PDCD1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
PDCD1
Наявні структури
PDBПошук ортологів: PDBe RCSB
Ідентифікатори
Символи PDCD1, CD279, PD-1, PD1, SLEB2, hPD-1, hPD-l, hSLE1, Programmed cell death 1
Зовнішні ІД OMIM: 600244 MGI: 104879 HomoloGene: 3681 GeneCards: PDCD1
Реагує на сполуку
Пембролізумаб[1]
Шаблон експресії
Більше даних
Ортологи
Види Людина Миша
Entrez
Ensembl
UniProt
RefSeq (мРНК)
NM_005018
NM_008798
RefSeq (білок)
NP_005009
NP_032824
Локус (UCSC) Хр. 2: 241.85 – 241.86 Mb Хр. 1: 93.97 – 93.98 Mb
PubMed search [2] [3]
Вікідані
Див./Ред. для людейДив./Ред. для мишей

PDCD1 (англ. Programmed cell death 1) — білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 2-ї хромосоми.[4] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 288 амінокислот, а молекулярна маса — 31 647[5].


Відкриття

[ред. | ред. код]

Під час скринінгу генів, залучених до апоптозу, Ясумаса Ісіда, Хондзьо Тасуку і його колеги з Університету Кіото в 1992 році виявили і назвали PD-1.[6][7] У 1999 році одна і та ж група продемонструвала, що миші з нокаутованим PD-1, були схильні до автоімунного захворювання, і тому прийшли до висновку, що PD-1 є негативним регулятором імунних відповідей.[7]

Послідовність амінокислот
1020304050
MQIPQAPWPVVWAVLQLGWRPGWFLDSPDRPWNPPTFSPALLVVTEGDNA
TFTCSFSNTSESFVLNWYRMSPSNQTDKLAAFPEDRSQPGQDCRFRVTQL
PNGRDFHMSVVRARRNDSGTYLCGAISLAPKAQIKESLRAELRVTERRAE
VPTAHPSPSPRPAGQFQTLVVGVVGGLLGSLVLLVWVLAVICSRAARGTI
GARRTGQPLKEDPSAVPVFSVDYGELDFQWREKTPEPPVPCVPEQTEYAT
IVFPSGMGTSSPARRGSADGPRSAQPLRPEDGHCSWPL

Задіяний у таких біологічних процесах як апоптоз, імунітет, поліморфізм. Локалізований у мембрані.

Література

[ред. | ред. код]
  • Shinohara T., Taniwaki M., Ishida Y., Kawaich M., Honjo T. (1994). Structure and chromosomal localization of the human PD-1 gene (PDCD1). Genomics. 23: 704—706. PMID 7851902 DOI:10.1006/geno.1994.1562
  • The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC). Genome Res. 14: 2121—2127. 2004. PMID 15489334 DOI:10.1101/gr.2596504
  • Fife B.T., Pauken K.E. (2011). The role of the PD-1 pathway in autoimmunity and peripheral tolerance. Ann. N. Y. Acad. Sci. 1217: 45—59. PMID 21276005 DOI:10.1111/j.1749-6632.2010.05919.x

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Сполуки, які фізично взаємодіють з PDCD1 переглянути/редагувати посилання на ВікіДаних.
  2. Human PubMed Reference:.
  3. Mouse PubMed Reference:.
  4. HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:8760 (англ.) . Архів оригіналу за 18 березня 2016. Процитовано 28 серпня 2017.
  5. UniProt, Q15116 (англ.) . Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 28 серпня 2017.
  6. Ishida Y, Agata Y, Shibahara K, Honjo T (November 1992). Induced expression of PD-1, a novel member of the immunoglobulin gene superfamily, upon programmed cell death. The EMBO Journal. 11 (11): 3887—95. doi:10.1002/j.1460-2075.1992.tb05481.x. PMC 556898. PMID 1396582.
  7. а б Bardhan K, Anagnostou T, Boussiotis VA (2016). The PD1:PD-L1/2 Pathway from Discovery to Clinical Implementation. Frontiers in Immunology. 7: 550. doi:10.3389/fimmu.2016.00550. PMC 5149523. PMID 28018338.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)

Див. також

[ред. | ред. код]