Куликовська волость
| Куликовська волость | ||||
| Центр | Куликовка | |||
|---|---|---|---|---|
| Площа | 21 069 (1880) | |||
| Населення | 6342 осіб (1880) | |||
| Густота | 27.5 осіб / км² | |||
Куликовська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Богучарського повіту Воронізької губернії з центром у слободі Куликовка.
Станом на 1880 рік складалася 4 поселень, 4 сільських громад. Населення — 6342 особи (3056 чоловічої статі та 3286 — жіночої), 813 дворових господарств[1].
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 20893 | 16839 |
| Приватної власності | — | — |
| Іншої власності | 176 | 116 |
| Загалом | 21069 | 16955 |
Поселення волості на 1880 рік[2]:
- Куликовка (Копачівка) — колишня державна слобода при річці Біла за 80 верст від повітового міста, 1701 особа, 242 двори, православна церква, школа, поштова станція, 28 вітряних млинів, 2 ярмарки на рік.
- Бондарівка — колишня державна слобода, 2630 осіб, 317 дворів, православна церква, лавка, 33 вітряних млини, щорічний ярмарок.
- Жиліна — колишня державна слобода при річці Овчинна, 1487 осіб, 195 дворів, православна церква, 25 вітряних млинів, 2 лавки, 2 ярмарки на рік.
За даними 1900 року у волості налічувалось 5 поселень із переважно українським населенням, 4 сільських товариств, 164 будівлі та установи, 1042 дворових господарства, населення становило 7510 осіб (3799 чоловічої статі та 3711 — жіночої)[3].
1915 року волосним урядником був Пилип Андрійович Прачов, старшиною був Павло Федорович Онофрієнков, волосним писарем — Олександр Данилович Даниленко[4].
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 170-171.
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 185.
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5101-5105)
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Воронежской губерніи на 1915 г. Изданіе Воронежскаго губернскаго статистическаго комитета. - Воронеж: Типо-Литографія губернскаго правленія, 1915. - 114 + 126 + 287 + 116 с., (стор. 2.117-118)
- рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
|
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.png)