Перейти до вмісту

Тризуб (плоска крива)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тризуб Ньютона
Тризуб Ньютона при
Тризуб Ньютона при

Тризуб (також тризуб Ньютона) — сімейство плоских алгебричних кривих 3-го порядку.

В класифікації Ньютона кривих 3-го порядку тризуби належать до 5-го класу та є параболізмами гіперболи. [1]:стор.26 В цій класифікації тризуб є 66-ю кривою.[2]

Рівняння

[ред. | ред. код]

В декартовій системі координат тризуби мають рівняння:

де

Якщо , крива стає виродженою кубикою і складається з параболи та прямої, що збігається з віссю ; ці дві лінії перетинаються в точці

Властивості та особливості форми

[ред. | ред. код]
  • Тризуб Ньютона є плоскою алгебричною раціональною кривою 3-го порядку роду 0;
  • Тризуб є необмеженою незв'язною кривою, що складається з двох необмежених гіперболо-параболічних гілок.[1]:стор.27 ; [3]:стор.200
    Крива має одну точку перегину і в залежності від кількости дійсних коренів характеристичного рівняння перетинає вісь в одній, або в трьох точках.
    На осі в нескінченній точці крива має подвійну точку.
    Крива має одну параболічну асимптоту та одну прямолінійну асимптоту [1]:стор.27 (а точніше, другою асимптотичною кривою тризуба є гіпербола ).[4] Обидві асимптоти тризуба є оскулюючими, тобто в нескінченній точці мають з кривою дотик 2-го порядку.
  • Окремий випадок тризуба Ньютона досліджувався Рене Декартом. Крива носить назву парабола Декарта (або тризуб Декарта)[1]:стор.228 ; [5] [6] та має рівняння в декартовій системі координат:

Див. також

[ред. | ред. код]


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Смогоржевский А.С., Столова Е.С., 1961.
  2. Weisstein, Eric W. Trident of Newton(англ.) на сайті Wolfram MathWorld.
  3. Шикин Е. В., Франк-Каменецкий М.М., 1997.
  4. Ferréol Robert , NEWTON TRIDENT, на сайті MATHCURVE.COM, 2017
  5. Weisstein, Eric W. Trident of Descartes(англ.) на сайті Wolfram MathWorld.
  6. Jan Wassenaar, trident of Newton, на сайті www.2dcurves.com

Література

[ред. | ред. код]
  • Lawrence, J. Dennis (1972). A Catalog of Special Plane Curves. Dover Publications. с. 110. ISBN 0-486-60288-5.

Посилання

[ред. | ред. код]