Ro-14
Історія | |
---|---|
Японія | |
Назва: |
Ro-14 (呂号第十四潜水艦) «Підводний човен № 22» (第二十二潜水艦) |
Будівник: | корабельня ВМФ у Куре |
Закладений: | 14 вересня 1918 |
Спуск на воду: | 31 березня 1919 |
Отриманий: | 17 лютого 1921 |
Знятий: | 1 вересня 1933 |
Доля: | перетворений на понтон № 3063 |
Основні характеристики | |
Клас і тип: | Підводний човен типу Kaichū II (тип Ro-13) |
Водотоннажність: | 740/763 (стандартне/повне над водою), 1003 (при зануренні) |
Довжина: | 70,1 м |
Ширина: | 6,1 м |
Осадка: | 3,7 м |
Двигуни: |
2 дизелі Sulzer загальною потужністю 2900 к.с. 2 електромотори загальною потужністю 1200 к.с. |
Швидкість: | 16,5 вузла (над водою), 8,5 вузла (при зануренні) |
Дальність плавання: | 6000 миль при швидкості 10 вузлів (над водою) |
Максимальна глибина: | 30 м |
Екіпаж: | 46 |
Озброєння: |
6 × 450-мм торпедних апаратів (4 носові, 2 зовнішні), 10 торпед 1 80-мм гармата / 28 калібрів |
Ro-14 (呂号第十四潜水艦) — підводний човен Імперського флоту Японії. До введення у Японії в першій половині 1920-х років нової системи найменування підводних човнів мав назву «Підводний човен № 22» (第二十二潜水艦).
«Підводний човен № 22» став другим у типі Kaichū II, який створили шляхом модифікації Kaichū I (перші серійні підводні човни власне японської розробки).
Будівництво «Підводного човна № 22» провела корабельня ВМФ у Куре. По завершенні корабель класифікували як належний до 2-го класу і включили до складу 13-ї дивізії підводних човнів, яка належала до військово-морського округу Куре. З 1 липня 1921-го субмарину перевели до 15-ї дивізії підводних човнів (так само округ Куре).
8 чи 9 квітня 1924-го при поверненні з навчань «Підводний човен № 22» зіткнувся із флотським танкером «Ондо» та зазнав серйозних пошкоджень. Втім, субмарині вдалось повернутись на базу, після чого відремонтований човен повернувся на службу.
1 листопада 1924-го «Підводний човен № 22» перейменували на Ro-14.
1 вересня 1933-го Ro-14 виключили зі списків ВМФ. 23 серпня 1934-го корпус колишнього підводного човна призначили для використання як понтон та позначили № 3063. У 1948-му корпус пустили на злам.[1]