Загальне правило Лейбніца

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Загальне правило Лейбніца — в диференціальному численні, це узагальнення правила добутку для обчислення n-ої похідної. Назване на честь Готфріда Вільгельма Лейбніца.

Воно стверджує, що якщо та є n-раз диференційовними функціями, тоді добуток також є n-раз диференційовним і n-та похідна рівна

де біноміальний коефіцієнт, а позначає j-ту похідну від f (зокрема ).

Формула доводиться використанням правила добутку та математичної індукції.

Друга похідна

[ред. | ред. код]

Більше двох множників

[ред. | ред. код]

Формула узагальнюється для m диференційовних функцій f1,...,fm.

сума береться по всіх m-кортежах (k1,...,km) не від'ємних цілих із де мультиноміальні коефіцієнти.

Доведення

[ред. | ред. код]

Доведення методом математичної індукції. Для формула: справедлива, бо є відомим правилом добутку. Нехай твердження справедливе для деякого тобто

Тоді,

Тобто твердження справедливе для , що і потрібно було довести.

Для функції багатьох змінних

[ред. | ред. код]

...

Див. також

[ред. | ред. код]