Степанівка (Золотоніський район)
село Степанівка | |
---|---|
Церква на честь пам'яті Сергія Радонезького, 2003 р., УПЦ МП | |
Країна | Україна |
Область | Черкаська область |
Район | Золотоніський район |
Тер. громада | Шрамківська сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA71040210170046615 |
Облікова картка | gska2.rada.gov.ua |
Основні дані | |
Засноване | 1783 |
Населення | 988 (на 2009 рік) |
Поштовий індекс | 19813 |
Телефонний код | +380 4738 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°7′21″ пн. ш. 32°14′40″ сх. д. / 50.12250° пн. ш. 32.24444° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
108 м[1] |
Водойми | річка Суха Оржиця, ставок Рокити |
Відстань до обласного центру |
76,7 км[2] |
Відстань до районного центру |
26 км |
Найближча залізнична станція | Мар'янівка |
Відстань до залізничної станції |
3 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | с. Шрамківка |
Карта | |
Мапа | |
Степа́нівка — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Шрамківської сільської громади. Населення — 988 чоловік (на 2009 рік).
Село розташоване на незначному узвишші в північній частині району за 26 км від селища Драбів та за 3 км від залізничної станції Мар'янівка. Межує з півночі із землями села Мар’янівка та зі сходу — села Сербинівка Лубенського району Полтавської області. На в’їзді з боку села Погреби є ставок Рокити. Через село протікає річка Суха Оржиця. Біля села розташований Степанківський гідрологічний заказник.
Поблизу Степанівки знайдено кам'яні знаряддя праці та посуд доби бронзи.
Село виникло в 1783 році. Заселив його Микита Юрійович Трубецький, купивши землі у свого зятя Кохна. Назва села походить від першого його поселенця, козака із Запорозької Січі — Степана.
Селище було приписано до храму святих апостолів Петра і Павла у Мойсівці.[3][4]
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР 1932-1933 та 1946-1947 роках.
Тим не менш, під час Радянсько-німецької війни 142 жителі села воювали на фронтах, з них 120 нагороджено бойовими орденами і медалями, а П. П. Гнучий удостоєний звання Героя Радянського Союзу. На честь односельців, що загинули в боях з нацизмом, споруджено обеліск Слави.
Станом на 1972 рік в селі мешкало 1 783 особи, на території села містилася центральна садиба колгоспу ім . XXII з'їзду КПРС, за яким було закріплено 2,7 тисяч га земельних угідь, у тому числі 2,5 тисяч га орної землі. Напрям господарства був зерново-буряковий. Допоміжне підприємство — млин. На той час у селі працювали восьмирічна школа, де навчалося 256 учнів, будинок культури на 350 місць, 2 фельдшерсько-акушерські пункти, пологовий будинок, 3 дитячих ясел, 2 бібліотеки з книжковим фондом 13 тисяч примірників, філія зв'язку, ощадна каса, 4 магазини, комбінат побутового обслуговування, стадіон.
У Степанівці народилися:
- Сергій Пригода — доктор медичних наук, генерал-майор медичної служби, кавалер ордена Леніна;
- Кость Розводовський — кандидат економічних наук;
- Микола Рудик — поет, краєзнавець.
- Софієнко Олексій Андрійович (1952—2011) — український поет, член Національної спілки письменників України.
- ↑ Погода в Україні
- ↑ maps.vlasenko.net
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.3, ст.483 (PDF) (українська) . Український науково-дослідницький інститут архівної справи та документознавства.
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 632 (PDF) (українська) . Український науково-дослідницький інститут архівної справи та документознавства.
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Це незавершена стаття про Черкаську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |