Пенанг-Мару
Історія | |
---|---|
Японія | |
Назва: | Пенанг-Мару |
Власник: |
|
Будівник: | Rankin & Blackmore Ltd. |
Будівельний номер: | 642 |
Завершений: | 1913 |
Доля: | 9 квітня 1943 потоплене при слідуванні на Амбон |
Основні характеристики | |
Тип: | вантажне |
Тоннаж: | 5214 GRT |
Довжина: | 123,4 м |
Ширина: | 15,8 м |
Осадка: | 9,8 м |
Двигуни: | 1 парова машина потрійного розширення, 245 к.с. (на гвинті) |
Швидкість: | 9 |
Пенанг-Мару — транспортне судно, яке під час Другої світової війни брало участь у операціях японських збройних сил на Тихому океані.
Судно спорудили в 1913 році на верфі Rankin & Blackmore Ltd. у шотландському Гріноку для компанії Nippon Yusen Kaisha.
Під час Другої світової війни судно реквізували для потреб Імперського флоту Японії.
14 квітня 1942-го «Пенанг-Мару» та ще 31 судно вийшли із Сінгапуру та попрямували до Рангуну (Транспортний загін № 3). 19 квітня вони прибули до місця призначення та приступили до висадки доставлених частин, передусім 56-ї змішаної бригади.
21 березня 1943-го судно перебувало у Каймана (західне узбережжя Нової Гвінеї), звідки вийшло в конвої на Амбон (південна частина Молуккського архіпелагу). Тієї ж доби загін атакували два американські бомбардувальники B-25, скинуті якими бомби впали поблизу «Пенанг-Мару», проте завдали лише незначних пошкоджень.
5 квітня 1943-го судно перебувало у Сурабаї (східна частина острова Ява), звідки вийшло в конвої на Амбон. 9 квітня під час слідування біля південно-східного завершення острова Целебес (Сулавесі) по загону дав торпедний залп американський підводний човен USS Tautog. Одна з торпед поцілила «Пенанг-Мару» та призвела до загибелі корабля. Належний до ескорту конвою есмінець «Ізонамі» узявся за проведення рятувальних робіт, проте в цей час сам був потоплений USS Tautog. У підсумку разом з «Пенанг-Мару» загинуло 3 члени екіпажу та 13 військовослужбовців, що перебували на борту.[1][2][3]
- ↑ 217034.
- ↑ Imperial Japanese Army Transports. www.combinedfleet.com. Процитовано 8 червня 2024.
- ↑ Japanese Army Auxiliary Transports. www.combinedfleet.com. Процитовано 8 червня 2024.