Транспорт Французьких Південних і Антарктичних Територій
Транспорт ФПАТ ![]() | |
---|---|
![]() Французькі Південні і Антарктичні Території (англ.) | |
Територія | |
Площа | 55 км² (230-те) |
Рельєф | різноманітний |
Повітряний | |
Аеропортів | 4 (191-ше) |
Водний | |
Головний порт | Порт-о-Франсе |
Адміністрування | |
Орган | Міністерство екології, енергетики і океанів |
Голова | міністр Сеголен Руаяль |
Транспорт Французьких Південних і Антарктичних Територій представлений повітряним (на Розсіяних островах в Індійському океані) та водним (морським)
, так як території не мають постійного населення, отже і місцевих систем громадського транспорту пасажирських перевезень
. Площа країни дорівнює 55 км² (230-те місце у світі)[1]. Форма території країни — ряд архіпелагів, розкиданих на великій акваторії півдня Індійського і Південного океанів; максимальна дистанція, від острова Глоріозо на північ від Мадагаскару до Землі Аделі (Антарктида) — 8700 км, розміри найбільшого острова (Кергелен) — 120 x 140 км[2][3]. Географічне положення Французьких Південних і Антарктичних Територій дозволяє контролювати морські транспортні шляхи в акваторії півдня Індійського океану, у водах Антарктики[4].
На жодному з островів, як і в Антарктиді жодних автомобільних шляхів не прокладено. На антарктичній дослідницькій станції Дюмон-Дюрвіль на Землі Аделі використовують гусеничний транспорт.
-
Стежки на острові Глорйоз
-
Дорога на острові Жуан-ді-Нова
-
Автотранспорт на Кергелені
У країні, станом на 2013 рік, споруджено 4 аеропорти (на островах Європа, Глоріозо, Жуан-ді-Нова і Тромлен) (191-ше місце у світі)[1]. Проте вони використовуються спорадично, бо острови не мають постійного населення і були оголошені заповідними територіями.
-
Карта аеродромів ФПАТ (фр.)
-
Летовище на острові Європа
-
Ґрунтове летовище на острові Жуан-ді-Нова
-
Ґрунтове летовище на острові Глорйоз
-
Летовище на острові Тромлен
Французькі Південні і Антарктичні Території не є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO), інтереси територій в міжнародній організації представляє Франція[5].
Жодних причалів не збудовано, лише якірні стоянки у відкритому морі.
-
Човен на острові Глорйоз, 1908 рік
-
Корабель на мілині, острів Європа, 1997 рік
-
Французьке дослідницьке судно «Marion Dufresne» біля острова Крозе
-
Французьке дослідницьке судно «L'astrolabe» на антарктичній станції Дюмон-Дюрвіль
Франція здійснює управління транспортною інфраструктурою заморської території через міністерства заморських територій та екології, енергетики і океанів. Станом на 6 грудня 2016 року міністерства в уряді Бернара Казеньова очолювали міністри Еріка Берейт та Сеголен Руаяль, відповідно[6].
- ↑ а б French Southern and Antarctic Lands : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 10 February. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
- ↑ Атлас світу, 2005.
- ↑ Дубович І. А., 2008.
- ↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
- ↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
- ↑ France : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 10 February. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
- Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
- Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
- Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
- Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
- Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — ISBN 978-966-439-329-1.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
- Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
- Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — ISBN 978-966-632-227-5.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
- (англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
- (англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — ISBN 978-1138669574.
- (англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and O'Kelly M. E. Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — ISBN 0-13-368572-1.
- (англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : Guilford, 2003.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
- (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
- Карти транспортної системи Французьких Південних і Антарктичних Територій [Архівовано 31 березня 2017 у Wayback Machine.] на Вікісховищі.
- Карти Французьких Південних і Антарктичних Територій[недоступне посилання з липня 2019] — Perry–Castañeda Library Map Collection.
- (рос.) Добірка публікацій про Французькі Південні і Антарктичні Території[недоступне посилання з липня 2019] з часопису «Вокруг света».
Шаблон:Французькі Південні і Антарктичні Території в темах
Шаблон:Транспорт Французьких Південних і Антарктичних Територій