Перейти до вмісту

Вулиця Фурманська (Львів)

Координати: 49°50′37.88″ пн. ш. 24°1′32.35″ сх. д. / 49.8438556° пн. ш. 24.0256528° сх. д. / 49.8438556; 24.0256528
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вулиця Фурманська
Львів
МісцевістьІсторичний центр Львова
РайонГалицький
Колишні назви
Капелюшніцка, Фурманьска, Фурманштрассе
польського періоду (польською)Kapelusznicka, Furmańska
Загальні відомості
Протяжність164 м
Координати початку49°50′37.88″ пн. ш. 24°1′32.35″ сх. д. / 49.8438556° пн. ш. 24.0256528° сх. д. / 49.8438556; 24.0256528
Координати кінця49°50′37.12″ пн. ш. 24°1′25.74″ сх. д. / 49.8436444° пн. ш. 24.0238167° сх. д. / 49.8436444; 24.0238167
поштові індекси79007[1]
Транспорт
Руходносторонній
Покриттябруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі№ 1, 1а, 3—10, 12, 14[2]
Заклади культуриартгалерея Ірини Вишинської
Поштові відділенняВПЗ № 7 (вул. Гребінки, 6)[1]
Забудовакласицизм, віденська сецесія[3]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapпошук у Nominatim
Мапа
Мапа

Вулиця Фу́рманська — вулиця у Галицькому районі[4] міста Львова, у межах історичного центру міста. Сполучає проспект Свободи з вулицею Городоцькою.

Назва

[ред. | ред. код]
  • XVIII століття — 1871 рік — вулиця Капелюшніцка[5] названа так, мабуть через те, що на початку вулиці розташовувалася низка салонів-ательє капелюхів, зокрема салон «Кімелія», адже капелюхи (головні убори) свідчили про соціальний стан його власника.
  • 1871 — листопад 1941 роки — вулиця Фурманьска [6], назва походить від пол. furman — візник. Фурмани обслуговували клієнтів готелів та декількох заїжджих дворів, що розташовувалися у кінці вулиці.
  • листопад 1941 — липень 1944 роки — Фурманштрассе, назва походить від нім. Fuhrmann — візник)[6].
  • сучасна назва — вулиця Фурманська від липня 1944 року[7].

Забудова

[ред. | ред. код]

В архітектурному ансамблі вулиці Фурманської присутні класицизм та віденська сецесія[3]. Пам'ятки архітектури національного та місцевого значення на вулиці Фурманській відсутні.

З непарного боку вулиці

[ред. | ред. код]

№ 1 — в будинку за Польщі працювало ательє дамських капелюхів «Кімелія»[3], перукарня Баруха Аксельрада[8]. Тут була синагога шинкарська або синагога «Гамельцор Гаісруелі» — синагога спілки рестораторів, офіціантів, власників кафе[9]. Нині тут перукарня, туристична агенція «Ельпіда» та піцерія «Карліто»[3].

№ 1а — за Польщі в будинку містився торговельно-комісійний дім, перукарня Деманта й магазин тканин Дюрра[3].

№ 3 — на початку XX століття власником будинку була Сима Ґолдберґ[10], а в будинку містився готель Менделя Ауербаха[11]. Нині тут міститься турагенція «Море турів».

№ 5 — на початку XX століття власником будинку був Лейзор Ґурвіц[10]. На той час в будинку діяло єврейське товариство «Бес Леви» (керівник Мозес Лейбман)[12], а також працювала хлібопекарня Симона Грубера[13]. У подвір'ї були дві синагоги: «Лікитай шаймес»[14] та «Степінер Клойз»[15]. Нині тут книжковий магазин «Скарбниця», відкритий 1999 року. У грудні 2003 року він став першою у Львові книгарнею з вільним доступом до книжок[3] Від 2004 року у внутрішньому подвір'ї будинку розташована артгалерея Ірини Вишинської[16]. Також в будинку міститься хостел капсульного формату — антихостел «Форрест»[17].

№ 7 — за Польщі в будинку містилися магазини тканин Мареля та ламп, скла і порцеляни Мольдау і Ляндау[3].

№ 9 — прибутковий будинок Германа Епштейна, споруджений у 1910-х роках[18]. Архітектор споруди аналогічним чином надав споруді стримане оздоблення, але завдяки розташування будинку на повороті вулиці він влаштував еліптичний еркер, який розмістив ближче до лівого краю фасаду, а на той же відстані у правого краю влаштовані балкони, і таким чином фасад має асиметричну композицію. Будинок має прогресивні широкі віконні отвори і лише вікна у правого краю фасаду є вузькими у наслідок нестачі простору. Вузькі вікна влаштовані у еркері, що відповідає його скругленій формі. Перший поверх будинку має торгове призначення, і його прикрашає руст із квадрами під рваний камінь, над вікнами крамниць влаштовані картуші у стилі модерну. Між другим та третім поверхами влаштовані важкі картуші у стилі класицизму, а у віконних простінках у бароковій манері влаштовані лізени. Четвертий поверх для урізноманітнення фасаду відокремлений від інших карнизом, а по даху простягнувся аттик, який нині зберігся лише частково. Будинок має крила у яких, як і у головному крилі влаштовані парадні під'їзди, але із спрощеним оздобленням. У головному крилі вестибюлю оздоблений відповідно головному фасаду, а сходи вирішені у стилі пізнього модерну. Майданчики прикрашені двома видами кахлів європейського виробництва[19]. В будинку містилося кравецьке ательє Ґєні Вурм[20] та зернотрейдерська контора Йонаса Розенфельда[21]. У міжвоєнний період тут містився гуртовий продаж галантереї, папіросних гільз та паперу Дінґотта, торгівля бакалійними товарами Віттельса і торгівля парфумами Бірнфельда[19]. Нині в будинку містяться Львівське спеціалізоване управління «Бурвод» № 584 ТОВ «БК" Укрбурвод"», салон «Імперо Барберс» та крамниця кухонної техніки та органічних продуктів для здорового харчування «Карпаччіо».

№ 11 — за Польщі в будинку був готель «Бомбах»[22]. Нині цієї адреси не існує.

З парного боку вулиці

[ред. | ред. код]

№ 2 — за Польщі в будинку була молочарня Беґляйтера. Нині цієї адреси також не існує[3].

№ 4 — на початку XX століття в будинку містилися ресторан Шимона Каца[23], готель Абрама Мейзельса «Під золотим ведмедем»[24].

№ 6 — за Польщі в будинку працювала хлібопекарня Пінкаса, а також діяла синагога «Хейн Вехесед Аґудас Єшурім»[25]. Нині тут містяться салон одягу великих розмірів «Три кити» та ресторан «Бухара»[3].

№ 14 — за Польщі в будинку кондитерська Берґа, від часів незалежності тут магазин навчальної іноземної літератури[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 15 липня 2021.
  2. Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 4 грудня 2022.
  3. а б в г д е ж и к л 1243 вулиці Львова, 2009, с. 93.
  4. Списки вулиць Галицького району м. Львова. court.gov.ua. Судова влада України. Архів оригіналу за 20 липня 2021. Процитовано 11 вересня 2020.
  5. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 107.
  6. а б Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 102.
  7. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 66.
  8. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 539.
  9. Stow. «Hamelcor Haisrueli» we Lwowie // Chwila. — nr. 4220. — 1930. — 24 grudnia. — S. 13. (пол.)
  10. а б Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 213.
  11. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 112.
  12. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 79.
  13. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 210.
  14. Nadeslane // Chwila. — nr. 1492. — 1923. — 24 maja. — S. 6. (пол.)
  15. Zeev Fischer-Schein Besod Yesharim ve-Eda: pirkei ha-historiah vezikhronot min ha-gdullah be-kehillot Yisrael be-Galiziah — Lvov (In the Council of the Upright and in the Assembly: Chapters from the History and Memories of the Magnificence of the Jewish Communities in Galicia — L'viv) . — Bnei Braq, 1969. — P. 61, 110.
  16. Офіційна сторінка арт-галереї Ірини Вишинської. art-vyshynska.com. Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 11 вересня 2020.
  17. Офіційна сторінка антихостелу «Форрест». antihostel.com.ua. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 11 вересня 2020.
  18. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 102.
  19. а б Львів. Прибутковий будинок Германа Епштейна на Фурманській вул., 9. archexplorer.wordpress.com. 24 лютого 2014. Архів оригіналу за 19 серпня 2022. Процитовано 11 вересня 2020.
  20. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 466, 558.
  21. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 608.
  22. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 571.
  23. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 254.
  24. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 331, 571.
  25. Niedoszła eksmisja Bożnicy. Wzburzenie w dzielnicy żydowskiej Lwowa // Chwila. — nr. 212. — 1935. — 15 maja. — S. 5. (пол.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]