Ha-9
Історія | |
---|---|
Японія | |
Назва: |
Ha-9 (波号第九潜水艦) «Підводний човен №14» (第十四潜水艇) |
Будівник: | верф ВМФ у Куре |
Закладений: | 28 березня 1918 |
Спуск на воду: | 3 липня 1918 |
Отриманий: | 20 квітня 1920 |
Знятий: | 1 квітня 1929 |
Доля: | зданий на злам |
Основні характеристики | |
Клас і тип: | Підводний човен типу S2 (Schneider) |
Водотоннажність: | 480/529 (стандартне/повне над водою), 737 (при зануренні) |
Довжина: | 58,6 м |
Ширина: | 5,2 м |
Осадка: | 3,34 м |
Двигуни: |
2 дизелі Schneider загальною потужністю потужністю 2000 к.с. електромотори потужністю 850 к.с. |
Швидкість: | 16,5 вузла (над водою), 10 вузлів (при зануренні) |
Дальність плавання: | 2050 миль при швидкості 10 вузлів (над водою) |
Максимальна глибина: | 40 м |
Екіпаж: | 39 |
Озброєння: |
6 × 450-мм торпедних апаратів (2 носові, 4 зовнішні біля бойової рубки), 8 торпед 1 50-мм короткоствольна гармата |
Ha-9 (波号第九潜水艦) — підводний човен Імперського флоту Японії. До введення у Японії в 1923 році нової системи найменування підводних човнів носив назву «Підводний човен № 14» (第十四潜水艇).
На початку своєї історії підводні сили Імперського флоту активно використовували кораблі, придбані за кордоном, споруджені за ліцензією або спроєктовані на їхній основі. Спершу в 1900-х роках придбали субмарини від американської Electric Boat Company («Тип1») та британської Vickers («Тип C1»), а в першій половині 1910-х замовили два підводні човни у французької Schneider, які мали сформувати «Тип S». На відміну від усіх попередніх субмарин Імперського флоту, кораблі французького проєкту були двокорпусні (баластні цистерни винесли у простір між корпусами) та обладнані не бензиновими, а дизельними двигунами, що суттєво покращувало живучість та поліпшувало умови проживання екіпажу.
На тлі Першої світової війни французький уряд в серпні 1915-го реквізував підводні човни, що будувались для Японії (а також кораблі того ж типу, призначені для Греції). Як наслідок, корпус, що мав стати в Імперському флоті «Підводним човном № 14», добудували як L'Armide (ніс службу у французькому ВМФ до першої половини 1930-х). За кілька років японці вирішили все-таки поповнити свій флот таким човном, який тепер був побудований на верфі в Куре. Оскільки у французький проєкт внесли певні зміни, «Підводний човен № 14» вважали першим і єдиним представником типу S2 (одна з двох замовлених у Франції субмарин все-таки була добудована для Японії та утворила «Тип S1»). При цьому тип S2 став першим у японському флоті, який мав палубну гармату.
«Підводний човен № 14» завершили будівництвом у серпні 1920 році та класифікували як належний до 3-го класу. При цьому його включили до складу 17-ї дивізії підводних човнів, що належала до військово-морського округу Куре, а з 11 жовтня 1920-го перевели до військово-морського округу Йокосука у 2-гу дивізію підводних човнів.
15 червня 1923-го «Підводний човен № 14» перейменували на Ha-9.
1 квітня 1929-го Ha-9 виключили зі списків ВМФ та призначили на злам.[1]