Перейти до вмісту

Лорінц Сабо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сабо.
Лорінц Сабо
угор. Szabó Lőrinc Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився31 березня 1900(1900-03-31)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мішкольц, Австро-Угорщина, Угорське королівство[3]
Помер3 жовтня 1957(1957-10-03)[3][1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих (57 років)
Будапешт, Угорська Народна Республіка[3]
·інфаркт міокарда Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняКерепеші Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Угорщина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпоет, письменник, перекладач
Alma materБудапештський університет () Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладNyugatd Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активностіз 1922 Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяНаціональна селянська партія Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіKálmán Gáborjáni Szabód Редагувати інформацію у Вікіданих і Lajos Mikesd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиKlára Gáborjánid Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
CMNS: Лорінц Сабо у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Лорінц Сабо (угор. Szabó Lőrinc; 31 березня 1900, Мішкольц — 3 жовтня 1957, Будапешт) — угорський поет, перекладач.

Біографія

[ред. | ред. код]

Сабо народився в родині машиніста Лорінца Сабо і Ілони Паньїцкі (Ilona Panyiczky). Коли йому було три роки сім'я переїхала в Балашадьярмат. Сабо відвідував школи в Балашадьярматі і Дебрецені, потім навчався в Будапештському університеті, де познайомився з Міхаєм Бабичем. Не закінчивши університету, Сабо в 1921 році почав працювати в газеті «Az Est» («Вечір»). Незадовго до цього він одружився з Кларою Мікеш (Klára Mikes). У газеті Сабо пропрацював до 1944 року. Між 1927 і 1928 роком він заснував і був редактором «Pandora».

Перші вірші Сабо публікувалися в 1920-х роках в журналі «Nyugat» («Захід»). Перша збірка «Земля, ліс, бог» вийшла в 1922 році, мала значний успіх. Переклав на угорську мову багато творів зарубіжних поетів: У. Шекспіра, Ш. Бодлера, Ф. Війона, Мольєра, І. Гете, П. Верлена, Ф. Тютчева, А. Пушкіна, О. Хайяма, В. Маяковського, І. Крилова.

Брав участь у боях Другої світової війни. Під час цієї війни при взятті Будапешта радянськими військами радянський капітан з Киргизстану Теміркул Уметаліев врятував Сабо, його сім'ю і бібліотеку поета. На знак подяки за це Сабо присвятив капітану вірші «Теміркул Уметаліев». Зустрівшись з Дюлою Гембешем, Сабо на літературному конгресі в Ліллафюред відстоював красу військової поезії, за що був оцінений як представник правих і не міг публікувати власні твори, за винятком переказів. Визнання прийшло до нього незадовго до смерті, коли він отримав премію імені Аттіли Йожефа (1954) і премію імені Л. Кошута (1957). Помер від серцевого нападу.

На вірші Лорінца Сабо були написані пісні «В італійській опері» і «Музика», що увійшли до альбому групи «Наутилус Помпилиус» «Переїзд».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
  3. ↑ а б в Сабо Лёринц // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лорінц_Сабо&oldid=35244333