Манінська волость
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Манінська волость | ||||
| Центр | Маніна | |||
|---|---|---|---|---|
| Площа | 35 456 (1880) | |||
| Населення | 14 585 осіб (1880) | |||
| Густота | 37.6 осіб / км² | |||
Манінська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Богучарського повіту Воронізької губернії з центром у слободі Маніна.
Станом на 1880 рік складалася 7 поселень, 2 сільські громади. Населення — 14 585 осіб (6750 чоловічої статі та 7835 — жіночої), 1155 дворових господарств[1].
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 18361 | 9790 |
| Приватної власності | 4759 | 1347 |
| Іншої власності | 277 | 242 |
| Загалом | 35456 | 30604 |
Поселення волості на 1880 рік[2]:
- Маніна — колишня державна слобода при річці Маніна за 95 верст від повітового міста, 6389 осіб, 895 дворів, 2 православні церкви, 2 поштові станції, аптека, 7 лавок, 2 шкіряних заводи, 70 вітряних млинів, 6 ярмарків на рік.
- Корінна (Нескучна) — колишня власницька слобода при річці Маніна, 1575 осіб, 246 дворів, православна церква, поштова станція, 3 лавок, цегельний завод, 19 вітряних млинів.
За даними 1900 року у волості налічувалось 18 поселень із переважно українським населенням, 2 сільських товариства[3].
1915 року волосним урядником був Іван Тадійович Молодший, старшиною був Омелян Іванович Горобнов, волосним писарем — Олександр Данилович Жидкомлянов[4].
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 170-171.
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 186.
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5651-5668)
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Воронежской губерніи на 1915 г. Изданіе Воронежскаго губернскаго статистическаго комитета. - Воронеж: Типо-Литографія губернскаго правленія, 1915. - 114 + 126 + 287 + 116 с., (стор. 2.117-118)
- рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
|
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.png)