Nakajima Ki-19
| Nakajima Ki-19 | |
|---|---|
 | |
| Призначення: | важкий бомбардувальник |
| Перший політ: | 1936 |
| На озброєнні у: |  Імперська армія Японії |
| Розробник: | Літаки Накаджіма |
| Всього збудовано: | 4 |
| Екіпаж: | 5 осіб |
| Крейсерська швидкість: | 300 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 352 км/год |
| Дальність польоту: | 4 000 км |
| Практична стеля: | 8 760 м |
| Довжина: | 15,00 м |
| Висота: | 3,65 м |
| Розмах крила: | 22,00 м |
| Площа крила: | 62,69 м² |
| Споряджений: | 7 150 кг |
| Двигуни: | 2 х Nakajima Ha-5 (2 x 890 к.с.) |
| Внутрішнє бомбове навантаження: | 1 000 кг |
| Кулеметне озброєння: | 3 х 7,7-мм кулемети «Тип 89 |
Nakajima Ki-19 у Вікісховищі | |
Nakajima Ki-19 (яп. 中島 キ19) — проєкт важкого бомбардувальника Імперської армії Японії періоду Другої світової війни.
В середині 1930-х років бомбардувальники Mitsubishi Ki-1 та Mitsubishi Ki-20 вже застаріли, і ВПС Імперської армії Японії залишились без важкого бомбардувальника далекої дії. Щоб заповнити прогалину, було закуплено 82 літаки Fiat BR.20, а також оголошений конкурс на розробку власного літака.
Відповідно до замовлення, це мав бути двомоторний чотиримісний літак, здатний нести 750 кг (максимально 1000 кг) бомб, озброєний трьома 7,7-мм кулеметами, і мати шасі, яке складається. Літак мав бути оснащений двигунами Mitsubishi Ha-6 або Nakajima Ha-5. Максимальна швидкість мала бути не менше 400 км/г, час набору висоти 3000 м - не більше 8 хв, тривалість польоту - 5 годин. Оскільки в той час основним противником вважався СРСР, особливу увагу слід було зосередити на можливості експлуатації літака в умовах низьких температур Маньчжурії та Сибіру.
У конкурсі взяли участь фірми Mitsubishi з проєктом літака Ki-21, Nakajima з проєктом Ki-19 та Kawasaki з проєктом Ki-22. Проєкт Ki-22 був відхилений зразу, а фірми Mitsubishi та Nakajima отримали замовлення на побудову прототипів для проведення порівняльних випробувань.
Розробкою літака, який отримав позначення Ki-19, керував Кеніті Мацамура та його заступники Сетсуро Нісімура та Тосіо Мацуда. Вони вже мали досвід з освоєння ліцензійного випуску літака Douglas DC-2. Ними був розроблений середньоплан з обтічним фюзеляжем краплеподібної форми та однокілевим оперенням. Конструкція літака була металева, лише рулі та елерони обтягувались полотном. Літак був оснащений двома двигунами Nakajima Ha-5 потужністю 890 к.с. кожен.
Обидва літаки Ki-19 та Ki-21 були готові у березні 1937 року. Вони були зовнішньо подібні. Порівняльні випробування пройшли протягом квітня-травня у Татікаві, а у червні у Хамамацу пройшли бомбометання. У цілому літаки показали близькі результати. Ki-19 показав кращі результати бомбометання та кращу керованість, Ki-21 мав менше навантаження на крило та кращі льотні характеристики.
Замовники не могли визначитись із переможцем конкурсу, хоча більшість схилялась на користь Ki-21. Тому було вирішено продовжити конкурс із урахуванням виявлених недоліків. Крім того, передбачалась заміна двигунів: на Ki-19 встановили двигун Mitsubishi Ha-6, а на Ki-21 - двигун Nakajima Ha-5 .
Повторні випробування пройшли восени 1937 року. Літаки знову показали близькі результати, які, крім того, перекривали вимоги замовлення. Але через трохи кращі результати та через більшу простоту у виробництві перемогу здобув Ki-21.
- Екіпаж: 5 чоловік
- Довжина: 15,00 м
- Висота: 3,65 м
- Розмах крила: 22,00 м
- Площа крила: 62,69 м ²
- Маса порожнього: 4 750 кг
- Маса спорядженого: 7 150 кг
- Двигун: 2 х Nakajima Ha-5
- Потужність: 890 к. с. кожен
- Крейсерська швидкість: 300 км/г
- Максимальна швидкість: 352 км/г
- Практична дальність: 4 000 км
- Практична стеля: 8 760 м
- Кулеметне: 3 × 7,7-мм кулемети «Тип 89»
- Бомбове навантаження: 1000 кг бомб
- Ki-19 - прототипи
- N-19 - прототип, переобладнаний у транспортний поштовий літак
Три з чотирьох збудованих прототипів Ki-19 були переобладнані у літаючі лабораторії та використовувались фірмою Nakajima до 1943 року для випробування різного обладнання, нових модифікацій гвинтів, двигунів, шасі, гальм і т.п.
Ще один прототип був переобладнаний у цивільний варіант. З нього зняли все озброєння, закрили нижню стрілецьку точку, у верхній зробили кабіну спостерігача-фотографа. Замість бомбового відсіку зробили салон класу «люкс» та багажний відсік, з лівого борту зробили вхідні двері. На літаку встановили цивільне радіообладнання та потужніші мотори, внаслідок чого максимальна швидкість зросла до 425 км/г. Модифікація була закінчена у березні 1939 року, а у квітні літак, який отримав позначення N-19 та цивільний реєстраційний номер J-BACN, був придбаний видавничим концерном «Домей Цусін» та використовувався ним як транспортний та поштовий літак до 1942 року.[1]
- О. Дорошкевич. Самолеты Японии второй мировой войны.-Минск, Харвест, 2004
- Козырев М., Козырев В. Авиация стран Оси во Второй мировой войне. - М.: ЗАО Центрполиграф, 2010.-431 с. ISBN 978-5-9524-4896-4
- Francillon, Rene (1970). Japanese Aircraft of the Pacific War. TBS The Book Service Ltd. с. 583pp. ISBN 978-0370000336. (англ.)
- ↑ Francillon, 1970, с. 487.
| Літаки Японської Імперської армії | ||
|---|---|---|
| Винищувачі | Ki-5 • Ki-8 • Ki-10 • Ki-11 • Ki-12 • Ki-18 • Ki-27 • Ki-28 • Ki-33 • Ki-37 • Ki-38 • Ki-39 • Ki-43 • Ki-44 • Ki-45 • Ki-58 • Ki-60 • Ki-61 • Ki-62 • Ki-63 • Ki-64 • Ki-65 • Ki-69 • Ki-73 • Ki-75 • Ki-80 • Ki-81 • Ki-83 • Ki-84 • Ki-87 • Ki-88 • Ki-93 • Ki-94 • Ki-96 • Ki-98 • Ki-99 • Ki-100 • Ki-101 • Ki-103 • Ki-104 • Ki-106 • Ki-108 • Ki-109 • Ki-112 • Ki-113 • Ki-116 • Ki-117 • Ki-118 • Ki-200 • Ki-201 • Ki-202 |  · |
| Бомбардувальники | ||
| Штурмовики | ||
| Розвідники | ||
| Транспортні літаки | ||
| Навчальні літаки | ||
| Літаки спеціального призначення | ||
| Планери | ||
