Ендре Аді
| Ендре Аді | ||||
|---|---|---|---|---|
| угор. Ady Endre | ||||
.jpg) | ||||
| Ім'я при народженні | угор. diósadi Ady András Endre | |||
| Псевдонім | Ida | |||
| Народився | 22 листопада 1877[1][2][…] Аді-Ендре, Szilágy Countyd[2] | |||
| Помер | 27 січня 1919[4][1][…] (41 рік) Будапешт, Перша угорська республіка[4][2] ·Іспанський грип і сифіліс | |||
| Поховання | Керепеші | |||
| Країна | .svg){kind=small} Угорщина[5] | |||
| Діяльність | поет, журналіст, письменник | |||
| Alma mater | Q13389335? (1897)[6], Будапештський університет (1898)[7] і Calvinist College in Zilahd (1896) | |||
| Заклад | Nyugatd | |||
| Мова творів | угорська | |||
| Членство | масонство[8] | |||
| Родичі | Mariska Adyd | |||
| Брати, сестри | Lajos Adyd | |||
| У шлюбі з | Berta Bonczad | |||
|
| ||||
 Ендре Аді у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Ендре Аді (угор. Ady Endre; 22 листопада 1877, Ерміндсент, Трансільванія — 27 січня 1919, Будапешт) — угорський поет, публіцист і громадський діяч, що представляв радикальну революційну демократію.
Зі збіднілого трансільванського дворянства. Батько Ендре Аді, Леринц Аді, був дрібним землевласником, мати, Марія Пастор, походила з родини протестантського проповідника.
Освіту Аді одержував спочатку в реформатській школі, яку закінчив з відзнакою, маючи тільки дві оцінки «добре» (з математики й давньогрецької мови), а потім — на юридичному факультеті Дебреценського університету. З 1899 працював журналістом у місцевій газеті Debreceni Hirlap до свого переїзду в Орад.
Перша збірка Ендре Аді — «Вірші» (1899) — продемонструвала літературні можливості поета. Надалі саме завдяки йому угорська література пережила тематичне й лексичне оновлення. Громадська лірика Аді починає виходити на передній план у збірнику «Ще раз» (1903) — протесті проти гнітючої дійсності. Аді привітав революційні події 1905—1907, присвятивши грудневому повстанню 1905 у Москві статтю «Землетрус» (1906).
Подальший розвиток визвольної боротьби в Угорщині напередодні першої світової війни знайшов своє відображення в ліриці Аді, присвяченій закликам до революції в Угорщині (збірка «На колісниці Іллі-пророка», 1908; вірш «Стремимо в революцію», 1913). Перша світова війна остаточно надломила щиросердні поривання Аді: всі його знайомі з ентузіазмом виступали за агресивну війну й вступали добровольцями до австро-угорської армії. Під час написання свого останнього вірша, «Привітання переможцеві» (Udvozlet a gyozonek), він уже був серйозно хворий.
Значення Ендре Аді не обмежується його літературною спадщиною. Аді був виразником настроїв радикальної угорської інтелігенції і навіть вступив у радикальну організацію «Двадцяте століття» (Huszadik Szazad), частина членів якої брала участь в угорської соціал-демократичної партії. Довкола нього (і зокрема, журналу «Ньюгат» («Захід»)) гуртувалися представники всієї демократичної інтелігенції — від поміркованих лібералів-ідеалістів до лівих соціалістів: Жигмонд Моріц, Деже Костолані, Арпад Тот, Фридьеш Каринти і навіть Дьердь Лукач.
Українською мовою вірші Ендре Аді, зокрема перекладали: Дмитро Павличко, Іван Драч, Петро Осадчук, Микола Бажан, Віталій Коротич[9].
- Versek («Вірші») (1899)
- Még egyszer («Ще раз») (1903)
- Új versek («Нові вірші») (1906)
- Vér és arany («Кров і золото») (1907)
- Illés szekerén («На колісниці Іллі-пророка») (1909)
- Szeretném, ha szeretnének («Хочеться бути улюбленим») (1909—1910)
- Minden-Titkok versei («Вірші всіх таємниць») (1911)
- A menekülő Élet ("Життя, що Рятується, ") (1912)
- A magunk szerelme («Наша любов») (1913)
- Ki látott engem? («Хто бачив мене?») (1914)
- Utolsó hajók («Останні кораблі») (1915, 1923)
- A halottak élén («На чолі мерців») (1918)
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д е Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 20. — ISBN 978-2-221-06888-5
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Ади Эндре // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.
- ↑ https://epa.oszk.hu/00100/00181/00069/338.htm
- ↑ Ady füstbe ment jogászkodása — Nagyvárad: 2012.
- ↑ https://szabadkomuvesseg.hu/page/magyar-szabadkomuvesek
- ↑ Ендре Аді Вибрані поезії // К.: 1977. Архів оригіналу за 23 жовтня 2019. Процитовано 23 жовтня 2019.
- Россиянов О. К. Творчество Эндре Ади. М., 1967
- Ady Endre. Osszes versei, 1-2 kot. Bdpst, 1955
- Ендре Аді. Вибрані поезії. К. 1977. [Архівовано 23 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
- Аді, Ендре [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- Аді, Ендре // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 14. — ISBN 966-692-578-8.
