[1].

Повітряний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Цивільна авіація Литви

У країні, станом на 2013 рік, діє 61 аеропорт (79-те місце у світі), з них 22 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 39 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 3 (1);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 1 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 7 (0);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 2 (2);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 9 (36)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 2 авіапідприємства, які оперують 52 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 1,36 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 565,6 тис. тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

Литва є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — LY, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Литви мають літерний код ІКАО, що починається з — EY[1].

Див. також: Авіакомпанії Литви та Аеропорти Литви

Водний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Водний транспорт Литви

Морський

[ред. | ред. код]

Головний морський порт країни: Клайпеда. Нафтові термінали: Бутінге. СПГ-термінал для імпорту скрапленого природного газу діє в порту Клайпеди.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 38 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (77-ме місце у світі), з яких: суховантажів — 20, контейнеровозів — 1, вантажно-пасажирських суден — 6, рефрижераторів — 9, ролкерів — 2[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 8 (Данії — 8); зареєстровані під прапорами інших країн — 22 (Антигуа і Барбуди — 3, Белізу — 1, Коморських Островів — 1, Островів Кука — 1, Норвегії — 1, Панами — 3, Сент-Вінсенту і Гренадин — 9, невстановленої приналежності — 3)[1].

Річковий

[ред. | ред. код]

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом понад 500 тонн, цілорічно 2007 року становила 441 км (86-те місце у світі)[1]. Головні водні транспортні артерії країни: Нямунас, Няріс і Мінія.

Трубопровідний

[ред. | ред. код]

Загальна довжина газогонів у Литві, станом на 2013 рік, становила 1 921 км; продуктогонів — 121 км[1].

Міський громадський

[ред. | ред. код]
Докладніше: Міський громадський транспорт Литви

Державне управління

[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту і зв'язку. Станом на 30 грудня 2016 року міністерство в уряді Саулюса Скверняліса очолював Рокас Масюліс[6].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Lithuania : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 31 October. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ Атлас світу, 2005.
  3. ↑ Дубович І. А., 2008.
  4. ↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. ↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. ↑ Lithuania : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 31 October. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

[ред. | ред. код]

Українською

[ред. | ред. код]

Англійською

[ред. | ред. код]

Російською

[ред. | ред. код]
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Транспорт Литви
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Транспорт_Литви&oldid=33022245