Таловська волость
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Таловська волость | ||||
| Центр | Тали | |||
|---|---|---|---|---|
| Площа | 30 081 (1880) | |||
| Населення | 9862 осіб (1880) | |||
| Густота | 30 осіб / км² | |||
Таловська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Богучарського повіту Воронізької губернії з центром у слободі Тали.
Станом на 1880 рік складалася з 11 поселень, 8 сільських громад. Населення — 9862 особи (4886 чоловічої статі та 4976 — жіночої), 1216 дворових господарств[1].
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 25017 | 19714 |
| Приватної власності | 4723 | 2205 |
| Іншої власності | 341 | 341 |
| Загалом | 30081 | 22260 |
Поселення волості на 1880 рік[2]:
- Тали — колишнє державне село при річці Богучар за 34 верст від повітового міста, 5653 особи, 680 дворів, православна церква, поштова станція, 4 лавки, 2 постоялих двори, шкіряний завод, 4 ярмарки на рік. За 15 верст — паровий млин.
- Атаманський (Талуновка) — колишній державний хутір, 534 особи, 80 дворів.
- Бугаївка — колишня державна слобода при річці Богучар, 728 осіб, 90 дворів, православна церква, 12 вітряних млинів.
- Колесніковка (Стройне) — колишня державна слобода, 799 осіб, 90 дворів, православна церква, 17 вітряних млинів.
- Рудаєвка — колишня державна слобода, 560 осіб, 74 двори, молитовний будинок, 11 вітряних млинів.
За даними 1900 року у волості налічувалось 12 поселень із переважно українським населенням, 7 сільських товариств, 51 будівля та установа, 1460 дворових господарств, населення становило 10 298 осіб (5243 чоловічої статі та 5055 — жіночої)[3].
1915 року волосним урядником був Микита Миколайович Бірюков, старшиною — Федір Семенович Євстигнєєв, волосним писарем — Микола Павлович Поліщук[4].
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 172-173.
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 185.
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5113-5124)
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Воронежской губерніи на 1915 г. Изданіе Воронежскаго губернскаго статистическаго комитета. - Воронеж: Типо-Литографія губернскаго правленія, 1915. - 114 + 126 + 287 + 116 с., (стор. 2.117-118)
- рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
|
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.png)