Перейти до вмісту

Ференц Казінці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ференц Казінці
угор. Kazinczy Ferenc
Ім'я при народженніугор. Kazinczy Ferenc Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився27 жовтня 1759(1759-10-27)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Шиміан, Біхор, Румунія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер23 серпня 1831(1831-08-23)[4][1][3] (71 рік) або 22 серпня 1831(1831-08-22)[5] (71 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Széphalomd, Угорщина Редагувати інформацію у Вікіданих
·холера Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняШаторальяуйгей Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоУгорщина
Діяльністьписьменник, громадський діяч
Мова творівугорська
ЧленствоУгорська академія наук Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зSophie Török Mrs. Kazinczyd Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Ференц Казінці у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Ференц Казінці (угор. Kazinczy Ferenc; *27 жовтня 1759, Ершемьен (нині жудець Біхор, Румунія) — †23 серпня 1831, Сефалом) — угорський письменник, громадський діяч, ідеолог угорського Просвітництва і реформатор угорської літератури і угорської мови.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ференц Казінці народився в багатій дворянській родині, навчався в Кошіці, Пряшеві і Будапешті і здобув ґрунтовну і різнобічну освіту зокрема в області французької та німецької літератури. Був знайомий з графом Гедеоном Радаї, який дозволив Казінці користуватися своєю бібліотекою.

У 1784 Казінці отримав посаду нотаріуса в комітаті Абауй-Торна. У тому ж році вступив до масонської ложі в Мішкольці під ім'ям Орфей, яке стало згодом також назвою літературно-громадського журналу, що випускався ним з 1790. У 1786-1791 служив інспектором національних шкіл по Кошицькому районі. У цей час він також працював над перекладами класичної літератури, які, на його думку, повинні були зробити внесок у словниковий запас угорської мови та сприяти її реформуванню.

У 1788 разом зі своїми друзями Давидом Бароті Сабо і Яношем Бачані Казінці розпочав видавати літературний журнал «Угорський музей» (угор. Magyar Múzeum). При імператорі Леопольді II Казінці був змушений піти у відставку зі своєї посади за конфесійними причинами, але продовжив свою літературну діяльність.

У грудні 1794 Казінці був звинувачений в участі в змові Мартиновича і засуджений до смертної кари, однак потім смертний вирок був замінений на тюремне ув'язнення. У 1801 Казінці був виправданий. Він одружився з Софією Тьорьок, дочкою свого покровителя, і усамітнився в невеликому маєтку недалеко від Шаторальяуйхея.

У 1828 Казінці брав участь в низці конференцій з нагоди започаткування Угорської академії наук і став її першим членом-кореспондентом.

Казінці помер в 1831 від холери.

Світлини

[ред. | ред. код]
  • Портрет Ференца Казінці
    Портрет Ференца Казінці
  • Меморіальна таблиця Ференцу Казінці у замку Паланок
    Меморіальна таблиця Ференцу Казінці у замку Паланок

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118721429 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ Dr. Constant v. Wurzbach Kazinczy, Franz // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 11. — S. 97.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Eckhardt Sándor (irodalomtörténész)|Eckhardt Sándor: A francia forradalom eszméi Magyarországon, Bp. 1948.
  • Horváth Károly: A klasszikából a romantikába, Bp. 1968.
  • Benda Kálmán: A magyar jakobinusok iratai, Bp. 1952—1957.
  • Kazinczy Ferenc. Szabadkőműves Wiki. Процитовано 4 січня 2015.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ференц_Казінці&oldid=44473557