Цвіткове (селище)
| селище Цвіткове | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Черкаська область |
| Район | Черкаський район |
| Тер. громада | Городищенська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA71080110020067173 |
| Основні дані | |
| Засновано | 1876 |
| Статус | із 2024 року |
| Населення | ▼ 1130 (01.01.2022)[1] |
| Поштовий індекс | 19537 |
| Телефонний код | +380 4734 |
| Географічні координати | 49°9′18″ пн. ш. 31°31′52″ сх. д. / 49.15500° пн. ш. 31.53111° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 174 м[2]
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Цвіткове |
| До райцентру: | |
| - автошляхами: | 21 км |
| До обл. центру: | |
| - фізична: | 49,2 км[3] |
| Селищна влада | |
| Адреса | м. Городище |
| Карта | |
  Цвіткове | |
 Цвіткове | |
| |
|
| |
Цвітко́ве (в минулому (до 22 жовтня 1960 року[4]) — Свобода[5]) — селище в Черкаському районі Черкаської області, у складі Городищенської міської громади. залізничний вузол.
Населений пункт розташований в південно-східній частині Придніпровської височини за 21 км від районного центру — міста Городище. Площа — 291,67 га, із них сільгоспугідь — 140,57 га.
Населення селища становить 1130 осіб (1 січня 2022; 1313 в 2007[6]).
Станція та селище названо за прізвищем поміщика, який володів навколишніми землями — Митрофана Цвєткова. Відомо, що залізниця Знам'янка — Фастів через Цвіткове була здана в експлуатацію в 1876 році. Того ж року збудовані приміщення станції, невелике депо та чотири житлових будинки. В 1906 році в Цвітковому відбувся збройний виступ робітників станції і селян Калинівки, який очолив робітник П. Я. Яблунівський. Виступ був придушений, а його учасники ув'язнені. З 1913 року Цвіткове — вузлова станція.
З 1918 року в степу за колією починають зводитись садиби залізничників, які приходили працювати на станцію. Так утворився хутір Свобода Калинівської сільської ради. У 1923 році тут відкрилася початкова школа, у 1927 році — семирічка.
У Другій світовій війні брали участь 60 жителів села, 34 із них загинули, 42 відзначені урядовими нагородами, серед них Кравець Іван Потапович — кавалер орденів Червоної Зірки, Вітчизняної війни та Богдана Хмельницького, нагороджений медаллю «За оборону Ленінграда». У боях за селище загинуло 56 воїнів, останки яких перенесено до братської могили, а загиблим цвітківчанам встановлено обеліск Слави.
Саме селище було відвойоване 6 лютого 1944 року військами 52-ї армії 2-го Українського фронту.
У повоєнний час населення хутора Свобода зростало, і на січень 1961 року його було перейменовано на сучасну назву і надано статус селища міського типу.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР 1932—1933 та 1946–1947 роках[джерело?].
Нині на території селища працює середня школа, збудована в 1965 році, де навчається 123 учні, є дитячий садок на 40 місць, центр культури та дозвілля, залізнична амбулаторія, аптека, відділення зв'язку та філія Ощадбанку. Працюють 5 приватних магазинів, а також 8 підрозділів Одеської залізниці, найбільші з них: КМС-129 та залізнична станція.
У 2003 році у зв'язку із введенням в експлуатацію швидкісної магістралі Київ — Дніпропетровськ була проведена реконструкція станції та прилеглих територій, збудовано нове сучасне приміщення вокзалу. У 2005–2006 роках селище було газифіковано.
Влітку 2012 року в селищі проходили зйомки художнього фільму «Поводир», спільного українсько-американського проекту режисера Олеся Саніна. Селище було обрано через те, що в його депо містяться раритетні паровози, які не лише відремонтовані, а й можуть здійснювати рух[7].
Жителі села В. Г. Абашкін та П. І. Подмогін нагороджені орденом Леніна, вчителька Ю. Г. Слуцька — орденом «Знак Пошани».
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
- ↑ weather.in.ua
- ↑ maps.vlasenko.net(рос.)
- ↑ Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1960 — № 42. — с. 702.
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 266.
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=10.01.2013&rf7571=37388[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 10 січня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2014-11-29 у Wayback Machine.]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
 Населені пункти Городищенського району | |
|---|---|
| Міста | |
| Смт | |
| Селища | |
| Села | Будо-Орловецька • В'язівок • Валява • Вербівка • Воронівка • Дирдин • Дмитрове • Журавка • Зелена Діброва • Калинівка • Ксаверове • Мліїв • Набоків • Орловець • Петрики • Петропавлівка • Сегединці • Старосілля • Тихі Верби • Товста • Хлистунівка |
|
Це незавершена стаття про Черкаську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |