Перейти до вмісту

Чубаров Рефат Абдурахманович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Рефат Чубаров)
Рефат Абдурахманович Чубаров
кримсь. Refat Abdurahman oğlu Çubarov
Рефат Абдурахманович Чубаров
Рефат Абдурахманович Чубаров
Голова Меджлісу кримськотатарського народу
Нині на посаді
На посаді злистопад 2013

Народився22 вересня 1957(1957-09-22) (67 років)
Самарканд, Узбецька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Відомий якархівіст, політик
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національність Кримський татарин
Alma materМосковський історико-архівний інститутd і Російський державний гуманітарний університет
Політична партіяБлок Віктора Ющенка «Наша Україна» і Європейська Солідарність
У шлюбі зІнгрід Вальстоне
Дітидоньки Рита, Дінара, Ніяра
Релігіяіслам
Нагороди
Орден Свободи
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Рефат Абдурахманович Чубаров на сайті Верховної Ради
Україна Народний депутат України
8-го скликання[1]
безпартійний (Блок Петра Порошенка) 15 травня 2015 29 серпня 2019
Україна Народний депутат України
5-го скликання[2]
безпартійний (НСНУ) 25 травня 2006 8 червня 2007
Україна Народний депутат України
4-го скликання[3]
безпартійний (Наша Україна) 14 травня 2002 25 травня 2006
Україна Народний депутат України
3-го скликання[4]
безпартійний (Народний Рух України) 25 травня 1998 14 травня 2002

Картка на сайті Верховної Ради України

Рефа́т Абдурахма́нович Чуба́ров (крим. Refat Abdurahman oğlu Çubarov; нар. 22 вересня 1957, Самарканд, Узбецька РСР) — український кримськотатарський політик і громадський діяч. Народний депутат України III—V та VIII скликань[1]. Голова Меджлісу кримськотатарського народу (з листопада 2013), заступник Голови Ради представників кримськотатарського народу (з 1999). З 2009 року — почесний професор Києво-Могилянської академії.

Станом на лютий 2014-го обіймав посади:

Виступ у Києві, 2015

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 22 вересня 1957 року в Самарканді, Узбецька РСР.

Освіта

[ред. | ред. код]

Служба, праця

[ред. | ред. код]

1975 року був муляром військової частини 73613 у Тирасполі (Молдова).

З серпня 1983 року до вересня 1990 року — архівіст, старший архівіст, директор, старший науковий співробітник Центрального архіву Жовтневої революції та соціалістичного будівництва Латвійської РСР, Рига.

Політика

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]
  • 30 червня 1991 року II Курултай кримськотатарського народу обрав вищий повноважний представницький орган кримськотатарського народу — Меджліс, у складі 33 осіб, та Ревізійну комісію Курултаю у складі 7 осіб. Головою Меджлісу кримськотатарського народу був обраний Мустафа Джемілєв, його заступником — Рефат Чубаров.
  • з жовтня 2013 року став головою Меджлісу.
  • травень 1994 - квітень 1998 роки — депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим І скликання. З липня 1995 по квітень 1998 року був заступником голови ВР АРК. Працював головою Постійної комісії Верховної Ради Криму з питань національної політики та проблем депортованих громадян.
  • з листопада 2010 року — депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим 6 скликання.
Рефат Чубаров на Книжковому Арсеналі 2021
  • травень 1998 року — травень 2002 року — народний депутат України третього скликання виборчого округу № 8, АР Крим. На час виборів був заступником голови ВР АР Крим. Був членом фракції НРУ (з травня 1998). Член фракції НРУ (травень 1998-лютий 2000), фракції ПРП «Реформи-Конґрес» (лютий 2000-вересень 2001). Голова підкомітету з питань депортованих народів, національних меншин та жертв політичних репресій Комітету з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин (липень 1998-лютий 2000), перший заступник голови Комітету з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин (з лютого 2000-травень 2002), член фракції НРУ (з вересня 2001 - травень 2002).
  • травень 2002 року — травень 2006 року — народний депутат України четвертого скликання від блоку Наша Україна, #102 в списку. На час виборів Народний депутат ВРУ, б/п. Був членом фракції «Наша Україна» (травень 2002 - вересень 2005), уповноваженим представником фракції НРУ (з вересня 2005), головою підкомітету з питань корінних народів, національних меншин та етнічних груп Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (з травня 2002).
  • травень 2006 року — червень 2007 року — народний депутат України п'ятого скликання від блоку НУ-НС, #72 в списку. На час виборів був народним депутатом України, б/п. Склав депутатські повноваження 8 травня 2007.
  • кандидат у Народні депутати третього скликання від блоку НУ-НС, #102 в списку. На час виборів тимчасово не працював, б/п.


На парламентських виборах в Україні 2014 року був включений до виборчого списку партії Блок Петра Порошенка під номером 71. За результатами голосування Чубаров опинився за межею прохідних місць. Проте пізніше, у зв'язку з призначенням низки депутатів від БПП на посади в уряді та державному управлінні він таки став нардепом 8-го скликання 15 травня 2015 року.[1] Це набуття повноважень відбулося завдяки позбавленню депутатського мандату Степана Барни, який суміщав його з посадою голови Тернопільської ОДА[5][6].

Кандидат у народні депутати від партії «Сила і честь» на парламентських виборах 2019 року, № 3 у списку.[7]

Виступав на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.[8]

Інші посади

[ред. | ред. код]
  • Член Ради з питань мовної політики при Президентові України (лютий 1997-листопад 2001)
  • Президент Всесвітнього конгресу кримських татар із травня 2009 року
  • Член Ради представників кримськотатарського народу при Президентові України з травня 1999 року.
  • Член наглядової ради Міжнародного фонду «Відродження».
  • Член Комісії при Президентові України з питань громадянства (з квітня 2005)
  • Член Ради з питань етнонаціональної політики (з травня 2006)
  • Заступник голови Ради представників кримськотатарського народу (з травня 1999)
  • Був членом фракції Блоку Наша Україна-Народна самооборона з квітня 2006 по 8 червня 2007 року.
  • Президент Світового конгресу кримських татар (З травня 2009 року).

У 2014—2015 роках — член Конкурсної комісії, до повноважень якої входить висунення кандидатур на посаду директора Національного антикорупційного бюро України. Призначений за квотою Президента України.

Політичне переслідування

[ред. | ред. код]

23 березня 2020 року Управління Слідчого комітету Росії в тимчасово окупованому Криму заочно висунуло звинувачення проти Чубарова «в організації масових заворушень і публічних закликах до здійснення дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності Росії»[9]. Фактично Слідком звинувачує Чубарова в тому, що він навесні 2015 року в ефірі одного з українських телеканалів «висловлював заклики до здійснення екстремістської діяльності проти інтересів Росії», а також до деокупації Криму[10].

Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова заявила, що відкриття окупаційною владою Криму кримінальної справи проти голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова за начебто організацію масових заворушень є незаконною[11]. Прокуратура АРК повідомила про відкриття провадження через «кримінальну справу», яку порушили російські слідчі анексованому Криму щодо Чубарова. У відомстві назвали переслідування незаконним[12].

Підконтрольний Росії Верховний суд Криму призначив на 23 липня перше засідання по суті у справі Рефата Чубарова[13] а 1 червня 2021 року заочно засудив Чубарова до шести років колонії у справі про «масові заворушення» у 2014 році[14].

Сам Чубаров назвав вирок «юридично нікчемним» і повідомив, що має намір звертатися у ЄСПЛ[15]. У Прокуратурі АРК кваліфікували вирок суду щодо Чубарова, як «порушення законів і звичаїв війни»[16]. Посол ЄС в Україні Матті Маасікас назвав вирок «знущанням»[14].

2 червня 2021 року «суд» у Криму заочно оголосив вирок Чубарову, засудивши його до шести років колонії загального режиму, 200 годин громадських робіт і штрафу розміром 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян РФ[17].

Володіння мовами

[ред. | ред. код]

Володіє кримськотатарською, українською, турецькою, російською мовами.

Родина

[ред. | ред. код]

Одружений з Інгрід Вальстоне (1960 р.н.), істориком-архівістом за професією, має від якої три доньки: Риту (1983 р.н.), Дінару (1987 р.н.) та Ніяру (1996 р.н.).

Нагороди

[ред. | ред. код]

Цитати

[ред. | ред. код]

Під час проголошення «прокурором» анексованого Криму Наталею Поклонською «постанови про заборону на в'їзд і можливу заборону меджлісу», яка зачитувалася російською мовою:

Я не розумію цієї мови, давайте державною — українською, кримськотатарською [24]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Сторінка депутата на сайті ВРУ. Архів оригіналу за 5 листопада 2015. Процитовано 2 липня 2015.
  2. Сторінка депутата на сайті ВРУ. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 2 липня 2015.
  3. Сторінка депутата на сайті ВРУ. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 2 липня 2015.
  4. Сторінка депутата на сайті ВРУ. Архів оригіналу за 7 травня 2013. Процитовано 2 липня 2015.
  5. Тернопільський губернатор продовжує суміщати посади. Архів оригіналу за 2 липня 2015. Процитовано 2 липня 2015.
  6. Рада з п'ятої спроби зняла повноваження з Мірошника. Архів оригіналу за 17 травня 2015. Процитовано 2 липня 2015.
  7. Центральна виборча комісія. Архів оригіналу за 7 травня 2020. Процитовано 25 червня 2019.
  8. «Говоримо Сенцов, розуміємо сотні українців»: як в Україні підтримали бранців [Архівовано 18 липня 2018 у Wayback Machine.] BBC, 01.07.2018
  9. У Криму порушили кримінальну справу проти голови Меджлісу. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 31 березня 2020.
  10. У Криму пред'явили звинувачення голові Меджлісу. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 31 березня 2020.
  11. «Справа» проти Чубарова в Криму: омбудсмен закликала міжнародну спільноту відреагувати. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.
  12. Прокуратура АРК відкрила провадження через «справу» у Криму проти Чубарова. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.
  13. «Справа Рефата Чубарова»: суд в окупованому Криму призначив перше засідання по суті на 23 липня. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.
  14. а б Посол ЄС в Україні прокоментував вирок Рефату Чубарову. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 1 червня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
  15. Чубаров назвав «нікчемним» вирок щодо нього в Криму і має намір звертатися в ЄСПЛ. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 1 червня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
  16. Прокуратура АРК про вирок Чубарову: «Порушення законів та звичаїв війни». Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 1 червня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
  17. "Суд" у Криму заочно оголосив вирок голові Меджлісу Чубарову. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 2 червня 2021.
  18. Указ Президента України від 21 січня 2017 року № 10/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»
  19. Порошенко нагородив голову Меджлісу Чубарова орденом Свободи. ukranews.com. Українські новини. 22 січня 2017. Архів оригіналу за 24 січня 2017.
  20. Указ Президента України від 22 серпня 2002 року № 748/2002 «Про відзначення державними нагородами України»
  21. Указ Президента України від 23 серпня 2005 року № 1193/2005 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 14-ї річниці незалежності України»
  22. Указ Президента України від 20 вересня 2007 року № 906/2007 «Про нагородження Р. Чубарова орденом князя Ярослава Мудрого»
  23. Указ Президента України від 23 червня 2009 року № 475/2009 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
  24. (рос.) Поклонская предупреждает Чубарова о запрете меджлиса. Чубаров не розуміє російської

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]