Л-3 «Фрунзенець»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Л-3 «Фрунзенець»
Рубка Л-3 на виставці ВМФ в «Парку Перемоги», Москва
Під прапором СРСР СРСР
Порт приписки Кронштадт
Спуск на воду 8 липня 1931
Виведений зі складу флоту 17 серпня 1953
Проєкт
Тип ПЧ Підводний мінний загороджувач
Розробник проєкту Техбюро № 4 Балтійського заводу
Головний конструктор Б. М. Малінін
Основні характеристики
Швидкість (надводна) 14,5 вузлів (28 км/год)
Швидкість (підводна) 8,3 вузла (16 км/год)
Робоча глибина занурення 75 м
Гранична глибина занурення 90 м
Автономність плавання 28 діб
Екіпаж 54 осіб
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) 78 м
Ширина корпусу найб. 7,2 м
Середня осадка (по КВЛ) 3.96 м
Водотоннажність надводна 1051 т
Озброєння
Артилерія 1 х 102-мм/45 Б-2, 120 набоїв
Торпедно-
мінне озброєння 		Носові: 6 ТА калібру 533-мм (12 торпед). Кормові: 2 мінні труби, 20 мін.
ППО 1 х 45-мм/46 21-К, 500 набоїв.

Л-3 «Фрунзенець» (у джерелах зустрічаються варіанти «Фрунзевець», «Фрунзовец») — радянський дизель-електричний мінно-торпедний підводний човен часів Другої світової війни, третій човен типу «Ленінець», серії II. Інші назви:

9 червня 1949 Л-3 отримав позначення «Б-3». 17 серпня 1953 виведена з бойового складу флоту і перекваліфікована в навчальний підводний човен. 21 травня 1956 переформований в навчально-тренувальну станцію по боротьбі за живучість «УТС-28».[1]

Історія

[ред. | ред. код]

Човен був закладений 6 вересня 1929 року на Балтійському заводі № 189 у Ленінграді, заводський номер 197, спущений на воду 8 липня 1931 року і 5 листопада 1933 року увійшов до складу Балтійського флоту. З 1939 року по 24 лютого 1941 рік пройшов модернізацію і капітальний ремонт. У роки Німецько-радянської війни «Л-3» здійснив 8 походів (7 бойових), виконав 16 торпедних атак з пуском 46 торпед, виконав 12 (11) встановлень мін. Потопив торпедами 2 кораблі супротивника (10743 брт). На поставлених мінах загинуло не менше 5 судів (11708 брт) і пошкоджено не менше 1 судна. «Л-3» неодноразово підривався під час бойових походів на мінах, але кожен раз підводний човен вдавалося врятувати.

За роки Німецько-радянської війни 423 члени екіпажу «Л-3» були нагороджені орденами і медалями. Рубка «Л-3» експонується у Парку Перемоги на Поклонній горі в Москві. Рубка спочатку була встановлена ​​біля штабу 22-ї бригади підплава в м. Лієпаї, після виводу російської армії з Латвії була вивезена і, в 1995 році, встановлена ​​на Поклонній горі в Москві. За кількістю потоплених суден під час німецько-радянської війни «Л-3» посідає 1-е місце в радянському ВМФ, хоча за сумарним тоннажем він поступається підводному човну С-13 з 44,1 тис. брт.

Участь у Другій світовій війні

[ред. | ред. код]

Капітан Грищенко П. Д.

[ред. | ред. код]

22 червня 1941 «Л-3» зустріла під командуванням капітана 3 рангу (згодом капітана 2 рангу) Петра Денисовича Грищенко. Бойові походи:

  1. 22 червня-9 липня 1941 Лібава — підходи до Мемеля — Таллінн
  2. 15 липня — 31 липня 1941 Таллін — Данцигська бухта — Таллінн
  3. 30 вересня — 30 жовтня 1941 Кронштадт — о. Готланд — Кронштадт
  4. 9 серпня — 10 вересня 1942 Кронштадт — південна частина Балтійського моря — Кронштадт (в поході брав участь письменник А. І. Зонін)
  5. 27 жовтня — 18 листопада 1942 Кронштадт — Балтійське море через Фінські шхери — Лавенсаарі:

4 липня, при переході з бухти Кіхелькона в Тригей, човен був безрезультатно атакований німецьким підводним човном U-145. 28 липня отримав значні пошкодження в результаті атаки німецьких катерів-тральщиків. 6 вересня 1942 підірвався на міні, до бази дійшов. 30 жовтня 1942 підірвався на антенній міні, продовжив похід. 13 листопада 1942 потрапив під таранний удар транспорту, позбувся перископа, повернувся на базу. 1 березня 1943 човну присвоєно звання «Гвардійський».

13 листопада 1942 року «Л-3» виявив конвой, що складався з чотирьох транспортів в супроводі тральщиків, підводний човен спочатку маневрував для виходу в атаку на найбільший транспорт. Через швидке погіршення видимості прийнято рішення маневрувати за даними гідроакустики. Однак «Л-3» потрапив в середину конвою, внаслідок чого стало важко визначити точні координати цілі через оточуючих з усіх боків шумів інших транспортів. Було прийнято рішення підсплисти на один метр з безпечної глибини 10,5 метра на перископну 9,5 метра і визначити координати цілі в перископ. Після підняття перископа сталося зіткнення з одним із транспортів, який в цей час проходив над підводним човном. У підсумку, незважаючи на зіткнення, субмарина помічена не була. Від удару тумба огорожі була нахилена на правий борт на 30 градусів, командирський перископ був зігнутий вправо на 90 градусів і розгорнуто в корму на 135 градусів, антени лівого борту були зірвані. 18 листопада підводний човен самостійно повернувся на базу. Дії Грищенко були визнані грамотними, правильними і виключно корисними, так як цим вперше в підводній війні на Балтиці була доведена можливість безперископної атаки за одними даними приладів гідроакустики. При цьому наголошувалося, що командиру, для її успішного завершення, слід було б обрати дещо більшу глибину занурення.

Капітан Коновалов В. К.

[ред. | ред. код]

9 березня 1943 командиром був призначений капітан-лейтенант Володимир Костянтинович Коновалов (Вульф Калманович Коновалов). Командував човном до 9 травня 1945 року. З 1944 року, після укладення перемир'я з Фінляндією, човен базувався на Ханко. Бойові походи:

  1. 1 жовтня — 16 листопада 1944 Ханко — південно-східна частина Балтійського моря — Турку
  2. 2 січня — 8 лютого 1945
  3. 23 березня — 25 квітня 1945 Турку — південна частина Балтійського моря (Данцигська бухта) — Турку

У ніч з 16 на 17 квітня 1945 «Л-3», перебуваючи на патрулюванні біля входу в Данцигській бухті, виявив транспорт (було заявлено про наявність транспорту і 2-ох кораблів охорони), котрим виявився теплохід «Гойя» з біженцями на борту. Підводний човен переслідував транспорт в надводному положенні, так як підводна швидкість ходу була недостатня. В 23:52 по теплоході було випущено 2 торпеди, обидві влучили. «Гойя» затонув через 7 хвилин. Загинуло від 6 до 7 тис. осіб, переважно жінок і дітей (точна кількість людей, які знаходилися на борту залишилася невідомою). Було врятовано тільки 185 осіб. Потоплення «Гойї» і на даний час посідає друге місце у списку найбільших морських катастроф, за кількістю жертв, після потоплення лайнера «Вільгельм Густлоф».

  • Період 1941–1942 років описаний за даними командира Л-3, капітана 1 рангу кандидата військово-морських наук Петра Денисовича Грищенко:

1) Грищенко П. Д. Мої друзі підводники. Л., 1966; 2) Грищенко П. Д. Сіль служби. Л., 1979; 3) Грищенко П. Д. Сутичка під водою. М., 1983) і письменника Олександра Ілліча Зоніна: 1) Зонін А. І Похід підводного човна під командуванням капітана 2-го рангу Грищенко. Л., 1942; 2) Зонін А. І Дві тисячі миль під водою. М. — Л., 1944; 3) Зонін А. І Сторінки похідного щоденника. Бойове плавання на підводному човні Л-З у серпні-вересні 1942 р. СПб., 1981).

  • Період 1944—1945 описаний з особистих щоденників штурмана підводного човна «Л-3» капітана першого рангу Павлова Івана Григоровича.

Торпедні атаки

[ред. | ред. код]
Дата Мета / Водотоннажність Умови залпу Офіційно зараховано Підтверджений результат
1942
18 серпня 1942 Швеція «CFLiljevalch», 5513 брт з підводного положення 2 торпеди з 10 кбт потоплений
26 серпня 1942 3 транспорти з надводного положення 4 торпеди з 12-15 кбт потоплені 2 транспорту (8000 БРТ, 2600 брт) промах
1 вересня 1942 конвой 8 транспортів, есмінець з підводного положення 2 торпеди з 10 кбт потоплений есмінець, 1600 т промах
з підводного положення 4 торпеди з 15 кбт потоплений транспорт, пошкоджений транспорт промах
6 листопада 1942 міноносець з підводного положення 2 торпеди з 4,5 кбт промах
1944
15 жовтня 1944 транспорт з надводного положення 3 торпеди з 2 кбт потоплений транспорт не встановлено[2]
25 жовтня 1944 з підводного положення 3 торпеди з 10 кбт промах
26 жовтня 1944 2 транспорти, сторожовик, 2 катери з підводного положення 2 торпеди з 7 кбт потоплений сторожовий корабель промах
1945
31 січня 1945 транспорт, сторожовик, катери з надводного положення 3 торпеди з 9 кбт потоплений транспорт не встановлено[2]
2 транспорти, сторожовик з надводного положення 3 торпеди з 8 кбт промах
з надводного положення 3 торпеди з 8 кбт промах
4 лютого 1945 есмінець, 2 міноносці з підводного положення 3 торпеди з 10 кбт промах
17 квітня 1945 Третій Рейх «Гойя», 5230 брт з надводного положення 3 торпеди з 8 кбт потоплений теплохід з біженцями, близько 7000 загиблих
19 квітня 1945 транспорт, десантні суду з надводного положення 3 торпеди з 12 кбт промах
з надводного положення 3 торпеди з 10 кбт потоплена плавуча батарея промах
21 квітня 1945 4 транспорту, 3 сторожовика, 4 катери з підводного положення 3 торпеди з 10 кбт промах

Разом 16 торпедних атак, підтверджено потоплення 2 суден, 10743 брт, результативність ще двох атак не встановлена[2].

Виставлення мін

[ред. | ред. код]
Дата Район Кількість і розстановка мін
1941
27 червня 1941 підходи до Клайпеді 20 мін, 4 банки по 5
19 липня 1941 данцигська бухта 20 мін, 2 банки, 3 і 17
1942
25 серпня 1942 на захід від о. Борнхольм 7 мін, 2 банки, 6 і 1
26 серпня 1942 на захід від о. Борнхольм 13 мін, 2 банки, 9 і 4
2 листопада 1942 біля о. Уте 10 мін, в лінію
5 листопада 1942 підходи до Вентспілса 7 мін, в лінію
13 листопада 1942 підходи до Вентспілса 3 міни, в лінію
1944
11 жовтня 1944 в о. Борнхольм 20 мін, в лінію
1945
26 січня 1945 підходи до Вентспілса 10 мін, 2 банки, 1 і 9
2 лютого 1945 на захід від м. Брюстерорт 2 міни, в лінію
28 березня 1945 біля п-ва Хель. 20 мін, 2 банки, 10 і 10

Сумарно 11 мінних постановок, виставлено 132 міни.

Результати встановлення мін

[ред. | ред. код]
  • 08.10.1941 р. тральщик «Hunter» (300 брт)
  • 23.11.1941 р. транспорт «Поллукс» (3161 БРТ)
  • 26.11.1941 р. теплохід «Engerau» (1142 БРТ)
  • 28.11.1941 р. транспорт «Henny» (764 брт). Загинув 19.11.41 на мінах німецького оборонного загородження.
  • 25.09.1942 р. шхуна «Franz Bohmke» (колишній голландський «Vledderveen», 210 брт). Піднята. 7.1943 повернена в дію.
  • ? .09.1942 Р. транспорт (2600 БРТ) *? .09.1942 Р. транспорт (2600 БРТ)
  • 17.11.1942 р. транспорт «Hindenburg» (7880 БРТ). Затонув 19.11.1942. Загинуло 1000—2000 радянських військовополонених
  • 09.12.1942 р. транспорт «Остланд» (2152 БРТ)
  • ? .12.1942 Р. транспорт «Вольфрам» (3648 БРТ)
  • 14.01.1943 р. транспорт «Марі Фердинанд» (1757 БРТ). Малоймовірно.
  • 06.02.1943 р. німецький транспорт «Grundsee» (866 брт). Імовірно.
  • 30.03.1943 р. підводний човен «U-416» (769 брт). На британської авіаційної магнітної міні.
  • ? .10.1944 Р. транспорт (2600 БРТ) *? .11.1944 Р. транспорт «Шпресуфер» (2600 БРТ)
  • 20.11.1944 р. міноносець «T34» (1600 БРТ). На британської авіаційної донної міни.
  • ? .11.1944 Р. сторожовий корабель Vs-53. Імовірно.
  • 29.01.1945 р. транспорт «Henry Lütgens» (1141 БРТ). Імовірно. Також є ймовірність, що міни виставлені радянськими ВПС.
  • 23.03.1945 р. тральщик «М-3138» (300 брт). Міни виставлені радянськими ВПС.
  • 30.03.1945 р. транспорт «Jersbek» (2804 БРТ). Малоймовірно.
  • Підірвалися і отримали пошкодження: 14.11.1944 р. німецьке навчальне судно «Albert Leo Schlageter» (1634 БРТ) і 07.02.1945 р. німецький криголам «Pollux» (4191 БРТ)
  1. «Енциклопедія радянських підводних човнів 1941—1945»[3] згадує про 5 (ймовірно) загиблих суден (11708 брт) і 1 пошкодженого:
  • 28.08.42 парусно-моторна шхуна «Walter» (177 брт)
  • 25.09.42 парусно-моторна шхуна «Franz Bohmke» (210 брт)
  • 17.11.42 транспорт «Hindenburg» (7880 БРТ), 1000 військовополонених, 36 автомашин та ін Пошкоджено, затонув 19.11 під час буксирування.
  • 06.02.43 транспорт «Grundsee» (666 брт), вантаж вугілля
  • 14.11.44 навчальне судно «Albert Leo Schlageter» (1634 БРТ). Пошкоджено.
  • 29.01.45 транспорт «Henry Lutgens» (1141 БРТ)

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Историческая справка. Архів оригіналу за 14 серпня 2011. Процитовано 2 січня 2013.
  2. ↑ а б в [Подводная война на Балтике. 1939—1945 / Евгений Чирва.-М.: Яуза, Эксмо, 2009.]
  3. ↑ А.В. Платонов. Энциклопедия советских подводных лодок 1941-1945. — М., СПб. : АСТ, Полигон, 2004. — 592 с. — ISBN 5-17-024904-7.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Широкорад А. Б. «Корабли и катера ВМФ СССР 1939—1945гг.», Харвест, Минск, 2002г.
  • Бережной С. С. «Корабли и суда ВМФ СССР 1928—1945гг.», Военное издательство, Москва, 1988г.
  • Платонов А. В. «Советские боевые корабли 1941—1945гг.», ч.3, Альманах «Цитадель», Санкт-Петербург, 1998г.
  • Морозов М. Э. «Подводные лодки ВМФ СССР в Великой Отечественной войне 1941—1945гг.», ч.2, Стратегия КМ, 2003г.
  • Дмитриев В. И. «Советское подводное кораблестроение», Военное издательство, Москва, 1990г.
  • Костев Г. Г. Герой Балтики. — М.: Воениздат, 1991. — 128 с. Тираж 30000 экз. ISBN 5-203-00916-3.
  • Грищенко П. Д. Мои друзья подводники. — Л., Лениздат, 1966. — 139 с. Тираж 80000 зкз.
  • Грищенко П. Д. Соль службы. — Л.,Лениздат, 1979. — 256 с. Тираж 50000 экз.
  • Чирва Е. В. Подводная война на Балтике. 1939—1945. — М., Яуза, Эксмо, 2009. — 464 с. Тираж 5000 экз.
  • Голосовский П. З. «Проектирование и строительство подводных лодок» (очерки по истории ЛПМБ «Рубин»), Т.2, Ленинград, 1979г.
  • Платонов А. В., Лурье В. М. «Командиры советских подводных лодок 1941—1945гг.», Галея-Принт, 1999г.
  • Гусев А. Н. «Советские подводные лодки 1922—1945гг.», ч.1, Галея Принт, Санкт-Петербург, 2004г.
  • Тарас А. Е. «Подводные лодки второй мировой войны», Харвест, Минск, 2004г.
  • Мужеников В. Б. «Аварии и катастрофы подводных лодок», ч.2, Галея Принт, Санкт-Петербург, 2005г.
  • Ковалев Э. А. «Короли подплава в море червоных валетов», Центрполиграф, Москва, Санкт-Петербург, 2006г.
  • Franz Kurowski: Krieg unter Wasser. U-Boote auf den sieben Weltmeeren 1939—1945. Düsseldorf/Wien 1979, S. 189f.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Л-3_«Фрунзенець»&oldid=41442590