Вулиця Наливайка (Львів)
| Вулиця Наливайка Львів | |
|---|---|
| Місцевість | Історичний центр Львова |
| Район | Галицький |
| Назва на честь | Северина Наливайка |
| Колишні назви | |
| Фляйшгауер Ґассе, Різницька, Шляхтґофштрассе, Різницька | |
| австрійського періоду (українською) | Фляйшгауер Ґассе |
| австрійського періоду (німецькою) | Fleischhauer Gasse |
| польського періоду (польською) | Rzeźnicka |
| радянського періоду (українською) | Різницька |
| радянського періоду (російською) | Резницкая |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 230 м |
| Координати початку | 49°50′30.26″ пн. ш. 24°1′29.02″ сх. д. / 49.84174° пн. ш. 24.02473° сх. д. |
| Координати кінця | 49°50′35.72″ пн. ш. 24°1′24.33″ сх. д. / 49.84326° пн. ш. 24.02342° сх. д. |
| поштові індекси | 79007[1] |
| Транспорт | |
| Рух | односторонній |
| Покриття | бруківка |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 1—20[2] |
| Архітектурні пам'ятки | № 6, 9, 11, 18[3] |
| Медичні заклади | стоматологічна клініка «Перлина» |
| Заклади культури | мистецька галерея Гері Боумена |
| Поштові відділення | ВПЗ № 7 (вул. Гребінки, 6)[1] |
| Забудова | класицизм, віденська сецесія, історизм[4] |
| Підприємства | Львівська швейна фабрика |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 | |
Вулиця На́ливайка — вулиця у Галицькому районі[5] міста Львова, у межах історичного центру міста. Сполучає вулицю Гнатюка з вулицею Городоцькою. Прилучаються вулиці Тиктора, Кавова.
- 1825 — 1871 роки — вулиця Фляйшгауер Ґассе[6].
- 1871 — листопад 1941 роки — вулиця Різницька (пол. Rzeźnicka / Жезьніцка)[7].
- листопад 1941 — липень 1944 роки — Шляхтґофштрассе[7].
- липень 1944 — 1950 роки — вулиця Різницька[8].
- сучасна назва — вулиця Северина Наливайка від 1950 року, на честь керівника антипольського селянсько-козацького повстання 1594—1596 років Северина Наливайка[9][10].
Форма нинішньої вулиці Наливайка була сформована старим руслом річки Полтва. Нове русло головної львівської річки було скероване у оборонний рів західного прясла укріплень до теперішньої площі Міцкевича, але старе русло продовжувало функціонувати та виконувало функцію регулювання потужності стоку. До XVIII століття з оборонних міркувань в передмістях Львова було заборонене муроване будівництво. Кам'яні будинки почали з'являтися лише наприкінці XVIII століття, коли ці заборони втратили актуальність. До 1844 року квартал було повністю забудовано[11].
В архітектурному ансамблі вулиці Наливайка переважають класицизм, віденська сецесія та історизм[4]. Декілька будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення[3].
№ 3 — на початку XX століття в будинку мешкав будівничий Адольф Гроссфельд[12]. У міжвоєнний період у будинку містилися ювелірний магазин Льова та крамниця дамського одягу Гафтки, нині тут туристична агенція, продаж авіаквитків[4] та студія відпочинку та розваг «Маріте».
№ 4 — триповерховий будинок споруджений у другій половині XIX століття на розі теперішніх вулиць Гнатюка та Наливайка, до якого 1874 року надбудовується четвертий поверх. У 1914 році тодішні власники будинку, Ян та Вінсент Розвадовські, мали намір реконструювати його та провели архітектурний конкурс. Розглядалися два варіанти. Львівський архітектор Тадеуш Мокловський підготував проєкт реконструкції існуючого будинку, але було вирішено реалізовувати інший проєкт віденських архітекторів братів Шьон. Вони пропонували знести існуючу будівлю, а на її місті збудувати новий шестиповерховий будинок у стилі модерн. Висота стін мала становити 22 метри і ще на 10 метрів піднімався дах з мансардним поверхом. У квітні 1914 року від міської влади було отримано дозвіл на демонтаж будинку і ще до початку першої світової війни він був повністю розібраний[11]. Відтоді ділянка стояла практично порожньою. Згодом на ній з'явився невеликий сквер та одноповерхові господарські споруди[13]. Нині цієї адреси не існує. Ідея забудувати цю ділянку відродилася 2008 року. На місці скверу у 2012—2014 роках будівельна компанія «Інтеграл Буд» спорудила сучасний багатофункціональний офісний комплекс класу А «RIUS», що має адресу: вулиця Гнатюка, 12-А[14].
№ 5 — у другій половині XIX століття в будинку містилася майстерня каменярського майстра Франца Щудловського (1818—1891), який свого часу навчався у майстерні Антона Шімзера[15]. На початку XX століття власником будинку був Лейзор Лібер[16]. В будинку містилася єврейська ритуальна лазня[17]. Нині тут працює психологічна клініка-студія «Сенс».
№ 6 — будинок споруджений 1912 року за проєктом архітектора Юзефа Авіна у стилі геометричного модерну для Владислава Жільбера на місці знесеного невеликого двоповерхового будинку Регіни Доннер[18], який походив з 1830-х років[19]. Рельєфи на балконних балюстрадах виконав Зиґмунт Курчинський[20]. Реконструктивні зміни фасаду будинку від вулиці Святого Станіслава (нині — вулиця Тиктора) виконані за проєктом архітектора Владислава Шпетмана у 1926 році. 1935 року нова власниця будинку Бетті Браунер реконструює споруду[19] під готель «Сплендіт»[21]. Цього ж року малярські роботи виконала львівська фірма З. Кальтмана, інсталяції водопроводу та каналізації — львівська фірма «Консервації»[19]. Після 1945 року — готель для офіцерів «Прикарпатський»[22]. Від 2002 року в будинку міститься відділення АТ «Кредобанк»[23]. Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 1004-м[3].
№ 7 — на початку XX століття власником будинку був Леон Чиш[24]. На той час в будинку мешкали Леон Швеллер, власник готелю «Варшавський» на площі Бернардинській, 5 (нині — площа Соборна)[25] та виробник інструментів Францішек Сватонь[26]. У міжвоєнний період в будинку містився готель «Континенталь—Грубер»[21], ресторан Ґоттліба та магазин шовкових тканин Айзенштайна, нині тут агенція нерухомості «Стандарт Плюс»[4].
№ 9 — будинок споруджений 1907 року за спільним проєктом архітектора Івана Левинського і Тадея Обмінського у стилі віденської сецесії для Пайї Хюбель[27]. Фасад прикрашений фризами з майолікової плитки. У міжвоєнний період тут містився був готель Ґрюнберґа[4], нині — стоматологічна клініка «Перлина». Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 1353-м[3].
№ 11 — на початку XX століття в будинку містилася перша єврейська народна кухня для бідних, незалежно від віросповідання[28]. 5 жовтня 2018 року виконавчий комітет Львівської міської ради затвердив містобудівні умови та обмеження на реставрацію Ярославі Гавриляк з переплануванням квартири № 6 у цьому будинку під заклад громадського харчування з відновленням дверного прорізу на місці віконного отвору[29]. Згодом тут відкрився ресторан східної локшини «Рамен Мо». Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 1354-м[3].
№ 12 — на початку XX століття в будинку містилися пральня Адольфа Ахта[30], ресторан Германа Карміна[31], молочарня Маркуса Рубеля[32], готель М. Швайлера[33]. Нині тут містяться салон преміум-мережі тайських спа «Вай Тай», львівська філія міжнародної молодіжної організації «YMCA» та крамниця авторського одягу Л. Чайковської.
№ 14 — на початку XX століття власником будинку був Якуб Блюменгартен[34]. В будинку у міжвоєнний період працювали магазини меблів Ґрюнера та шовкових товарів Мауера. Нині тут крамниця «Джинси»[4] та сервісний центр «Росан-Сервіс».
№ 15 — на початку XX століття власником будинку був Мендель Ауербах[35]. В будинку містилося товариство фермерів Львівської округи (керівник Натан Ґінсберг)[36]. В будинку у міжвоєнний період містився готель Мюнцера «Юніон», нині тут майстерня «Мармур, граніт»[4].
№ 17 — в будинку у міжвоєнний період працював магазин колоніальних товарів і магазин тканин Гутмана, нині тут міститься магазин «Комп'ютерний всесвіт».
№ 16 — до 1912 року на цьому місці стояв давній одноповерховий будинок, критий ґонтом, в якому[33] була гуртівня гіпсу та цементу фірми «Юзеф Франц і сини»[37]. У 1913 році цей будиночок розібрали, і на його місці за проєктом архітектора Станіслава Удейського був споруджений новий чотириповерховий будинок, оздоблений скульптурними профілями, де й надалі містилися бюро та склад фабрики гіпсу «Юзеф Франц і сини»[38]. Нині тут містяться крамниця фототоварів «Цифровичок», крамниця фабричного взуття «Тібет».
№ 18 — на початку XX століття в будинку працював заклад інсталяції газового освітлення, парового опалення, водогонів, пристосувань санітарних та каналізації Ноймана Зіттера[39]. Нині в будинку містяться апарт-готель «Британський клуб», мистецька галерея Гері Боумена та продуктова крамниця мережі «Близенько». Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 1355-м[3].
№ 20 — будинок, що на розі з вулицею вул. Городоцькою, збудований у 1914 році за проєктом Тадеуша Гартля, що працював в архітектурному бюро Адольфа Піллера[40] [41]. В будинку у міжвоєнний період був склад та магазин текстильних товарів Ерліха, а також фабрика парасоль та ціпків Гевюрця. За радянських часів на другому поверсі містилася швейна фабрика ВО «Маяк», нині — ТДВ «Львівська швейна фабрика». На початку 2010-х років на першому поверсі містився магазин побутової техніки «Технолюкс», нині тут містяться магазин дитячого одягу «Wojcik», взуттєвий магазин мережі «Злата»[42].
- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 15 липня 2021.
- ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 16 листопада 2022.
- ↑ а б в г д е Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ а б в г д е ж 1243 вулиці Львова, 2009, с. 92.
- ↑ Списки вулиць Галицького району м. Львова. court.gov.ua. Судова влада України. Архів оригіналу за 20 липня 2021. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 103.
- ↑ а б Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 118.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 90.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 42.
- ↑ Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 88.
- ↑ а б Шитюк О. (28 листопада 2013). Наливайка 4: історія та альтернативні проекти. alex-shutyuk.livejournal.com. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 209.
- ↑ Львівські вулиці і кам'яниці, 2008, с. 261.
- ↑ Готель «RIUS» у Львові. rius-hotel.lviv.ua. Архів оригіналу за 27 листопада 2019. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ Мельник І. Краківське передмістя, 2011, с. 83.
- ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 305.
- ↑ Ілько Лемко (5 вересня 2008). Наливайка вул. Будинок (№ 5). pslava.info. Прадідівська слава. Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 166.
- ↑ а б в Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Наливайка, 6 — будинок банку (колишній житловий). lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 25 квітня 2022. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 464.
- ↑ а б Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 13.
- ↑ Львов: справочник, 1949, с. 159.
- ↑ Ілько Лемко (5 вересня 2008). Наливайка вул. Готель «Splendid» (№ 6). pslava.info. Прадідівська слава. Архів оригіналу за 29 серпня 2018. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 158.
- ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 427.
- ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 459.
- ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 233.
- ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 79.
- ↑ У будинку-пам'ятці архітектури в центрі Львова облаштують нове кафе. varianty.lviv.ua. 5 жовтня 2018. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 106.
- ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 252.
- ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 407.
- ↑ а б Львівські вулиці і кам'яниці, 2008, с. 270.
- ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 132.
- ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 112.
- ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 77.
- ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 187.
- ↑ Мельник І. В. Довкола вулиці Різницької. postup.brama.com. Поступ. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 13 вересня 2020.
- ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 42. (ogłoszenia)
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 464—465.
- ↑ Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — С. 409. — ISBN 966-02-3355-8.
- ↑ Ілько Лемко (10 січня 2008). Наливайка вул. Будинок (№ 20). pslava.info. Прадідівська слава. Архів оригіналу за 29 серпня 2018. Процитовано 12 вересня 2020.
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — 200 с. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Наливайка вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — 528 с. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Львов: справочник / сост. Г. Гербильский и др.; общ. ред. Б. К. Дудыкевич. — Львів : Вільна Україна, 1949. — 200 с. (рос.)
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — 128 с. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 43, 290, 304. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- Мельник І. В. Краківське передмістя // Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 232—285. — ISBN 978-966-7022-79-2.
- Мельник І. В. Краківське передмістя та західні околиці Королівського столичного міста Львова. — Львів : Центр Європи, 2011. — 288 с. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — ISBN 978-966-7022-93-8.
- Horbay W. Przewodnik wraz z planem miasta Lwowa. — Lwów: Lwowskie Biuro Dzienników i Ogłoszeń «Nowa Reklama», 1935. — S. 19. (пол.)
- Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)
- Kleczewski A. Ksiega adresowa miasta Lwowa: wydanie nowe. — Lwów: Nakład księgarni F. H. Richtera, 1883. — 60 s. (пол.)
- Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa. Rocznik 2. Rok 1910. — Lwów, 1909. — 904 s. (пол.)
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Наливайка С. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 12 вересня 2020.
- У Львові на будинку на вулиці Наливайка просять зберегти автентичні розписи (відео). suspilne.media. Суспільне телебачення і радіомовлення України. 23 жовтня 2019. Процитовано 12 вересня 2020.
- Знову дерева впали, Львів (близько 2:00—3:10).